1.1.Цілі запровадження допомоги при народженні дитини.

Передумовою активізації сімейної політики виступила демографічна криза й мета, відповідно, полягає у сприянню дітородній активності населення, що впливає з відповідних законодавчих актів. Допомога при народженні дитини, як вид соціальної допомоги, запроваджено в Україні ще у 1993 році, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Проте, в той час економічна криза та гіперінфляція нівелювали будь-які соціальні ініціативи керівництва країни й тривалий час обсяги допомоги знаходились на вкрай низькому рівні. 

Впродовж  90-х років, поруч із соціальними проблемами бідності сімей з дітьми, країну охопила й демографічна криза, що виявилась у значному падінні рівня народжуваності та відчутній депопуляції.  На межі тисячоліть рівень народжуваності в Україні знаходилась на наднизькому рівні -сумарний показник народжувався становив близько однієї дитини на жінку, що було одним з найнижчих значень цього показника серед країн Європи та світу. Наступними роками рівень народжуваності змінив тенденцію падіння на позитивну динаміку, проте, темпи зростання були вкрай повільними. Поєднання демографічної кризи із невирішеними проблемами бідності сімей з дітьми спонукали до пошуку шляхів вирішення цих питань шляхом активізації сімейної політики.

Оскільки, передумовою активізації сімейної політики виступила демографічна криза, то й мета, відповідно, полягала у сприянню дітородній активності населення, що випливає з законодавчих актів, які регулюють загалом сімейну політику України. Так, згідно Указу Президента України «Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні» від 03.01.2002 р. пріоритетними напрямами соціальної політики держави визначено:  поліпшення демографічної ситуації, забезпечення підтримки сімей  з дітьми та посилення соціального захисту материнства і дитинства. Стратегія демографічного розвитку в період до 2015 року в якості основного завдання визначає підвищення рівня народжуваності та розвиток сім'ї; а також: поліпшення здоров'я,  зниження рівня смертності та збільшення  тривалості життя населення; регулювання міграційних процесів; подолання негативних наслідків старіння населення; демографічний розвиток регіонів.

Отже основною оцінкою ефективності допомоги при народженні дитини має слугувати саме демографічний вимір.

1.2. Допомога при народженні дитини в Україні: етапи запровадження.

Допомога при народженні дитини в Україні існувала, починаючи з  1993 року, проте, в той час економічна криза та гіперінфляція нівелювали будь-які соціальні ініціативи. Поєднання демографічної кризи із невирішеними проблемами бідності сімей з дітьми спонукали до пошуку шляхів вирішення цих питань шляхом значного збільшення допомоги при народженні дитини.

Станом на 01.01.2001р. одноразова виплата при народженні дитини становила 180 грн., на 01.01.2002р. - 200 грн., щомісячна ж допомога на дитину до досягнення нею трирічного віку на цей момент становила 40 грн. У цей же час розмір встановленого прожиткового мінімуму становив 342 грн. на місяць (для дітей до 6 років – 307 грн.). Співвідношення цих показників дає можливість стверджувати, що грошові виплати при народженні дитини не могли забезпечити навіть мінімальних потреб сімей з дітьми, особливо, якщо при цьому врахувати, що встановлення прожиткового мінімуму завжди здійснювалось на рівні набагато нижчому, ніж той, що відповідає реальним потребам населення країни.

У наступні роки відбувалось незначне зростання обсягів виплат. В 2003р. одноразова допомога при народженні дитини становила 320 грн., а щомісячні виплати - 80 грн. (при розмірі прожиткового мінімуму на рівні попереднього року - 342 грн.. Переломним у розвитку системи матеріальної допомоги при народженні дитини слід вважати 2004 р. Вже на початку 2004р. розмір одноразової допомоги при народженні дитини становив доволі значну, як для України, суму – 684 грн. з 01.01.2004 р. й 725 грн. - з 01.05.2004 р. (це майже вдвічі перевищувало прожитковий мінімум, який з 27.05.2004 р. становив 362 грн. й більш, ніж утричі - мінімальну заробітну плату, яка становила на той час 205 грн.). Після «Помаранчевої революції» і приходу до влади нової політичної еліти відбулось обіцяне значне зростання одноразової допомоги при народженні дитини (про що було широко поінформовано населення у ході передвиборчої кампанії). З 01.01.2005 р. розмір виплат становив 1500 грн., з 01.04.2005 р. - 8497 грн., а з 01.01.2006 р. - 8500 грн. (3 400 грн. одноразово, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами). Слід зазначити, що на той момент ця сума вважалася дуже вагомою, і не тільки за українськими стандартами - це один з найсуттєвіших грантів при народженні дитини з-поміж країн Європи. Ще одним „переломним” моментом стає значна політизація питання про розміри одноразової допомоги, яка зберігається й дотепер. Загалом, результатом реформи стало значне зростання грошових виплат при народженні дитини на тлі незначних змін інших соціальних стандартів.

Наступне реформування допомоги при народженні дитини відбулось у 2008 р. й найважливішим нововведенням стала диференціація обсягу виплат за черговістю народження дитини. Згідно тодішніх нововведень, допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 грудня 2007 р., становила 12240 грн. - на першу дитину, 25000 грн. - на другу дитину, 50000 грн. - на третю та наступних дітей. Виплати здійснюються не одномоментно, а певними частинами протягом року або кількох років. Так, перша виплата становить 4800 грн. при народженні першої дитини, 4840 грн. - другої, 5000 грн. - третьої і виплачувалась одразу після народження. Решта виплачувалась: на першу дитину протягом наступних 12 місяців (620 гривень щомісяця), на другу дитину - 24 місяців (840 гривень щомісяця), на третю і наступну дитину - 36 місяців (1250 гривень щомісяця) рівними частинами. Чергова трансформація допомоги при народженні дитини відбулась наприкінці 2009-го року, коли, окрім чергового відчутного нарощування обсягів, допомогу було прив’язано до прожиткового мінімуму, замість надання фіксованої суми. Президент України Віктор Ющенко 3 грудня 2009р. підписав закон «Про внесення змін до закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо виплати допомоги при народженні дитини», який був ухвалений Верховною Радою України 17 листопада 2009 р. Зміни вступали в дію з 1 січня 2011 р. Відповідно до закону, "допомога при народженні дитини нараховуватиметься в розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановлених на день народження дитини. Допомога при народженні дитини надаватиметься у сумі, кратній 22 розмірам прожиткового мінімуму - на першу дитину; кратній 45 розмірам прожиткового мінімуму - на другу дитину; кратній 90 розмірам прожиткового мінімуму - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюватиметься одноразово у дев´ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачуватиметься протягом наступних 12 місяців, на другу дитину - 24 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України". Проте такий порядок проіснував дуже короткий час, вже з 9 квітня 2011 року (дата опублікування) з, ініціативи новообраного президента, до ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були внесені зміни, які передбачили, що допомога при народженні дитини буде надаватися у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами. Допомога при народженні дитини нараховується у розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановлених на день народження дитини. Відповідно, окрім чергового збільшення розміру допомоги, відбулась деяка пролонгація виплат у часі, після чого допомога набула вигляду, фактично, проміжного варіанту між одноразовим грантом при народженні дитина та системою тривалого сприяння батькам з дітьми. Трансформацію у напрямі розтягування виплат у часі слід вважати більш необхідним напрямом розвитку допомоги при народженні дитини, ніж нарощування обсягів виплат.