- •Фізична реабілітація
- •3.1. Лікувальна фізична культура
- •3.1.4. Періоди застосування лікувальної фізичної культури
- •3.1.5. Загальні вимоги до методики проведення занять з лфк
- •3.1.6. Рухові режими
- •3.1.7. Ефективність застосування лфк
- •В деяких суглобах кінцівок, градуси стосовно вихідного положення
- •Рухи пальців кисті
- •3.2.1. Механізми лікувальної дії масажу
- •3.3. Фізіотерапія
- •3.3.2. Класифікація лікувальних фізичних чинників
- •3.3.3. Характеристика лікувальних фізичних чинників
- •3.4. Механотерапія
- •3.5. Пра1іетерапія
- •3.6. Поєднання засобів фізичної реабілітації
- •3.7. Загальні поняття про санаторно-курортне лікування
- •4.2.1. Рани
- •4.2.2. Опіки і відмороження
- •4.2.3. Переломи кісток
- •4.2.4 Ампутаиїї
- •4.3. Фізична реабілітація
- •4.3.1. Оперативні втручання-на органах грудної порожнини
- •4.3.2. Оперативні втручання на органах черевної порожнини
- •І суглобів
- •5.1. Фізична реабілітація
- •5.1.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.1.2. Недостатність кровообігу
- •5.1.3. Атеросклероз
- •5.1.4. Інфаркт міокарда
- •5.1.5. Стенокардія
- •5.1.6. Гіпертонічна хвороба
- •5.1.7. Гіпотонічна хвороба
- •5.1.8. Ревматизм
- •5.1.9. Захворювання серия
- •5.2.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.2.2. Пневмонія
- •5.2.3. Плеврит
- •5.2.4. Бронхіальна астма
- •5.2.5. Емфізема легень
- •5.3.2. Гастрит
- •5.3.3. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •5.3.4. Захворювання кишок
- •5.3.6. Спланхноптоз
- •5.4.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.4.2. Ожиріння
- •5.4.3. Цукровий діабет
- •5.4.4, Подагра
- •5.5. Фізична реабілітація при захворюваннях суглобів
- •5.5.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.5.2. Артрити
- •5.5.3. Артрози
- •Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості
- •6.1. Дефекти постави
- •6.2. Сколіоз
- •6.3. Плоскостопість
- •Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи
- •7.2. Захворювання і травми периферичної нервової системи
- •7.2.1. Радикуліт
- •7.2.2. Неврит диневого нерва
- •7.3. Захворювання і травми центральної нервової системи
- •7.3.1. Інсульт
- •Орієнтовний комплекс вправ лікувальної гімнастики лля хворих на інсульт при розширеному постільному режимі (за в.М. Максимовою, т.С. Ананьєвою, 1995)
- •7.3.2. Травми головного мозку
- •7.3.3. Травми спинного мозку
- •7.3.4. Неврози
- •8.1. Фізична культура
- •8.2. Фізична культура у середньому і похилому віці
- •9.1. Загальні уявлення про вагітність та пологи
- •9.3. Вплив фізичних вправ на організм вагітної
- •9.3.1. Застосування фізичних вправ під час вагітності
- •9.5. Фізичні вправи y післяпологовий період
- •9.5.1. Зміни в організмі жінки після пологів
- •9.5.2. Заняття фізичними вправами після пологів
- •03680, Київ, вул. Фізкультури, 1
- •04053, Київ-53, Артема, 25.
5.4.2. Ожиріння
Ожиріння — надлишкове відкладення жирової тканини в організмі. Розрізняють екзогенну (аліментарну) і ендогенну (ендокринно-церебральну) форми ожиріння. Перша зумовлена зовнішніми причинами: переїданням, надмірним вживанням їжі, багатої вуглеводами і жирами, недостатньою фізичною рухливістю і пов'язаним з нею зменшенням енерговитрат. Ендогенне ожиріння є наслідком внутрішніх причин, які виникають в організмі хворого, — порушення гормональної функції щитовидної і статевих залоз, гіпофізу або регуляції жирового обміну ЦНС. В результаті названих причин в організмі замість нормальної кількості жиру, що дорівнює 10-15 % маси тіла, його відкладається значно більше.
Залежно від надлишкової маси визначають 4 ступені ожиріння: 1 (легкій) — маса тіла перевищує фізіологічну норму на 15-29 %, 2 (середній) — на 30-49%, 3 (тяжкий) — на 50-100%, 4 (дуже тяжкий) — понад 100%. Для визначення ступеня ожиріння найчастіше застосовують масо-зростовий індекс (індекс Кегле), який отримують від ділення маси тіла у грамах на зріст у сантиметрах. Цей індекс для чоловіків становить у межах 370—400 г і 325-375 г — для жінок. Можна також користуватися методом, запропонованим О.О. Пок-ровським (табл. 5.5).
Таблиця 5. 5. Визначення маси тіла для чоловіків та жінок у віці 25-30 років (за О. О. Покровеьким, 1964), кг
Зріст, см |
|
Чоловіки |
|
|
Жінки |
|
Вузька грудна клітка |
Нормальна грудна клітка |
Широка грудна клітка |
Вузька грудна клітка |
Нормальна грудна клітка |
Широка грудна клітка | |
155,0 |
49,3 |
56,0 |
62,2 |
49,2 |
55,2 |
61,6 |
157,5 |
51,7 |
58,0 |
64,0 |
50,8 |
57,0 |
63,1 |
160,0 |
53,5 |
60,0 |
66,0 |
52,1 |
58,5 |
64,8 |
162,5 |
55,3 |
61,7 |
68,0 |
53,8 |
60,1 |
66,3 |
165,0 |
57,1 |
63,5 |
69,5 |
55,3 |
61,8 |
67,8 |
167,5 |
59,3 |
65,8 |
71,8 |
56,6 |
63,0 |
69,0 |
170,7 |
60,5 |
67,8 |
73,8 |
57,8 |
64,0 |
70,0 |
172,5 |
63,3 |
69,7 |
76,8 |
59,0 |
65,2 |
71,2 |
175,0 |
65,3 |
71,7 |
77,8 |
60,3 |
66,5 |
72,5 |
177,5 |
67,3 |
73,8 |
79,8 |
61,5 |
67,7 |
73,7 |
180,0 |
68,9 |
75,2 |
81,2 |
62,7 |
68,9 |
74,9 |
182,5 |
70,9 |
77,2 |
83,6 |
— |
— |
— |
185,0 |
72,8 |
79,2 |
85,2 |
— |
— |
— |
Примітка. У віці старше 30 років допускається збільшення маси тіла порівняно з наведеною у таблиці для чоловіків — на 2,5-6 кг, для жінок — на 2,5-5 кг.
322
11*
323
Фізична реабілітуй!я
Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів
Таблиця 5. 6.Ступінь ризику при надлишковій масі тіла для чоловіків і жінок
Вік, років |
Очікувана тривалість життя, що залишилося, |
Скорочення очікуваної тривалості життя {в роках) при перебільшеній нормі маси тіла на: | ||||||
років |
10% |
20% |
30% | |||||
Чоловіки |
Жінки |
Чоловіки |
Жінки |
Чоловіки |
Жінки |
Чоловіки |
Жінки | |
20 25 ЗО 35 40 45 50 55 60 65 70 |
50,21 45,65 41,00 36,35 31,77 27,33 23,05 19,02 15,31 12,6 9,35 |
55,27 51,14 46,30 41,50 36,77 32,14 27,65 23,32 19,12 15,18 11,63 |
-6,5 -5,9 -5,3-*,7 -3,55 -2,99 -2,47 -1,99 -1,56 -1,21 |
-5,0 -4,6 ^,16 -3,7 -3,3 -2,89 -2,48 -2,09 -1,72 -1,36 -1,0 |
-12,5 -11,4 -10,25 -9,08 -8,0 -6,8 -5,76 -4,75 -3,8 -3,0 -2,4 |
-11,75 -10,7 -9,7 -8,7 -7,7 -6,7 -5,8 -4,89 -4,0 -3,18 -2,4 |
-21,08 -19,17 -17,2 -15,26 -13,3 -11,47 -9,68 -7,98 -6,4 -5,06 -3,9 |
-16,79 -15,3 -13,89 -12,45 -11,00 -9,6 -8,29 -6,99 -5,7 ^1,55 -3,48 |
При ожирінні багато жиру відкладається не тільки в підшкірній основі у ділянках живота, грудей, таза, стегон, потилиці, шиї, а також у черевній і грудній порожнинах. Це утруднює рухи діафрагми, порушує дихання, примушує працювати серце з додатковим навантаженням. У хворих часто розвивається дистрофія міокарда, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, стенокардія, страждають інші органи та системи. Спостерігаються зміни в діяльності травної системи, печінки, з'являються хвороби суглобів, нервової системи, часто виникають діабет та подагра. У хворих знижується не тільки працездатність, а й можлива тривалість життя, яка прямо пропорційна ступеню їх ожиріння (табл. 5.6).
Ожиріння лікують комплексно, воно зводиться до збільшення обсягу фізичних навантажень та обмеження енергетичної цінності їжі, переважно за рахунок вуглеводів та жирів. У разі необхідності призначають гормональні препарати і медикаменти, що знижують апетит чи спрямовані на лікування супутніх захворювань. Хворі з ожирінням лікуються, переважно, у поліклініці і періодично у санаторіях. Осіб з яскраво вираженими патологічними змінами в серцево-судинній та інших системах та органах лікують у стаціонарі відповідно до клінічного перебігу захворювань і, природно, з урахуванням ожиріння. Велику питому вагу у комплексному лікуванні хворих мають засоби фізичної реабілітації.
Фізичну реабілітацію застосовують у вигляді ЛФК, лікувального масажу, фізіотерапії, механотерапії, працетерапії.
Лікувальну фізичну культуру призначають при ендогенній і екзогенній формах ожиріння. Завдання ЛФК: підвищення енерговитрат,
окисно-відновних і обмінних процесів; зменшення надмірної маси тіла і зміцнення м'язів тулуба; покращання функції серцево-судинної, дихальної, травної та інших систем; відновлення та підтримання фізичної і професійної працездатності. Ці завдання вирішують за рахунок застосування фізичних вправ на витривалість, гімнастичних вправ для середніх та великих м'язових груп у чергуванні з дихальними, що викликають підвищену витрату енергії і поглинання кисню, сприяють витрачанню великої кількості вуглеводів, а також виходу з депо і розщепленню жирів. Протипоказана ЛФК при загостреннях супутніх захворювань, гіпертензійних та діенцефальних кризах.
Курс ЛФК поділяють на два періоди. У І період занять під час щадного рухового режиму застосовують фізичні вправи, що відновлюють рухові навички хворого, адаптують до фізичних навантажень, що поступово підвищуються. Використовують ранкову гімнастику і лікувальну гімнастику, лікувальну ходьбу у повільному та середньому темпі.
У II період, який охоплює щадно-тренувальний і тренувальний руховий режими, інтенсивність навантаження поступово збільшується. Особливістю застосування ЛФК є достатньо виражені фізичні навантаження. В заняття з ЛФК включають різноманітні загальнорозвиваючі вправи, ходьбу до 10 км, біг, прогулянки, теренкур, ближній туризм, плавання, веслування, їзду на велосипеді, ходьбу на лижах, рухливі та спортивні ігри. Значне місце приділено вправам для зміцнення м'язів тулуба і живота, коригуючим і дихальним вправам. Щільність занять досягає 60-70 %, тривалість лікувальної гімнастики 30-60 хв, ранкової гігієнічної — 20-25 хв.
Наведену програму застосування ЛФК рекомендують особам з аліментарною та ендогенною формами ожиріння, у яких не спостерігається суттєвих зрушень з боку органів і систем, що лімітують обсяг виконання фізичних вправ. Однак при ендокринно-церебральній формі ожиріння загальне навантаження в заняттях знижується, в них більше вправ для середніх м'зових груп І дихальних, темп виконання повільний і середній, менша тривалість занять.
Лікувальний масаж призначають для поліпшення загального тонусу організму; активізації периферичного крово- і лімфообігу, окисно-відновних і обмінних процесів; протидії порушенням моторно-евакуаторної функції кишечнику; усунення утоми та підвищення тонусу і працездатності м'язів. Застосовують загальний масаж, підводний душ-масаж, самомасаж.
Фізіотерапію використовують для стимуляції окисно-відновних і обмінних процесів; поліпшення функції серцево-судинної, дихальної, травної, ендокринної та інших систем організму; попередження або гальмування розвитку супутніх ожирінню захворювань; підвищення загального тонусу, підсилення енерговитрат і загартування організму. Призначають гідротерапевтичні процедури з поступовим зниженням і контрастними температурами води : обливання загальні і місцеві, обтирання, душ дощовий, голчастий, циркулярний, Шарко, шотландський, ванни контрастні, укутування загальні вологі. Показана бальнеотерапія: купання в басейнах з мінеральною водою, ванни сульфідні, вуглекислі, радонові, йодобромні, з температурою води, в основному, 34-36 °С, пиття мінеральної води. Рекомендується електростимуляція прямих
324
325
Фізична реабілітація
Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів
м'язів живота і м'язів стегон, і при доброму стані серцево-судинної системи — світлотешіові ванни, лазня фінська (сухоповітряна) і російська парова.
Механотерапію застосовують у вигляді занять на тренажерах для підвищення енерговитрат і зниження маси тіла; загального зміцнення та покращання фізичної працездатності і спеціальної тренованості організму. Використовують велотренажер, тредміл, гребний тренажер. Під час занять хворим молодого і середнього віку зі — II ступенем ожиріння без порушень діяльності серцево-судинної та дихальної систем можна давати фізичне навантаження, що викликає приріст ЧСС на 75 % вихідної величини у стані спокою. Хворим з ендогенною формою ожиріння III ступеня з супутніми захворюваннями, прояви і клінічний перебіг котрих дозволяють застосування тренажерів, приріст ЧСС може бути до 50 %.
Працетерапію рекомендують для підвищення і збереження фізичної працездатності, зміцнення м'язів і рухливості в суглобах, збільшення енерговитрат та недопущення збільшення маси тіла. Рекомендують роботи на свіжому повітрі, у садку, на присадибній ділянці, пиляння і рубання дров та ін.
Результати лікування ожиріння оцінюються не тільки за динамікою кліні-ко-функціональних І антропометричних показників, а й коефіцієнтом втрати маси тіла (К), який розраховують за формулою:
Втрата маси тіла, кг
К = - : хІОО.
Маса тіла до лікування, кг
Наслідки лікування вважають добрими, якщо К перевищує 15 %, задовільними — коли він дорівнює 5-І 5 % , незадовільним — 5 % і нижче.
Хворим на ожиріння показане періодичне санаторно-курортне лікування у приморських, бальнеологічних і середньогірських курортах. При виборі курорту керуються відсутністю чи наявністю супутніх захворювань і ускладнень. Так, при сполученні ожиріння з порушеннями з боку органів травлення (гастрит, коліт, холецистит) рекомендують бальнеологічні курорти, із патологією суглобів -— грязьові і т.п.