
- •1.Предмет курсу історії політичних і правових вчень. Періодизація.
- •2.Філософські доктрини держави і права Стародавнього Сходу.
- •3.Політико-правові ідеї стародавнього Шумеру (Гільгамеш).
- •4.Розвиток політико-правової думки в Китаї в іі-і тисячолітті до н.Е.
- •5.Політико-філософські погляди на державу і право Лао-Цзи.
- •6.Політико-філософські погляди Конфуція.
- •7.Політичні доктрини Менція і Сюнь-Цзи.
- •8.Державно-правові доктрини школи китайських юристів (Мо-цзи, Хань Фей).
- •9.Філософсько-правові доктрини Індії (“Махабхарата" та “Рамаяна").
- •10.Погляди на державу і право Каутільї.
- •11.Політико-правові погляди Гомера і Гесіода.
- •12.Вчення грецьких софістів про державу і право.
- •13.Політико-етичні погляди на державу і право Сократа.
- •14.Сократики і їх політичні ідеї.
- •15.Політичне і правове вчення Платона.
- •16.Проект ідеальної держава у книзі Платона "Держава".
- •17.Платон про державу і право в книзі "Закони".
- •18.Політичні і правові ідеї Арістотеля.
- •19.Арістотель про сутність держави і типи форм державного правління.
- •20.Полібій про класифікацію форм держави. Теорія "круговороту"
- •21.Грецькі стоїки Зенон, Панетій, Посідоній і їх Політико-філософські ідеї.
- •22.Матеріалістичний напрямок в політико-правовій думці Стародавнього Риму (Лукрецій Кар "Про природу речей").
- •23.Поняття держави у працях Ціцерона.
- •24.Школа римських стоїків (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій).
- •26.Римські юристи про право і його види.
- •27.Політико-правові ідеї раннього християнства.
- •28.Трансформація суспільно-політичної доктрини християнства у іv-іx ст.
- •29.Августин Аврелій про відношення церкви і держави.
- •30.Історична значимість політико-правових ідей Стародавнього Світу.
- •31. Теологічна доктрина походження держави і права в середньовічній Європі.
- •32.Проблеми держави і права у працях Фоми Аквінського.
- •33.Критика теократичних ідей у вченні Марсилія Падуанського.
- •34. Середньовічні революційні єресі. Рух лоллардів.
- •35.Середньовічні школи юристів. Глоссатори, легісти,постглосатори.
- •36.Середньовічна школа канонічного права. Кодекс Граціана.
- •37.Політико-правова думка Арабського Сходу (7-14 ст).
- •38.Основні напрямки ісламу і їх соціально-політична суть (суніти, шиїти, харіджіти, ісмаїліти).
- •39.Філософські і політичні погляди Ібн Рушда та Ібн Халдуна їх порівняльна характеристика.
- •40.Політико-правові ідеї Середньої Азії (VI-хіv cт.). Маздакізм
- •41.Політико-правові ідеї Закавказзя (vі-хіv ст.).
- •42.Політико-правова вчення н.Макіавеллі.
- •43.Політичні і правові ідеї Реформації (п.Мюнцер, м.Лютер, ж.Кальвін).
- •1.Причини реформації в європі.
- •2. Основні напрямки реформації:
- •44.Теорія державного суверенітету ж.Бодена.
- •45.Політико-правові ідеї італійського Відродження.
- •46. Політико-правові ідеї раннього утопічного соціалізму (т. Мор, т.Кампанелла).
- •47.Вчення Дж. Локка про державу і право.
- •48.Виникнення теорії природного права. Гуго Гроцій.
- •49.Розвиток теорій природнього права у Томаса Гоббса.
- •50.Політико-правові погляди б. Спінози.
- •51.Теорія розподілу влади у ш. Монтеск’є.
- •52.Політико-правові ідеї Вольтера.
- •53.Поняття політичної свободи та суспільного договору у ж.Ж.Руссо.
- •54.Політико-правові ідеї пізнього утопічного соціалізму (Сен-Сімон, Фурьє, Оуен).
- •55.Вчення і. Канта про державу і право.
- •56.Вчення Гегеля про державу і право.
- •57. Гегель про співвідношення громадянського суспільства і держави
- •58.Політико-правові ідеї Огюста Конта.
- •59.Історична школа права Німеччини
- •60. Політико-правові вчення російських революціонерів-демократів (о.Герцен, Чернишевський).
- •61. Формування філософських і політико-правових ідей к.Маркса і ф. Енгельса.
- •62. Вчення к.Маркса про суспільну-економічну формацію.
- •63. В.І.Ленін про державу і право.
- •64. К.Маркс і ф.Енгельс про нову суспільно-економічну формацію.
- •65. Вчення в.І.Леніна про державу "диктатури пролетаріату"
- •66. Класики марксизму-ленінізму про соціалістичну революцію.
- •67. Питання держави і права в працях г.В.Плєханова.
- •68. Філософсько-політична доктрина ф.Ніцше.
- •69. Правовий позитивізм другої половини XIX ст. Дж.Остін, к.Бергбом.
- •70. Політико-правові ідеї лібералізма другої половини XIX ст. А.Есман, г.Еллінек.
- •71. Органічна теорія г.Спенсера.
- •72. Солідаризм Леона Дюгі
- •73. Теорія насилля л.Гумпловича
- •74. Психологічна теорія права (л.Петражицький, е.Данде).
- •75. Нормативізм. Правові ідеї г.Кельзена.
- •76.Соціологічна юриспруденція
- •77. Правовий функціоналізм. Джон Грей, Олівер Холмс.
- •78. Теорія суспільного інтересу (р.Іерінг, е.Ерліх, р.Паунд).
- •79.Теорія держави загального благоденства (Кейнс, к.Мюрдель).
- •80.Політично-філософські ідеї м. Бердяєва.
- •81.Політико-правові ідеї Огюста Конта.
- •82. Політико-правове вчення н. Макіавеллі.
- •83.Солідаризм л. Дюгі.
- •84. Політичні погляди сковороди
- •85. Революційний демократизм Шевченка
- •86. Державно-правові погляди і.Франка
- •87. Ідея національної держави у працях Грушевського і Винниченка
- •88. Державницька школа Липинського
- •89. Політично-правові погляди Балудянського
48.Виникнення теорії природного права. Гуго Гроцій.
Гроцій (1583-1645) - основоположник теорії природного права і суспільного договору та науки міжнародного права. Своє вчення він виклав у відомій праці «Про право війни і миру. Три книги, в яких роз'яснюється природне право і право народів, а також принципи публічного права».
Засадовим положенням Гроцієвої теорії природного права і суспільного договору стало переконання в тому, що спілкування одна із фундаментальних потреб людини, ідеальним збудником до якого є внутрішня природа індивіда. Основними правилами такого спілкування є: утримання від посягань на чуже майно, дотримання обіцянок, відшкодування заподіяних збитків, справедливе покарання тощо. Отже, прагнення до спілкування і об'єднання людей у колективи зумовлене не примусом, не корисливими інтересами, а спокійним, керованим розумом спілкуванням.
Піднімаючи проблему виникнення держави і права, Гроцій підкреслював, що задля особистого захисту і протистояння будь-якому насильству люди укладають добровільну угоду із зобов'язанням виконувати її та встановлюють норми поведінки для підтримання в суспільстві належного порядку. Досконалою формою такої угоди є держава, виникнення якої є логічним наслідком прагнення людей до справедливого устрою. Згідно із Гроцієм держава - це досконала угода вільних від природи людей, укладена заради дотримання права і спільного інтересу; де право (публічне право) - це сума соціальних норм, які забезпечують належний порядок у суспільстві, об'єднаному на основі добровільної угоди. Важливою рисою права є те, що воно встановлюється волею людей, а засобом (формою) його реалізації є закон, який примушує силою дотримуватися норм права. Уособлює цю силу держава.
Із вченням Гроція, публічне право покликане утвердити справедливість у суспільстві, забезпечуючи належне дотримання основних правил спілкування. Мислитель зауважив, що цю свою головну роль воно виконуватиме за умови, якщо своїми приписами відповідатиме вимогам природного права. Природне право — це веління здорового глузду, адекватні людській природі і природі речей. Його джерелом є розумна природа людини, як соціальної істоти, яка прагне до спілкування.
49.Розвиток теорій природнього права у Томаса Гоббса.
Томас Гоббс (1588-1679). Його твори: «Левіафан, або матерія, форма і влада держави церковної та громадянської» та «Про громадянина». Гоббс одним із перших, порушивши корпоративність суспільної свідомості, висунув і захистив ідею індивідуальних прав людини. Гоббс розглядає людину як частину природи, функції якої принципово зводимі до найпростішої (механічної) форми руху, а закони розуму як природної властивості людини - до законів математики.
Розв'язуючи проблему виникнення держави, Гоббс за висхідний принцип своєї теорії взяв твердження, що первинними елементами суспільної матерії є індивіди, а соціально-державні структури, що виникають унаслідок їхньої суспільної діяльності, існують як певна надбудова над ними. Він твердив, що поняття загального чи суспільного блага в реальному світі не існує — це сфера фантазії. Необмежену владу держави Гоббс поширював як на поведінку людей, так і на їх погляди та переконання і переконував, що без державної влади усі заклики до дотримання вимог моралі є марними. Отже, згідно із вченням Гоббса держава є результатом суспільного договору. Договір між людьми увінчується вибором правителя або верховного органу — від цього залежить форма правління - який і стає на заваді війні. Тільки держава з допомогою закону здатна приборкати людські інстинкти й пристрасті і створити умови мирного співіснування для людей.
Відправним моментом у вченні Гоббса про право є аксіома про природну рівність людей. Від природи всі вільні і рівні. Здатність мати свободу вибору і вчинку - є, згідно з Гоббсом, природне право. Політичним засобом здійснення природного права є позитивний закон. Мислитель підкреслював, що право - це свобода вибору і дії, а закон - це припис (наказ), що дозволяється, а що забороняється чинити.
Гоббс підкреслював, що сила держави і влада закону мають виправдання лише з огляду на безпеку індивіда, а отже немає ніякої розумної підстави для покори владі окрім сподівання, що це дасть підґрунтя для більшої особистої вигоди. Відтак люди, об'єднуючись у державу, спільно діють задля добра, проте діючи як слуги власної безпеки. Держава виступає лише засобом приборкання страстей у досягненні миру і є водночас засобом сходження до Царства Божого через спокуту, розкаяння, хрещення і спасіння.
Неабияке значення мають думки Гоббса про необхідність пошуку шляхів і методів встановлення і збереження миру між державами. Одним з таких шляхів він вбачав у підписанні і дотриманні мирних угод та дотримання обов'язкового правила: не роби іншому того, чого ти не бажав би собі.