7. Необхідність, сутність та основні принципи управління підприємством.

Згідно з основними положеннями теорії систем будь-який об’єкт, явище чи

процес можна розглядати як систему. Під системою

розуміють сукупність взаємозв’язаних в одне ціле елементів. Елемент системи

− це частина цілого, яка в процесі аналізу не підлягає поділу на складові. Отже,

будь-яка система:

1. складається з двох або більшої кількості елементів;

2. кожний елемент системи має властиві лише йому якості;

3.між елементами системи існують зв’язки, за допомогою яких вони

впливають один на одного;

4. система не може існувати поза часом і простором. Система має часову

сутність (її склад може бути визначений у кожний даний момент), а також свої

межі та навколишнє середовище.

Характеристика підприємства як системи полягає в тім, що підприємство

– це відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з на-

вколишнім середовищем. Воно вибирає із проміжного та загального зовнішньо-

го середовища основні фактори виробництва і, перетворюючи їх на продукцію

та відходи, передає знов у зовнішнє середовище. Умовою життєздатності сис-

теми є корисний (вигідний) обмін між «входом» і «виходом».

Інша особливість підприємства як системи: воно є штучною системою,

створеною людиною заради її власних інтересів, передовсім спільної праці. То-

му очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.

Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальну та вертикальну.

Функції управління. Підприємства різняться між собою за розмірами, сфе-

рами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи

мають і певні спільні характеристики , з-поміж яких, насампе-

ред, треба назвати функції управління − об’єктивно зумовлені загальні напрями

або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спі-

льної праці.

У структурі системи управління керуючий елемент виконує цілком конк-

ретні функції:

1. Планування.2. Організація.3. Мотивація.4. Контроль.

З урахуванням цього важливо наголосити, що управління підприємством

відображає сукупність взаємозв’язаних процесів планування, організації, моти-

вації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємс-

тва.

Система методів управління. Практична реалізація функцій управління

здійснюється за допомогою системи методів управління.

Методи управління − це способи впливу на окремих працівників і трудові

колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства,

організації).

Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей,

коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних.

Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взає-

мозв’язані й використовуються не ізольовано, а комплексно.

8. Виробнича структура підприємства та чинники, що її визначають

Під структурою будь-якого підприємства заведено розуміти його внутрішній

устрій, який характеризує склад підрозділів і систему зв’язків, підпорядковано-

сті та взаємодії між ними.

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси,

що виконуються у відповідних підрозділах. Саме склад цих підрозділів і харак-

теризує виробничу структуру підприємства.

Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох

чинників. Головними з них є: виробничий профіль підприємства; обсяги вироб-

ництва продукції; рівень спеціалізації; місце знаходження підприємства.

Виробничий профіль підприємства, тобто характер та особливості проду-

кції, що виробляється, безпосередньо зумовлюють хід виробничого процесу і

склад відповідних підрозділів. Так, конструкція виробу передбачає певні техно-

логічні процеси його виготовлення, певну їхню послідовність та трудомісткість.

Отже, вона визначатиме й перелік виробничих підрозділів, що здійснюють ці

технологічні процеси. Складна технологія, таким чином, збільшує кількість

підрозділів, які її реалізують, та передбачає більш розгалужену систему зв’язків

між ними.

Суттєво впливає на виробничу структуру рівень спеціалізації. Із розвит-

ком і поглибленням спеціалізації зменшується кількість виробничих підрозділів

підприємства, спрощується його структура. Навпаки, чим більш універсальним

є підприємство, тим складніша його структура.

Виробнича структура підприємства залежить і від місця його знаходжен-

ня. Наприклад, підприємства розміщені у віддалених від промислових центрів

регіонах, як правило, більш універсальні та автономні. Для таких підприємств

характерна розвинута виробнича структура.