Erfan / 6.Ваучерна(купонна,сертиф_катна) та грошова приватизац_я

Процес приватизації державного майна в Україні розпочався у 1992 р. після затвердження Верховною Радою першої Державної програми приватизації. При створенні української моделі приватизації державних підприємств не можна було використати західну модель. Це зумовлено тим, що, по-перше, приватизація в цих країнах відбувалася в умовах розвиненої ринкової економіки. По-друге, співвідношення міждержавним і недержавним секторами у цих країнах є більш-менш стабільним упродовж багатьох років. По-третє, темпи приватизації навіть у Великій Британії, чия програма є взірцем для інших країн, становили трохи більше 10 % за десятиріччя. В Україні у власності держави перед початком реформ перебувало 85,4 % підприємства.

Розробляючи модель приватизації для України, потрібно було враховувати соціально-економічні та ідеолого-політичні реалії того періоду, які значною мірою зумовлювали масштаби і темпи приватизації. В основу моделі було покладено принципи соціальної справедливості і рівності розподілу та продажу державного майна, що означало безплатну передачу більшої частини державного майна населенню, гарантування рівності прав громадян у приватизаційному процесі. Водночас частина приватизаційних паперів реалізовувалася на платній основі. Втіленню принципу соціальної справедливості та рівності приватизації мали сприяти механізм гласності, антимонопольна політика і надання пільг трудовим колективам підприємств, що приватизуються (вибір способу приватизації, надання права першочергового викупу майна підприємств).Відповідно до української моделі приватизації державного майна об'єктами малої приватизації було визначено цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, зокрема об'єкти незавершеного будівництва, балансова вартість яких не перевищувала 1,5 млн. крб.Інші об'єкти приватизації класифікуються залежно від балансової вартості основних фондів.

Способи приватизації в Україні постійно змінювалися. Перелік об'єктів, заборонених для приватизації, поступово розширювався.Способи приватизації: З 1992 по 1994 р. приватизація здійснювалася шляхом відкриття приватизаційних рахунків в Ощадному банку. Вони були іменними, існували у вигляді депозитних рахунків, а отже, не мали вільного обігу, що заважало процесу приватизації.1994р-в обіг випущено компенсаційні сертифікати як засіб платежу за об’єкти приватизації.Позитивним було те,що компенсаційні сертифікати були випущені у вільний обіг. На аукціонах з їх використанням формувалися ціни рівноваги попиту і пропозиції і це дало змогу продати велику кількість мало ліквідних об’єктів.

У 1995 р. було випущено українські ваучери (ПМС — приватизаційні майнові сертифікати) у паперовій формі. У 1998 р. 45,7 млн. українських громадян отримали ПМС, що становило 87,98 % загальної кількості населення. Термін чинності ПМС неодноразово подовжувався, щоб усі громадяни використали право на свій пай у державній власності. Проте здійснити останнє було непросто, оскільки українська ваучерна модель була спрямована на соціальні, а не економічні очікування, і суперечила конкурентним, ринковим методам приватизації. Саме це стало причиною створення нелегальної форми обігу ПМС і сприяло формуванню тіньової економіки. Зазначені суперечності були враховані у грошовій приватизації, яка розпочалася у 1998 р. згідно з прийнятим Законом України «Про державну програму приватизації на 1998 рік».

Грошова приватизація покликана стимулювати формування реального власника, створити вторинний ринок акцій приватизованих підприємств, що, в свою чергу, допоможе створити сприятливі умови для залучення інвестицій як вітчизняного, так і іноземного капіталу, поповнити дохідну частину бюджету країни.