Теми рефератів:

1. Великий шлях невеликої країни ( Швейцарській конфедерації більше 700 років ).

2. Догмати , морально-етичні норми та організаційні принципи кальвінізму.

3. Росповсюдження кальвінізму в Європі XVI – XVII ст.

Джерела:

1. Кальвин Ж. Наставление в христианской вере. – М., 1997-1999. Т. 1-3.

Література:

1. Виппер Р. Ю. Влияние Кальвина и кальвинизма на политические учения и движения XVI в. – М., 1894.

2. Всемирная история. – М., 1958 . Т. 4 , Гл. 8.

3. История Европы. В 8-ми Т. – М., 1993. Т. 3, Ч. 2, Гл. 5.

4. Кернер М. Городские инвестиции в Швейцарии XVI в. / Средние века. – М., 1980 . Вып. 5. Косминский Е.А. Историография средних веков. – М., 1963. Лекция 8: «Политические учения XVI в.».

6. Ревуненкова Н.В. Идея гуманизма в трактовке Ж.Кальвина. /Культура эпохи Возрождения и Реформация. – М., 1981.

7. Ревуненкова Н.В. Эразм и Кальвин. / Эразм Роттердамский и его время. – М., 1989.

8. Щеголев П.П. Очерки истории Западной Европы в XVI-XVII вв. – М., 1938.

9. Эпштейн А.Д. Ж. Кальвин и его учение. / Книга для чтения по истории средних веков. – М., 1970. Ч. 2 , С. 145-168.

МОДУЛЬ III

Тема 1. Контрреформація. (2 год.)

План:

1.Папство у боротьбі проти Реформації.

2.Тридентський собор. Його історичне значення.

3.Орден єзуїтів у XVI - XVII ст.

Методичні рекомендації:

1.Треба зазначити, що потреба реформувати існуючи церковні порядки і звичаї духовенства усвідомлювало і папство. Але треба враховувати те, що воно боялось, шоб реформа всередині церкви не привела до ослаблення його авторитету в дусі тих поглядів, котрі проголошувались на соборах XV ст., на яких не раз виставлялося положення, що собор вищий від папи. Тому папство вважало потрібним провести цю реформу з найменшою шкодою для свого авторитету. Це, в певній мірі, пояснює те, що у боротьбі з реформаційним рухом, воно застосовувало традиційні, перевірені часом методи, які необхідно визначити і дати їм належну оцінку.

2.Насамперед, необхідно визначити основні етапи діяльності Тридентського собору, який засідав з перервами 18-ть років (з 1545 по 1563 рр.). Разом з тим, треба проаналізувати, як саме йшла під час цих засідань, боротьба між «імператорською партією» та «ультрамонтанами». Зрештою, варто підкреслити те, що до початку 3-ої сесії собору в Європі ще було багато католиків, які вірили в можливість примирення з протестантами. Зокрема, імператор Фердинанд I вимагав таких поступок: дозволу шлюбу священикам, причастя для мирян під двома видами, літургію німецькою мовою і насамперед реформу самого папства. Однак, більшість учасників собору їх відхілило. Вона наполягла на збереженні віри в чистилище, шануванні святих і непорочне зачаття Діви Марії. Однак, догмат про папську непогрішність не був прийнятий цим собором. Насамкінець, треба дати оцінку його рішенням та визначити його історичне значення.

3. Перш за все, варто підкреслити те, що в реорганізації католицької церкви і зрештою в Конрреформації в цілому найважливішу роль відіграв орден єзуїтів. Треба проаналізувати, як відбувалося становлення цього ордену, а також дати оцінку діяльності, в цьому напрямку, І. Лойоли і його твору «Духовні вправи» ( див. у списку джерел). Студенту необхідно визначити основні напрямки діяльності єзуїтів в XVI – XVII ст., рівень їх впливу не тільки на католицьку церкву, а й на тогочасну європейську політику.