- •Розділ і. Теоретичний аналіз проблеми взаємовідносин молодших школярів
- •Поняття міжособистісних стосунків. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках
- •1.2 Психологічні особливості розвитку особистості молодшого школяра
- •1.3 Специфіка міжособистісних стосунків в учнівському колективі
- •Висновки по і розділу
- •Розділ іі. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків учнів початкових класів
- •2.1 Підготовка і проведення емпіричного дослідження міжособистісних стосунків в колективі
- •2.2 Результати дослідження
- •Висновки по іі розділу
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Висновки по іі розділу
Провівши методики “Соціометрія” та “Потреба у спілкуванні”, ми отримали дані, завдяки яким можна зробити висновок, що у класі більш за все учні з переважним соціальним статусом і середнім рівнем потреби в спілкуванні, діти, які займають високий соціометричний статус і мають високий рівень потреби в спілкуванні бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Діти, які відносяться до групи з низькою потребою у спілкуванні і мають ізольований соціальний статус, не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і відвернених.
Висновки
Дослідивши діагностику особливостей міжособистісних стосунків у молодшому шкільному віці, можна зробити наступні висновки:
1. Важливим аспектом життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є міжособистісні стосунки у групі. Ці стосунки неминуче виникають між членами колективу на ґрунті їхнього спілкування та взаємодії у процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовуються їхні зусилля. Цілі діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визначають характер стосунків, що складаються. Міжособистісні стосунки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише об'єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівництва, стосунки, що склалися між членами групи), а й суб'єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).
2. Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини. Можна стверджувати, що людина, навіть будучи в повній самоті, продовжує спиратися в своїх діях і думках на свої уявлення про оцінки, значущі для інших. Не випадково були створені і до цих пір показують свою теоретичну і практичну цінність такі психологічні теорії, в яких найважливіше значення для всіх особистісних складових приписується міжособистісним відносинам.
3. У конкретно-психологічному плані міжособистісні стосунки - це сукупність об'єктивних зв'язків і взаємодій між особами, які належать до певної групи. Вони завжди мають емоційне забарвлення. їх сталість і неповторність забезпечує особиста привабливість людей, що ґрунтується на почутті симпатії. Міжособистісна привабливість чи непривабливість може набувати сталого характеру і переходити у взаємну прихильність чи неприхильність.
4. Провівши методики “Соціометрія” та “Потреба у спілкуванні”, "Спрямованість особистості Б. Басса", отримали дані, завдяки можна зробити висновок, що у класі більш за все учні з переважним соціальним статусом і середнім рівнем потреби в спілкуванні, діти, які займають високий соціометричний статус і мають високий рівень потреби в спілкуванні бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Діти, які відносяться до групи з низькою потребою у спілкуванні і мають ізольований соціальний статус, не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і відвернених.
Розподіл значень згідно методики діагностики спрямованості особистості Б. Басса показав, що більшість учнів є спрямованими на спілкування з дітьми, прагнуть за будь-яких умов підтримувати відносини з ними.