1. національні

2. регіональні

3. континентальні

4. Правильної відповіді немає

124. Процес глобалізації, що активно розвивається на рубежі ХХ – ХХІ століття означає:

1. виший ступінь інтернаціоналізації суспільного життя

2. зростаючу взаємозалежність й поступове просування до однорідності господарства різних країн

3. втягування усього світу у відкриту систему економічних, політичних та культурних зв’язків на основі інноваційних, комунікативних та інформаційних технологій

4. усі відповіді правильні

125. Капітал – це:

1. самозростаюча вартість

2. фактор виробництва

3. певні соціально-економічні відносини

4. самозростаюча вартість, фактор виробництва та певні соціально-економічні відносини

126. Розмір заробітної плати залежить від:

1. якості та кількості праці

2. вартості робочої сили

3. кон’юнктури на ринку праці

4. якості та кількості праці, вартості робочої сили, кон’юнктури на ринку праці

127. Яке визначення заробітної плати є найбільш вірним та повним?

1. сума коштів, що виплачується робітнику

2. оплата праці

3. перетворена вартість та ціна товару робоча сила, яка залежить від результатів праці

4. вартість товару робоча сила

128. Порівняно з продуктивністю праці зарплата повинна зростати

1. повільніше

2. скоріше

3. однаковими темпами

4. не повинна зростати взагалі

129. Необхідний продукт – це:

1. вартість, яка дорівнює вартості створеного продукту

2. вартість, яка дорівнює вартості робочої сили

3. вартість, яка дорівнює знов створеній вартості

4. вартість, яка дорівнює додатковій вартості

130. Постійний капітал складається з:

1. засобів праці і предметів праці

2. засобів виробництва і предметів праці

3. засобів праці і робочої сили

4. засобів праці

131. Робоча сила стає товаром, якщо:

1. існують юридично вільні робітники, що позбавлені власності на засоби виробництва

2. існує ринок праці

3. в суспільстві не розвинуті демократичні елементи

4. люди стають найманими робітниками

132. Загальна формула руху капіталу має вигляд:

1. Г – В – Г

2. Г – Т – Г

3. Г – В – Г

4. В – Г – В

133. Реальна заробітна плата – це:

1. заробітна плата після виплати податків

2. заробітна плата, яку робітник отримує реально на руки

3. кількість товарів та послуг, яку робітник може купити на свою номінальну заробітну плату

4. кількість товарів та послуг, яку робітник бажає купити на свою номінальну заробітну плату

134. Підвищенню реальної заробітної плати сприяє:

1. зростання темпів інфляції

2. зростання податків

3. зростання цін

4. зростання трансфертних платежів

135. Заробітна плата має форми:

1. номінальна і реальна

2. основна і додаткова

3. погодинна і відрядна

4. номінальна і основна

136. Вартість робочої сили у першу чергу залежить від:

1. ефективності суспільного виробництва

2. вартості предметів особистого споживання

3. суспільного фонду споживання

4. вартості та обсягів виробничих ресурсів

137. Однією із поширених західних форм колективної оплати праці є «система участі у прибутках», що передбачає:

1. одержання дивідендів на цінні папери

2. одержання виплат із преміального фонду, який формується за рахунок заздалегідь встановленої частки прибутку підприємства

3. перерозподіл підприємницького доходу

4. одержання премій

138. Наймаючи працівника на ринку праці, підприємець купує:

1. людський фактор виробництва

2. трудові ресурси підприємства, його персонал

3. товар робочу силу разом із її носієм

4. трудові послуги, тобто право використання придбаної робочої сили

139. Диференціація заробітної плати головним чином залежить від:

1. рівня продуктивних сил суспільства

2. кількості і якості праці, її складності, важливості та інтенсивності

3. існуючого рівня трудових відносин у країні

4. бажання працювати і сумлінності працівника

140. Розміри зарплати, її відмінності для різних працівників встановлюються застосуванням тарифної системи, яка включає:

1. тарифні ставки (починаючи з першого розряду) й сітки

2. схеми посадових окладів

3. тарифно-кваліфікаційні довідники

4. тарифні ставки й сітки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні довідники

141. Робоча сила стає товаром, коли:

1. власник робочої сили стає особисто вільним

2. власник робочої сили позбавлений засобів виробництва

3. власник робочої сили позбавлений засобів існування

4. власник робочої сили стає особисто вільним і позбавлений засобів виробництва та засобів існування

142. Вартість робочої сили визначається:

1. вартістю життєвих засобів, необхідних для задоволення всіх потреб робітника

2. вартістю життєвих благ, що необхідні для підтримки життя робітника і збереження його працездатності

3. мінімальною заробітною платнею, встановленою Урядом

4. вартістю засобів існування, необхідних для забезпечення фізіологічних потреб робітника

САМОСТІЙНИЙ БЛОК

(для студентів економічних спеціальностей, в підсумковий не включати)

1. Загальна сума витрат споживачів, підприємств та держави має назву:

1. сукупної пропозиції

2. сукупного попиту

3. державного бюджету

4. мультиплікатора

2. Сукупний попит визначається:

1. специфікою та загальним обсягом суспільних потреб і споживання

2. платоспроможністю працюючого населення

3. можливостями підприємницької діяльності

4. рівнем розвитку національного господарства

3. Крива сукупної пропозиції має відрізки:

1. кейнсіанський

2. проміжний

3. класичний

4. кейнсіанський, проміжний, класичний

4. Інфляція сприятливо впливає на:

1. відповідність структури економіки до ринку

2. монополізацію виробництва і ринку, їх "тінізацію"

3. сталість грошового обігу і стійкість грошей

4. профіцитність державного бюджету

5. Найтяжчим соціальним наслідком інфляції вважається:

1. зниження рівня добробуту і якості життя більшості людей

2. підрив мотивації до праці, знецінення заощаджень

3. "заохочення" злочинної діяльності на ринку, корупції і мафії

4. підрив довіри людей до своєї національної валюти і влади

6. Інфляція як негативне економічне явище головним чином викликана:

1. регулюванням державою функціонування грошової системи

2. відставанням розвитку національного ринку та економіки

3. непродуманим здійсненням економічної реформи

4. наявністю в обігу зайвих грошових знаків, не підкріплених вартістю товарів та послуг

7. До об'єктивних причин інфляції відносяться:

1. різке підвищення цін на товари і послуги

2. розбалансування народного господарства

3. стихійні лиха, техногенні катастрофи, неврожаї, війни

4. нездатність держави нормально регулювати грошовий обіг

8. Головною суб'єктивною причиною інфляції є:

1. надмірна емісія неповноцінних грошей

2. недостатнє макроекономічне регулювання

3. засилля іноземної валюти у державі

4. ринковий механізм саморегулювання економіки

9. За темпами зростання розрізняють інфляцію:

1. повзучу, галопуючу, гіперінфляцію

2. відкриту та приховану

3. попиту та пропозиції

4. очікувану та неочікувану

5. збалансовану та незбалансовану

10. За характером прояву розрізняють інфляцію:

1. повзучу, галопуючу, гіперінфляцію

2. відкриту та приховану

3. попиту та пропозиції

4. очікувану та неочікувану

5. збалансовану та незбалансовану

11. Стагфляція – це:

1. інфляція, яка розвивається вільно і ніким не стримується

2. інфляція, за якої співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару

3. порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту

4. явище в економіці, яке характеризується падінням виробництва і одночасним зростанням рівня цін і безробіття

12. Чітко окреслена антиінфляційна фіскальна політика передбачає:

1. підвищення рівня оподаткування та скорочення державних витрат

2. скорочення податкових надходжень та державних витрат

3. зростання податків та більш високий рівень державних витрат

4. зниження податків та більш високий рівень державних витрат

5. рівень і державних витрат, і податкових надходжень

13. Загальний рівень трудових ресурсів складається:

1. з двох груп населення – працюючих та безробітних

2. тільки з працюючих

3. тільки з безробітних

4. з усього працездатного населення

14. Комплексно зайнятість можна визначити як:

1. сукупність економічних, правових, соціальних та інших суспільних відносин з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями

2. участь осіб робочого віку у народному господарстві

3. суспільно корисну діяльність, яка приносить заробіток або доход

4. усі відповіді правильні

15. Суб'єкти відносин економічної зайнятості:

1. покупці робочої сили – власники робочих місць (роботодавці)

2. особи, що продають свій товар – робочу силу (наймані працівники)

3. особи, що займаються індивідуальною (сімейною) трудовою діяльністю

4. усі відповіді правильні

16. Безробіття виникає:

1. за умови збігу пропозиції робочої сили із попитом на неї

2. за умови, що попит на робочу силу менший від пропозиції робочої сили

3. за умови, що економіка країни перебуває у кризовому стані

4. за умови, що попит на робочу силу більший від пропозиції робочої сили

17. Що з наведеного є прикладом структурного безробіття?

1. програміст, який залишив свою роботу, щоб знайти іншу, в більш теплому кліматі

2. будівельник, який втрачає роботу на зимовий період

3. працівниця автомобільної промисловості, що втрачає роботу під час економічного спаду

4. сталевар, якого замінює робот

18. Циклічне безробіття пов’язане:

1. зі зниженням рівня економічної активності

2. з зростом продуктивності праці

3. з фазою підйому в економічному циклі

4. з розподілом праці

19. Працівник, що втратив роботу через спад в економіці, потрапляє до такого виду безробіття:

1. фрикційне безробіття

2. структурне безробіття

3. циклічне безробіття

4. перманентне безробіття

20. За визначенням Міжнародної організації праці (МОП) безробітними вважаються особи, які:

1. залишили роботу за власним бажанням

2. хочуть і можуть працювати, не мають роботи (робочого місця), шукають її і готові приступити до трудової діяльності

3. відмовилися від працевлаштування за фахом через низьку заробітну плату або несприятливі умови роботи

4. не мають потреби в робочих місцях, бо існують інші джерела матеріального життєзабезпечення

21. Американський дослідник А. Оукен довів існування закону, що:

1. характеризує взаємозв'язок між рівнем безробіття і падінням ВВП

2. безробіття є негативним соціально-економічним явищем, завдає величезних збитків суспільству

3. збільшення фактичного безробіття на 1% призводить до втрати річної продукції на 2-3%

4. усі відповіді правильні

22. Природний рівень безробіття складають такі його види:

1. циклічне, загальне, регіональне

2. молодіжне, серед людей старшого віку

3. фрикційне, структурне, інституціональне

4. усі відповіді правильні

23. До вимушеного безробіття відносяться:

1. плинне і застійне

2. приховане і сезонне

3. технологічне і конверсійне

4. плинне, застійне, технологічне, конверсійне, приховане, сезонне

24. До активних (прямих) методів впливу на зайнятість і безробіття відносяться:

1. перепідготовка і підвищення кваліфікації, стимулювання створення нових робочих місць

2. неоплачувані відпустки, виплати вихідної допомоги

3. безпека праці, матеріальна підтримка бідних сімей

4. лобізм, корупція, зрощування влади і власності

25. Пасивні методи регулювання зайнятості включають:

1. сприяння в пошуку роботи і заповненні вакансій

2. надання допомоги по безробіттю, дострокове оформлення пенсій за віком

3. організація громадських робіт

4. підтримка мобільності робочої сили

26. Макроекономіка вивчає економічні процеси на рівні:

5. підприємства

6. окремої галузі

7. окремого ринку

8. національної економіки

27. Система національних рахунків – це сукупність:

1. макроекономічних показників

2. балансів підприємств

3. рахунків фізичних осіб у комерційних банках

4. рахунків юридичних осіб в НБУ

28. Сукупний обсяг товарів та послуг, виготовлених у країні протягом року – це:

1. національне багатство

2. валовий внутрішній продукт

3. національний доход

4. чистий економічний добробут

29. Валовий національний продукт – це:

1. разом необхідний і додатковий продукт

2. кінцевий внутрішній результат господарської діяльності країни

3. сукупність усіх вироблених в країні товарів та надання послуг за рік незалежно від місцезнаходження вітчизняних підприємств

4. результати діяльності усіх економічних суб'єктів – національних та іноземних, які функціонують всередині країни

30. Валовий внутрішній продукт – це:

1. результат виробничої діяльності усіх одиниць-резидентів, як вітчизняних, так й іноземних, які залучені в економіку країни

2. вартість кінцевих товарів і послуг, виготовлених лише резидентами країни

3. новостворену вартість, що міститься у сукупному суспільному продукті

4. блага, що використовуються для споживання і нагромадження

31. Одним з методів обчислення ВВП є:

1. виробничий

2. метод порівняльних переваг

3. дефлятор ВВП

4. метод «вилучення-ін′єкції»

32. ВВП, розрахований у цінах, що склалися на момент його розрахунку, це:

1. номінальний ВВП

2. реальний ВВП

3. потенційний ВВП

4. граничний ВВП

33. Показує відношення номінального ВВП до реального ВВП:

1. дефлятор ВВП

2. інфлятор ВВП

3. акселератор

4. мультиплікатор

34. Що не входить до складу ВНП?

1. послуги домогосподарки

2. купівля автомобілю

3. послуги перукаря

4. вартість підручника у книжковому магазині

35. Що не входить у ВНП, розрахований за витратами?

1. валові інвестиції

2. чистий експорт

3. державна закупівля товарів та послуг

4. заробітна плата

36. До чистих інвестицій відноситься:

1. купівля домогосподарством автомобілю

2. купівля фірмою земельної ділянки

3. заміна зношеного обладнання новим

4. будівництво складу готової продукції

37. Валові приватні інвестиції враховуються при розрахунку:

1. доходу кінцевого використання

2. особистого доходу

3. ВНП за витратами

4. ВНП за доходами

38. Загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених на території певної країни протягом визначеного періоду:

1. валовий внутрішній продукт

2. кінцевий продукт

3. чистий внутрішній продукт

4. національний дохід

39. Загальна ринкова вартість усіх товарів і послуг, куплених для споживання, а не з метою подальшої обробки, переробки чи продажу – це:

1. валовий внутрішній продукт

2. кінцевий продукт

3. чистий внутрішній продукт

4. національний дохід

40. Загальна вартість усіх кінцевих товарів та послуг, створених на території певної країни протягом року за винятком амортизаційних відрахувань – це:

1. валовий внутрішній продукт

2. кінцевий продукт

3. чистий внутрішній продукт

4. національний дохід

41. Сума доходів домашніх господарств, підприємств (окрім амортизаційних відрахувань) і держави (окрім непрямих податків) – це:

1. валовий внутрішній продукт

2. кінцевий продукт

3. чистий внутрішній продукт

4. національний дохід

42. Сукупність створених та нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, духовних і культурних цінностей – це:

1. кінцевий продукт

2. чистий внутрішній продукт

3. національний дохід

4. національне багатство

43. Національний дохід представляє собою:

1. сукупність усіх вироблених у країні товарів

2. різноманітні блага, які визначають розвиток суспільства

3. матеріальне багатство людей

4. грошовий вираз чистого продукту суспільства

44. Якщо в кожному наступному циклі відбувається відновлення суспільного продукту у зростаючих обсягах, то – це:

1. розширене відтворення

2. просте відтворення

3. звужене відтворення

4. незмінне відтворення

45. Якщо в кожному наступному циклі відбувається відновлення суспільного продукту в менших обсягах ніж у попередньому періоді, то – це:

1. розширене відтворення

2. просте відтворення

3. звужене відтворення

4. незмінне відтворення

46. Якщо виробництво відбувається в незмінних обсягах, то – це:

1. розширене відтворення

2. просте відтворення

3. звужене відтворення

4. незмінне відтворення

47. Об’єктивною причиною необхідності розширення суспільного відтворення є те, що:

1. весь час розвивається наука і техніка

2. постійно зростають потреби людей

3. обмежені ресурси виробництва

4. бажання людей випереджають їх можливості

48. Економічне зростання – це:

1. досягнення конкурентоспроможності суспільного виробництва

2. кількісне і якісне збільшення результатів господарювання

3. раціональне використання усіх видів ресурсів

4. високий рівень добробуту населення

49. Найбільш суттєва причина економічного зростання в розвинених країнах – це:

1. збільшення об’єму робочого часу

2. технологічні зміни у виробництві

3. збільшення обсягу застосованого капіталу

4. реалізація грошово-кредитної політики

50. Факторами екстенсивного типу економічного зростання не є:

1. збільшення капіталовкладень

2. збільшення чисельності працівників

3. зростання обсягів сировинних ресурсів, що використовується в процесі виробництва

4. підвищення кваліфікації працівників

51. Факторами інтенсивного типу економічного зростання не є:

1. підвищення кваліфікації працівників

2. удосконалення організації праці та виробництва

3. удосконалення технології

4. збільшення чисельності працівників

52. До прямих факторів економічного зростання належить:

1. удосконалення технології та організації виробництва

2. збільшення кількості та поліпшення якості природних ресурсів

3. збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу

4. норма позичкового процента

53. До непрямих факторів економічного зростання належить:

1. рівень цін на виробничі ресурси

2. рівень податків

3. норма позичкового процента

4. збільшення кількості та поліпшення якості природних ресурсів

54. Важливішим функціональним елементом економічної системи служить:

1. господарський механізм

2. економічна політика

3. управління господарством

4. науково-технічний прогрес

55. Економічний цикл – це:

1. технологічний період виробництва продукції

2. термін використання основних фондів до повного їх зношення

3. процес відновлення і повторення суспільного виробництва

4. період від однієї кризи до наступної у процесі суспільного відтворення

56. За тривалістю розрізняють економічні цикли:

1. тимчасові і постійні

2. короткі, середні і довгі

3. динамічні й статичні

4. об'єктивні і суб'єктивні

57. Економічна криза представляє собою:

1. порушення ринкової рівноваги, неефективність підприємницької діяльності, банкрутства частини підприємств

2. недостатнє державне регулювання економіки, нездатність забезпечити планомірний розвиток господарства

3. негативний вплив зовнішніх факторів на розвиток національного виробництва, загострення економічної безпеки суспільства

4. спад виробництва, глибокий розлад економічної системи, спосіб тимчасового вирішення її суперечностей

58. Сучасна економічна теорія визначає переважно такі дві фази економічного (промислового) циклу:

1. коротка і тривала

2. стримування і експансія

3. рецесія (криза та депресія) і піднесення (пожвавлення і бум)

4. коливання (хвилі) і сталість ділової активності

59. Антициклічне регулювання економіки – це:

1. невтручання держави в економічні процеси, коли господарська діяльність регулюється виключно об'єктивними економічними законами ринку

2. коли держава централізовано контролює і регулює суспільне виробництво, забезпечуючи його планомірний розвиток

3. цілеспрямовані дії держави (частково й могутніх корпорацій), спрямовані на зменшення глибини коливань, стабілізацію господарської діяльності, кон'юнктури і темпів економічного зростання

4. проведення кардинальних економічних реформ з метою удосконалення господарського механізму суспільства

60. Виділяють такі фази економічного циклу:

1. пік, спад, дно, пожвавлення

2. рецесія, піднесення

3. криза, пожвавлення

4. депресія, піднесення

61. Що не є ознакою кризи?

1. значне скорочення обсягів виробництва

2. швидке зростання зайнятості

3. падіння цін

4. біржовий крах і банкрутство підприємств

62. Політика стримування – це заходи держави, спрямовані на:

1. розширення сукупного попиту

2. обмеження сукупного попиту

3. згладжування коливань в економіці

4. розширення сукупного попиту, обмеження сукупного попиту, згладжування коливань в економіці

63. Політика експансії – це заходи держави, спрямовані на:

1. розширення сукупного попиту

2. обмеження сукупного попиту

3. згладжування коливань в економіці

4. розширення сукупного попиту, обмеження сукупного попиту, згладжування коливань в економіці

64. Які важелі належать до політики стримування?

1. зниження податків

2. збільшення державних витрат

3. зменшення норми обов’язкових банківських резервів та облікової ставки центрального банку

4. скорочення державних витрат

65. Які важелі належать до політики експансії?

1. скорочення державних витрат

2. підвищення норми обов’язкових банківських резервів та облікової ставки центрального банку

3. підвищення ставок оподаткування

4. зниження податків

66. Визначте два основні типи грошових систем:

1. металева і паперово-кредитна

2. раціоналістична та еволюційна

3. кількісна й номіналістична

4. монетаристська і кейнсіанська

67. Кредитна система – це:

1. управління емісійною, розрахунковою та інвестиційною діяльністю

2. поєднання активних і пасивних операцій банків

3. сукупність відносин і установ, які здійснюють рух грошових ресурсів на засадах позики

4. грошово-кредитна політика держави

68. До порівняно нових видів банківського кредитування відноситься надання в оренду засобів виробництва, що передбачає, як правило, викуп їх користувачем після закінчення строку відповідної угоди. Це має назву:

1. факторинг

2. лізинг

3. траст

4. інжиніринг

69. До кредитної системи не належить:

1. спеціалізовані банківські установи

2. центральний банк

3. небанківські фінансово-кредитні установи

4. податкові установи

70. Банки – це:

1. організації підприємств

2. установи держави

3. фінансові інститути

4. громадські асоціації

71. НБУ виконує такі основні функції:

1. видає комерційним банкам кредити, координує діяльність банківської системи в цілому («банк банків»)

2. проводить єдину державну грошову політику, визначає курс національної валюти, монопольно випускає гроші (емісія)

3. організує інкасацію і перевезення грошових знаків та інших значних цінностей для країни

4. усі відповіді правильні

72. Функціями центрального банку не є:

1. емісія готівкових грошей

2. акумуляція строкових депозитів вкладників

3. розробка та реалізація грошово-кредитної політики

4. кредитування фізичних осіб

73. Функціями комерційного банку є:

1. емісія готівкових грошей

2. акумуляція строкових депозитів вкладників

3. кредитування національного банку

4. розробка та реалізація грошово-кредитної політики

74. Сучасні банки займаються:

1. обслуговуванням фізичних та юридичних осіб, збираючи вільні грошові кошти і надаючи їх в позику, здійснюють інші операції з метою забезпечення ефективності ринкової економіки

2. укладанням оптимальних угод з реалізації єдиної стратегії комерційної поведінки агентів ринку

3. збором інформації про наявність вакансій, реєстрацією безробітних та наданням їм грошової допомоги

4. організацією бірж та їх діяльністю на ринках

75. Пасивні операції банків – це:

1. нагромадження грошового капіталу за рахунок внесків засновників банку та залучених коштів

2. надання кредиту під проценти, які перевищують ставки по депозитах

3. вексельні операції, випуск і реалізація цінних паперів

4. різні посередницькі дії банків на комерційній основі

76. Операції комерційних банків по мобілізації грошових засобів належить до:

1. пасивних

2. активних

3. посередницьких

4. перерозподільних

77. Операції комерційних банків по розміщенню акумульованих грошових засобів належать до:

1. пасивних

2. активних

3. посередницьких

4. перерозподільних

78. Закон дозволяє банкам виконувати різні операції, зокрема:

1. здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, ведення їх рахунків та касове обслуговування

2. фінансування капіталовкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів

3. купівля і продаж іноземної валюти, в тому числі за кордоном, касове виконання державного бюджету за дорученням НБУ

4. усі відповіді правильні

79. НБУ реалізує ряд специфічних операцій:

1. виконує функцію скарбниці держави, реалізує її цінні папери

2. веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює їх касове обслуговування, зберігає обов’язкові резерви усіх банків

3. представляє інтереси країни, у відносинах з банками інших держав та міжнародними фінансово-кредитними організаціями

4. усі відповіді правильні

80. Комерційні банки створюються:

1. на акціонерних або пайових засадах

2. за рахунок коштів держави

3. на основі резервних фондів країни

4. на основі страхових фондів країни

81. Інноваційний банк здійснює операції:

1. інвестування галузей народного господарства

2. венчурні, пов’язані з особливим ризиком

3. надання кредитів на створення нових фондів

4. обслуговує населення, відповідає за ощадну справу

82. Що з наведеного є інструментом, який найчастіше використовується Національним банком для регулювання пропозиції грошей?

1. зміна облікової ставки

2. зміна межі норми доходу населення

3. моральний тиск

4. зміна рівня мінімальної заробітної плати

83. Довгострокова позика під заставу нерухомого майна – це:

1. лізинговий кредит

2. ломбардний кредит

3. іпотечний кредит

4. споживчий кредит

84. Короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати це:

1. лізинговий кредит

2. ломбардний кредит

3. іпотечний кредит

4. споживчий кредит

85. Відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна це:

1. лізинговий кредит

2. ломбардний кредит

3. іпотечний кредит

4. споживчий кредит

86. Функціями кредиту є:

1. емісійна

2. фіскальна

3. перерозподільна

4. емісійна, фіскальна, перерозподільна

87. Загальна причина необхідності кредиту (позики) полягає у:

1. наявності вільних грошових коштів у фізичних та юридичних осіб

2. відсутності необхідних коштів на даний момент (період) в окремих суб'єктів товарно-грошових відносин

3. недостатності державного фінансування економіки

4. неконсолідованості бюджету

88. Кредит як економічна категорія виражає:

1. систему відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення і платності у формі позичкового відсотка

2. рух грошового капіталу в ринковій економіці

3. грошові доходи і заощадження приватних осіб

4. динаміку бюджетних засобів, цільових фондів та резервів

89. Вкажіть принципи кредитування

1. плановість, економність, неповерненість, ефективність і цілеспрямованість

2. поверненість, строковість, платність, заставність (гарантованість) і цілеспрямованість

3. відповідальність, обов'язковість, безоплатність

4. плановість, безоплатність

90. Фінанси як економічна категорія – це:

1. гроші і відповідні доходи від трудової діяльності

2. грошові кошти, які обслуговують товарообіг, сприяють просуванню продукції до споживача

3. кошти, що належать різним суб'єктам і забезпечують їх внутрішні потреби

4. відносини з приводу задоволення потреб суспільного відтворення у грошових ресурсах

91. Функції – розподільчу і контролюючу переважно виконують:

1. гроші

2. фінанси

3. цінні папери

4. кредит

92. Основними принципами фінансування служать:

1. обов'язковість, платність, строковість, гласність

2. добровільність, безоплатність, самозабезпечення, відповідальність

3. контрольність, поверненість, заставність, гарантованість

4. плановість, економність, безповоротність, ефективність, цілеспрямованість

93. Фінансова система країни утворюється:

1. домогосподарствами, підприємствами та іншими суб'єктами господарювання

2. системою фінансових відносин усіх рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування

3. установами, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах позики

4. державою, яка формує централізований фонд грошових ресурсів

94. До складу фінансової системи входять:

1. загальнодержавні фінанси, включаючи місцеве самоврядування

2. фінанси підприємств, установ і організацій

3. фінанси населення, домогосподарств

4. загальнодержавні фінанси, фінанси підприємств і населення

95. Фінанси держави – це:

1. особливі відносини розподілу виручки від реалізації продукції, утворення фонду заміщення, валового доходу, формування інших фондів, які забезпечуються виробничо-господарську діяльність на мікрорівні

2. грошові фонди громадян, отримані від трудової та іншої діяльності, які спрямовуються на примноження їх власності та підвищення добробуту

3. сукупність грошових ресурсів, які централізовано використовуються на управління, оборону, соціальні гарантії, охорону природи тощо

4. кошти, за рахунок яких виконують свої функції політичні партії, громадські організації і профспілки

96. Провідна роль у системі фінансів країни належить:

1. державному бюджету

2. позабюджетним цільовим фондам

3. заощадженням населення

4. усі відповіді правильні

97. Державний бюджет як економічна категорія–це:

1. головний фінансовий план країни

2. система відносин між усіма суб'єктами відтворення з приводу формування і використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб

3. грошові кошти, які перебувають у розпорядженні уряду

4. усі відповіді правильні

98. Держбюджет як фінансовий план складається із:

1. коштів фізичних і юридичних осіб

2. податків на прибуток підприємств і додану вартість, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, акцизів, мита, податків з населення, надходжень від реалізації цінних паперів тощо

3. доходів (надходжень) і видатків (витрат)

4. усі відповіді правильні

99. Форми виплат із державного бюджету:

1. асигнування

2. субсидії і субвенції

3. дотації

4. асигнування, субсидії і субвенції, дотації

100. Державний бюджет може бути:

1. профіцитний

2. збалансований

3. дефіцитний

4. як профіцитний, так і збалансований, так і дефіцитний

101. Накопичені урядом позичені кошти означають:

1. наявність державного боргу (внутрішнього, або зовнішнього)

2. перевищення доходів держави над видатками її бюджету

3. урівноваження всіх позитивних і від'ємних сальдо у бюджеті країни

4. усі відповіді правильні

102. Державний борг – це сума:

1. бюджетних витрат

2. бюджетних дефіцитів

3. бюджетних дефіцитів. за винятком бюджетних надлишків

4. бюджетних надлишків, за винятком бюджетних дефіцитів

103. Державний борг не може призвести до банкрутства держави, тому що вона:

1. не повинна обов’язково повертати борг

2. може рефінансувати борг

3. може збільшувати кількість грошей в обігу

4. може зменшувати кількість грошей в обігу

104. Бюджетний дефіцит – це ситуація, за якої у державі:

1. видатки дорівнюють доходам

2. видатки перевищують доходи

3. податки перевищують державні закупки

4. доходи перевищують видатки

105. Бюджетний дефіцит може фінансуватися за рахунок:

1. зменшення державних закупівель

2. зменшення трансфертів

3. державного позичання

4. підвищення податків

106. До трансфертів належать:

1. шкільне будівництво

2. заробітна плата державних службовців

3. податки

4. субсидії

107. До головних джерел формування надходження до державного бюджету належать:

1. емісія грошей

2. податки

3. депозитні вклади у комерційних банках

4. продаж державного майна

108. Фіскальна політика – це:

1. політика уряду у сфері оподаткування

2. формування бюджету

3. політика уряду у сфері ціноутворення

4. політика, спрямована на досягнення зовнішньоторговельного балансу

109. Непрямі податки – це:

1. податки, стягнені державою з прибутків або майна платника податків

2. податок на додану вартість та акцизний збір

3. податки, стягненні органами управління

4. податок на транспортні засоби

110. До прямих податків, стягнених з юридичних осіб, відносять:

1. податок на транспорті засоби

2. податок із прибутку

3. податок на додану вартість

4. акцизний збір