- •1. Концепція науково-освітянського напряму "безпека життя і діяльності людини" 17
- •Скорочення
- •1. Концепція науково-освітянського напряму "безпека життя і діяльності людини"
- •1.1. Стратегія і посферні завдання інтегральної концепції
- •1.2. Вітчизняний та міжнародний науковий потенціал
- •1.3. Концептуальні межі безпеки життя і діяльності людини.
- •1.3.1. Об'єкт та предмет концептуального висвітлення
- •1.3.2. Основні соціально-управлінські завдання Концепції
- •1.4.Безпека — базовий чинник сталого людського розвитку
- •1.5. Структура наук про безпеку.
- •1.6. Стан справ з безпеки життя та діяльності людини в Україні
- •1.7. Реалізація окремих положень Концепції.
- •Питання до семінарських занять.
- •2. Індекс людського розвитку як індикатор сталого розвитку
- •2.1. Загальні відомості.
- •2.2. Обчислення індексу людського розвитку
- •2.2.1. Розрахунок індексу доходів
- •2.2.2. Методика обчислення ілр
- •2.3. Динаміка покажчиків ілр для України протягом 1992-2001
- •1990 1992 1994 1996 1998 2000
- •Питання до семінарських занять.
- •3. Небезпечні та шкідливі чинники життєвого середовища.
- •3.1. Вчення в.І. Вернадского пробіосферу.
- •3.2. Реакція живої речовини на силу дії екологічного чинника.
- •3.3. Нормування небезпечних та шкідливих чинників.
- •3.3.1. Нормування соціального навантаження на природні системи
- •3.3.2. Нормування соціального ризику на основі матрмці інтегрального ризику.
- •Питання для семінарських занять
- •4. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •4.1.3Агальна характеристика класифікатора нс
- •4.2.Визначення рівня нс відповідно до територіального поширення та обсягів ресурсів
- •4.3. Зв'язок небезпек.
- •Питання до семінарських занять
- •5. Аналіз стану безпеки в україні
- •5.1. Загальна характеристика небезпек
- •5.2. Аналіз надзвичайних ситуацій в Україні за 1997-2001 роки.
- •5.2.1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
- •5.2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру.
- •5.2.3. Надзвичайні події на воді.
- •5.2.4. Виявлення особливо небезпечних предметів та речовин.
- •5.3. Ризик у галузях промисловості України.
- •Висновки
- •Питання до семінарських занять
- •6. Аналіз причин порушення
- •6.1. Логічна послідовність подій ("логічне дерево подій")
- •6.1.1. Опис послідовності подій в ході порушення
- •6.1.2. Причини аномальних подій і заходи по їх усуненню
- •6.1.3. Оцінка порушення з точки зору безпеки
- •Питання до семінарських занять
- •7. Ризик орієнтований підхід у забезпеченні безпеки
- •7.1. Аналіз ризику — найважливіша складова процесу управлення безпекою
- •7.1.1 .Загальноприйняті визначення
- •7.1.2. Невідповідності вітчизняної практики світовим стандартам
- •7.2. Оцінка ризику в атомній енергетиці
- •7.2.1. Загальні відомості
- •10 –6 10 –3 Імовірність
- •7.2.2. Алгоритм розрахунку ризику від аес
- •7.2.3. Результати оцінки безпеки аес України
- •7.3. Про можливість поширення принципів іаб на інші сфери життєдіяльності
- •7.3.1. Можливості управління ризиком. Принцип алара
- •7.4. Проблеми і задачі впровадження ризик орієнтованого підходу
- •7.4.1. Необхідність упровадження роп
- •7.4.2. Задачі впровадження роп в Україні
- •7.5. Причинне-наслідкові зв'язки виникнення подій та інцидентів
- •7.5.1. Філософські принципи роп
- •7.5.1.1. Випадковість та необхідність.
- •7.5.1.3. Розуміння випадкового.
- •7.6. Класифікація ризиків
- •7.7.Про точність і правомірність порівняння ризиків
- •7.7.1. Компоненти, що характеризують ризик
- •7.7.2.Характеристики невизначеності
- •7.8. Ступінь небезпеки та його оцінка.
- •7.9. Аналіз збитку
- •7.10. Процес розробки дерева відмов технічних систем
- •7.10.1. Класифікація методів аналізу відмов і ризиків
- •7.10.2. Короткий опис методу дерев відмов.
- •7.10.3. Розробка дерева відмов технічних систем
- •7.10.4. Загальні принципи побудови дерева відмов
- •7.10.5. Визначення резерву часу.
- •7.11. Аналіз систем.
- •7.11.1. Моделювання функцій безпеки і систем, що їх виконують
- •7.11.2. Аналіз мінімальних перетинів
- •7.11.3. Кількісні показники значимості
- •7. 12. Використання дв в інших задачах розрахунку ризиків
- •7. 12. 1. Приклад 1. Розрахунок (ризику) імовірності опромінення пацієнта, запозичений з нрбу
- •7. 12. 2. Приклад 2. Розрахунок ризику інфекційного захворювання (грипом)
- •7. 12. 3. Приклад 3. Розрахунок ризику пожежі в приватному гаражі
- •Питання до семінарських занять.
- •11. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру
- •Загальні питання
- •Облік і аналіз нещасних випадків
- •Питання для семінарських занять.
- •12.Управліня та державний нагляд за безпекою життєдіяльності
- •12.1. Управління як категорія людського розвитку
- •12.2. Від Ріо де Жанейро до Йоханесбургу, метаморфози природно-техногенної безпеки
- •12.3. Економічні важелі управління.
- •12.4. Управління захистом населення та територій: наукове підґрунтя нормативно-правової бази
- •12.5. Законодавча і регулююча основа безпеки
- •Питання до семінарських занять
- •13.3Ахисні бар'єри
- •Питання до семінарських занять
- •14.Якість як категорія безпеки
- •14.1. Основні терміни якості
- •14.2. Стандартизація та сертифікація
- •14.3. Якість - категорія безпеки пно
- •14.3.1. Програма забезпечення якості.
- •Відповідальність
- •Загальні положення
- •Виробничі обов'язки
- •Кваліфікація і підготовка персоналу
- •Підготовка персоналу
- •Питання для семінарських занять
- •15.Культура безпеки
- •15.1. Культура безпеки — базисний принцип безпеки
- •15.2. Управління і культура безпеки
- •15.2.1. Події, пов'язані з культурою безпеки
- •Питання до семінарських занять
- •16. Терміни та визначення
- •Безпека життєдіяльності
- •Життєдіяльність людини
- •Небезпечний чинник
- •Нещасний випадок
- •Нормальна експлуатація
- •Потенційно небезпечний об'єкт
Питання до семінарських занять
Мета класифікації НС
Визначення НС техногенного, природного, воєнного та соціально-політичного характеру.
Визначення НС відповідно до територіального поширення та обсягів ресурсів.
Структура класифікатора НС.
Види надзвичайних ситуацій та причини їх виникнення.
Рівні прояву надзвичайних ситуацій.
Зв'язок небезпек.
5. Аналіз стану безпеки в україні
5.1. Загальна характеристика небезпек
При загальній площі України в 603,0 тис.км2 (3% колишнього Союзу) на її території було зосереджено порядку 23% промислового потенціалу колишнього СРСР, що обумовило 10-15 кратне збільшення техногенного навантаження, в першу чергу за рахунок випереджаючого розвитку енерго-ресурсномістких галузей: гірничої, хімічної, аграрної, водно-меліоративної, металургійної та інш.
Оцінки фахівців свідчать, що в межах України:
повністю використані ресурси поверхневих вод. Зарегульовано р. Дніпро та побудовано до 27 тис. різних водосховищ та ставків;
розорено до 70% території;
вплив гірничих робіт охопив до 6%, забудови — до 8-10% площі держави.
Про регіональні масштаби змін довкілля найбільш повно свідчить розвиток екзогенних (приповерхневих) геологічних процесів: зсувів (до 17,4 тис. об'єктів), карстових провалів (порядку 5,5 тис. форм), підтоплення в окремі періоди до 1,5-2,0 млн. га. (в тому числі станом на 1997 р. більш 1200 промислово-міських агломерацій), рис. 5.1, 5.2.
Занепокоєння викликає зростання за останні 25-30 років цих процесів в 3-5 разів переважно за техногенних причин. Як наслідок — економічні збитки перевищують 1,0—1,5 млрд. грн. щорічно.
За умов інтенсивного функціонування промисловості України до 90-х років минулого століття, техногенне порушення та забруднення довкілля кожні 8— 10 років зростало практично у 2 рази. Побудовано велику кількість потенційно небезпечних об'єктів. Таким чином, можна вважати, що за 50 повоєнних років рівень техногенного впливу на довкілля в межах України зріс в 50-60 разів. Результат — не тільки отримання деяких благ, але і розвиток сучасних та майбутніх соціально-екологічних криз.
Паспортизація ПНО в Україні із застосуванням сучасної методології визначення ризику, що створює об'єкт, дотепер не завершена. Перелік (за попередніми даними) потенційно небезпечних об'єктів та інших джерел з найбільшим ризиком виникнення надзвичайних ситуацій наведено втабл. 5.1.
Високе техногенно-екологічне навантаження негативно відбилося на здоров'ї і середній тривалості життя населення. Розрахунки показують, що рівень геохімічного забруднення міст та регіонів (м. Маріуполь, Київська, Кримська, Одеська області та інш.) спричиняє відносне скорочення життя на 1,0-1,5 роки. Воно еквівалентне радіаційному навантаженню порядку 1 бер/людина*рік (безумовне обов'язкове відселення з зони впливу Чорнобильської АЕС починається з дози 0,5 бер/людина*рік). Промислово-міські агломерації й аграрні регіони України мають значно вищі рівні техногенно-екологічного ризику, ніж більша частина зони впливу Чорнобильської аварії.
Наслідком зростання забрудненості поверхневих вод та ґрунтів є погіршення якості до 10% ресурсів прісних підземних вод (Донбас, Крим, Причорномор'я). Головним джерелом господарчо-питного водопостачання є ресурси р. Дніпро, якими користується до 32-35 млн. людей (70 відсотків населення). Значна частина його басейну забруднена радіонуклідами, нафтопродуктами, важкими металами та інше. Високе техногенне навантаження мають також ріки Дністер, Сіверський Донець та інш. За оцінками міністерства здоров'я до 70-80% інфекційних захворювань та їх зростання в останні 5-10 років пов'язані з використанням господарчо-питних неякісних вод поверхневих джерел. Підтоплення ґрунтовими водами населених пунктів та сільгоспугідь набуло масштабів загальнодержавної надзвичайної ситуації. Від цього лиха в 1997 р. постраждали 234 міст і 324 селищ міського типу (смт). Більш ніж у 24 містах підтоплені площі перевищують 1000 га. Загальна площа земель, що підтоплюються в містах і смт, перевищує 171 тис га. В зоні потенційного підтоплення знаходиться ще понад 150 тис. га забудованих територій. За період з 1980 по 1997 рік площі підтоплених земель в містах збільшились у 2 рази і в 2,7 рази збільшилась кількість населених пунктів, де воно було зафіксовано.
Техногенний вплив є одним із основних чинників в активізації процесів карстоутворення. Ці процеси розвиваються на 60% території держави, у т.ч. на 27% територій проявляється відкритий карст. Найбільш постраждали від цих процесів Волинська (20,2 тис.км2), Тернопільська (13,8), Вінницька (11,3), Миколаївська (19,0), Рівненська (19,6), Донецька (21,2), Луганська (16,0), Хмельницька (16,0), Львівська (14,0), Івано-Франківська (13,9) області та Республіка Крим — 16,7 тис.км2. Карстові процеси пов'язані з розвитком гірничорудної, гірничодобувної, металургійної промисловості, розробкою родовищ вугілля, нафти, газу, сірки, калійної та кам'яної солі. В останні роки під дією техногенних чинників карстові процеси почали активно проявлятися у місцях, де раніше можливість їх проявлення не враховувалась.
В районах відкритої розробки соляних родовищ Прикарпаття різко активізувались карстоутворювальні процеси на Домбровському кар'єрі Калуш-Голинського калійного району, на Солотвинському і Стебниківському родовищах, на Долинському, Болехівському і Моршинському родовищах при відкачці соляних розсолів. Особливо великі, майже катастрофічні масштаби карстоутворення відмічені на Язівському родовищі сірки у районі Яворівського гірничо-хімічного заводу. За останні 20 років зареєстровано до 1000 випадків утворення карсту, причому в останнє п'ятиріччя карстопровальні явища почали інтенсивно проявлятися в зонах поселень (с. Шкло, Малошковичі, Берцихів, Воля Старицька, санаторій "Шкло"). Процес карстопроявлень відмічено на Тлумачському родовищі сірки — до 150 вирв на 1 км2. На Миколаївському цементному заводі інтенсивна розробка кар'єру викликала зростання існуючих і утворення нових чисельних карстових форм: уражені пасовиська, сільськогосподарські угіддя, насосні станції у с Піски та Димівка, постраждала ділянка залізничної колії Львів-Стрий, деформовані опори ЛЕП, шламопровід, автомобільна дорога, розірвано газопровід середнього тиску. У Закарпатті активізація карстового процесу викликана розробкою родовища солі у Солотвині шахтним способом, що призвело до сильної (більше 50%) ураженості території, особливо у районах с.Новоселиця і Теребля.
Карстоутворення є проблемою для Донецького басейну. За попередніми оцінками у Донбасі швидкість карстування під дією регіонально-техногенного впливу зросла у 1,5-3 рази, а у зонах локально-техногенного впливу (дренаж, гірничі роботи, водовідве-дення і таке інше) у 5 і більше разів.
На сьогодні Україна за насиченістю території промисловими об'єктами у декілька разів перевищує розвинені європейські країни. Майже третину з них становлять потенційно небезпечні
підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних і вогненебезпечних речовин. Цілі промислові регіони являють собою зони з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф техногенного походження. Ризик постійно зростає, оскільки рівень зносу обладнання більшості промислових підприємств наближається до критичного. Внаслідок промислового спаду дія НС техногенного характеру зменшилась і саме час прийняття принципових змін щодо впровадження наукової методології прогнозування та запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.