Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Посібник 2

.pdf
Скачиваний:
44
Добавлен:
29.02.2016
Размер:
3.83 Mб
Скачать

Конфлікт між керівником і виконавцями виникає, якщо незаслужено застосовані засоби покарання чи винагородження.

Конфлікти в колективі знижують не тільки ефективність трудового процесу, але й призводять до нервово-емоційного напруження, розвитку стресових ситуацій, нехтування правилами техніки безпеки та вимогами охорони праці і створюють небезпечні та нещасні випадки.

Комфортний психологічний клімат в колективі відіграє важливу роль і в створенні безпечних умов праці. Ця роль настільки велика, що можна говорити про колективи стійкі і нестійкі до небезпеки. В колективах повинна забезпечуватися максимальна сумлінність виконання обов'язків, налагодження доброзичливих міжособистісних відносин, напрацювання правильного колективного ставлення до вимог охорони праці.

Завершуючи даний розділ, слід зазначити, що проблему безпеки праці, захисту працівника від дії шкідливих та небезпечних виробничих чинників необхідно вирішувати не тільки шляхом створення безпечної техніки, покращення технічних засобів захисту та удосконалення їх використання в процесі праці, але й з урахуванням "людського чинника". У сучасному виробництві, коли істотно змінився зміст і характер праці багатьох спеціалістів, обумовлений впровадженням у практику передових технологій, вирішення проблем безпеки праці без урахування психофізіологічних чинників неможливе.

Контрольні запитання

1.Охарактеризуйте вплив індивідуальних якостей працівника на безпеку праці.

2.Значення мотивів у системі охорони праці.

3.Як створити психологічний настрій працівника на безпеку праці?

4.Як сприяє стимулювання на безпечну поведінку працівника?

5.Як впливає на безпеку праці навчання працівників з охорони праці?

6.Виховання як процес формування працеохоронного мислення.

7.Яке значення має пропаганда щодо охорони праці.

8.Яку роль відіграє трудовий колектив у створенні безпечних умов праці?

9.Як ви розумієте роль керівника-лідера у міжособистісних стосунках членів трудового колективу і створенні безпечних умов праці?

10.Які основні напрями мінімізації психофізіологічних чинників небезпек під час праці?

101

ЧАСТИНА III. ГІГІЄНА ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

Загальні поняття про умови праці

Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва треба створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров'я. Для цього треба, щоб енергетичні витрати при праці компенсувалася відпочинком та умовами оточуючого середовища. Ці умови створюються забезпеченням для працюючого:

-зручного робочого місця;

-чистого повітря, необхідного для нормальної життєдіяльності;

-захисту від дії шкідливих речовин та випромінювань, що можуть потрапити в робочу зону;

-нормованої освітленості;

-захисту від шуму та вібрацій;

-засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням;

-робочим одягом та різними засобами індивідуального захисту (за необхідності);

-побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що призначені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці;

-медичного обслуговування та санітарно-профілактичними заходами, що призначені для збереження здоров'я.

Санітарними нормами та нормами безпеки передбачено величини виробничих приміщень (табл. III.1).

Параметри повітря у виробничих приміщеннях повинні відповідати санітарним нормам та ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ «Общие санитарногигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

Санітарні вимоги до забруднення повітря робочої зони, випромінювань, освітленості, забезпечення спецодягом та засобами індивідуального захисту, забезпечення побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що створюють нормальні умови для праці та інші відомості наводяться в нормативних документах, ГОСТах, ДНАОПах, санітарних нормах, будівельних нормах та правилах та інших нормативних документах, що обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями України.

102

 

Таблиця ІІІ.1.

 

Нормативні величини виробничих приміщень

 

 

 

Нормативні величини

 

Найменше

 

припустиме

п/п

 

 

 

значення

 

 

 

1

Ділянка виробничого приміщення на одного робітника

 

4,5 м2

2

Об'єм виробничого приміщення на одного робітника

 

15,0 м3

3

Висота одноповерхових будівель (від підлоги до низу несучих конструкцій покрит-

 

3,0 м

тя на опорі)

 

4

Висота поверхів багатоповерхових будівель

 

3,0 м

5

Висота приміщень від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття, пок-

 

2,2 м

риття)

 

6

Висота приміщення від підлоги до низу виступаючих конструкцій частин комунікацій

 

і обладнання:

 

 

 

 

 

 

а) в місцях регулярного проходу людей

 

2,0 м

 

б) в місцях нерегулярного проходу людей

 

1,8 м

 

7

Розміри пішохідних тунелів, галерей та естакад

 

 

 

 

а) висота тунелей і галерей від рівня підлоги до низу виступаючих конструкцій

 

2,1 м

 

 

 

 

 

б) ширина тунелів, галерей і естакад

 

1,5 м

8

Розміри транспортних і комунікаційних тунелів, галерей і естакад:

 

 

 

 

а) висота проходів

 

1,9 м

 

б) ширина проходів при одному транспортері

 

0,75 м

 

 

в) ширина проходів між двома стрічковими конвеєрами

 

1,0 м

 

г) ширина проходів при розміщенні трубопроводів, кабелів та інших комунікацій

 

0,7 м

 

 

 

 

 

 

 

 

9

Відстань між машинами, машиною та частинами будівлі

 

0,8 м

 

 

 

 

10

Ширина воріт для в'їзду в приміщення залізничного транспорту

 

4,9 м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

Ширина воріт для в'їзду в приміщення автомобільного транспорту:

 

 

 

 

а) ширина автомобіля до 2,0 м

 

2,0+0,7 м

 

б) ширина автомобіля до 2,8 м

 

2,8+1,0 м

 

 

в) ширина автомобіля більше як 2,8 м

 

2,8+1,2 м

12

Кут нахилу стаціонарних металевих драбин для постійного користування, не більше

 

45°

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13

Ширина проходів з обох боків

 

0,8 м

 

 

 

 

 

Контрольні запитання

1.Назвіть умови, необхідні для нормальної трудової діяльності працівника.

2.Які санітарні норми на величину виробничих приміщень діють в Україні?

3.За якими санітарними показниками нормується забрудненість повітря робочої зони виробничого приміщення?

103

РОЗДІЛ 10. ПОВІТРЯ РОБОЧОЇ ЗОНИ

10.1. Загальні відомості

Людина під час праці витрачає енергію, яку накопичив її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів оточуючого середовища і, в першу чергу, від стану повітря в приміщенні. Стан повітря робочої зони в виробничому приміщенні називають мікрокліматом або метереологічними умовами.

Мікроклімат або метеорологічні умови виробничих приміщень визначаються за такими параметрами:

-температурою повітря в приміщенні, С;

-відносною вологістю повітря, %;

-рухливістю повітря, м/с;

-тепловим випромінюванням, Вт/м3.

Всі ці параметри поодинці, а також у комплексі впливають на фізіологічну функцію організму - його терморегуляцію і визначають самопочуття. Температура людського тіла повинна залишатися постійною у межах 36-37°С незалежно від умов праці.

Тому при зміні зовнішніх умов середовища терморегуляція в організмі людини відбувається за рахунок посилення або послаблення фізіологічних процесів, що обумовлюють теплоутворення в організмі, а також впливають на тепловіддачу тіла людини в оточуюче середовище. Тепло відводиться від тіла людини випромінюванням, конвекцією та випаровуванням вологи. При температурі повітря нижчої за температуру шкіри людини втрати тепла організмом відбуваються, переважно, за рахунок конвекційного і радіаційного переносу тепла. Якщо температура поверхні тіла дорівнює температурі оточуючого повітря або вища за неї, то тепловтрати тіла відбуваються лише за рахунок випаровування вологи.

Вологість повітря впливає на теплообмін, переважно, на віддачу тепла випаровуванням. Середній рівень відносної вологості 40-60% відповідає умовам метеорологічного комфорту при спокої, або при дуже легкій фізичній праці.

На конвективний теплоперенос впливає різниця між температурою шкіри людини і оточуючого людину повітря, а також стан шкіри та швидкість переміщення повітря вздовж поверхні шкіри, тобто рухливість повітря. З деякими припущеннями можна говорити, що радіаційний тепловий потік відводить тепло від тіла людини, якщо температура шкіри людини вища за температуру поверхонь обладнання і стін приміщення де працює людина, і нагріває тіло людини, якщо температура цих поверхонь вища за температуру шкіри людини.

Променева енергія не поглинається оточуючим повітрям, а перетворюється в теплову енергію в поверхневих шарах опроміненого тіла. Потік теп-

104

лових випромінювань складається, головним чином, із інфрачервоних променів. Передача тепла тепловою радіацією (тепловипромінюванням) залежить від температури поверхні та ступенем її чорноти: темні шорсткі поверхні випромінюють тепла більше ніж гладкі блискучі. Від температури повітря передача теплоти випромінюванням не залежить. Інтенсивність праці (важкість праці) обумовлюється теплотворенням в організмі людини.

Кількість тепла, що виробляє людський організм змінюється від 40-50 кДж/хв в стані покою до 3340 кДж/хв - при виконанні важкої роботи. Нормальне теплове самопочуття виникає при умові, що тепловиділення повністю сприймаються оточуючим середовищем, тобто має місце тепловий баланс.

Здатність організму людини змінювати температуру шкіри (під одягом її середня температура 30-34°С, а на окремих відкритих ділянках вона може знижуватись до 20°С і нижче), а також зволожуватися за рахунок дії потових залоз, забезпечує регулювання теплообміну між тілом людини і оточуючим середовищем. Ця здатність організму і є терморегуляцією. При температурі повітря більше 30°С порушується терморегуляція організму, що може привести до його перегріву. Підвищується температура тіла, наступає слабкість, головний біль, шум у голові. Як наслідок, може статися тепловий удар якщо роботи проводяться на дільниці, що опромінюється сонцем, або іншим джерелом тепла.

Робота при високій температурі повітря (- 31°С) при вологості 80-90% призводить до зниження працездатності на 60% після 5 годин безперервної праці. При низьких температурах повітря може статися місцеве, або загальне охолодження організму, що веде до захворювання. Переохолодження супроводжується зниженням працездатності. Зниження відносної вологості до 25% і нижче погіршує захисні функції верхніх дихальних шляхів.

Впливає на людину також рухливість повітря. Людина відчуває дію повітря вже при швидкості руху 0,1 м/с. Переміщуючись вдовж шкіри людини, повітря здуває насичений водяною парою і перегрітий шар повітря, що обволікає людину, і тим самим сприяє покращенню самопочуття. При великих швидкостях повітря і низький його температурі зростають втрати тепла конвекцією, що веде до переохолодження організму людини. Погіршення метеорологічних умов виробничого середовища, параметри яких комплексно впливають на стан самопочуття людини, призводять до пропорційного зниження працездатності.

10.2. Гігієнічне нормування параметрів повітря робочої зони

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. Основні нормативні документи, де наводяться норми мікроклімату, - це санітарні норми та стандарти безпеки праці.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікрокліма-

ту, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів термо-

105

регуляції.

Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності. Нормуються в залежності від категорії робіт по важкості (табл. 10.1) та періоду року (табл. 10.2).

 

 

Таблиця 10.1.

Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (ГОСТ 12.1.005-88)

 

 

 

Категорія

Характеристика робіт

Енерговитрати

робіт

 

 

 

роботи, що виконуються сидячи, стоячи, або пов'язані з

 

І - легка

ходьбою, але не потребують систематичного напруження

до 150 ккал/год (174Дж/с)

 

або піднімання та перенесення вантажів

 

 

 

 

ІІа -

роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з

від 151 до 200 ккал/год

середньої

важкості

ходьбою, але не потребують перенесення вантажів

(175-232 Дж/с)

 

 

ІІб

роботи, пов'язані з ходьбою і перенесенням вантажів ва-

від 201 до 250 ккал/год

гою до 10 кг

(233-290 Дж/с)

 

 

 

 

III - важка

роботи, пов'язані з перенесенням вантажів вагою понад 10

більше 250 ккал/год (290

 

кг і систематичним напруженням

Дж/с)

 

 

 

При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється на два пері-

оди:

-холодний період - тоді, коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10°С;

-теплий період - коли середньодобова температура зовні приміщення становить +10°С і вище.

Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.

Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).

106

Таблиця 10.2.

Оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

 

 

 

 

Температура, ºС

 

Відносна вологість, %

Швидкість руху повітря, м/с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

допустима

 

 

допустима на

оптима-

допустима на

Період

 

 

 

 

 

 

 

Категорія робіт

опти-

верхня межа

нижня межа

 

оптима-

робочих місцях

льна, не

робочих місцях

року

 

маль-

 

 

 

 

 

 

на робочих місцях

 

 

 

на

 

 

льна

постійних і не-

більше

постійних і не-

 

 

 

 

 

 

 

постійних

ніж

постійних

 

 

постійних

непостій-

постійних

непостій-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

них

 

них

 

 

 

не більше ніж

 

Легка - Іа

22-24

 

 

 

 

40-60

75

0,1

 

25

26

21

18

 

0,1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Легка - Іб

21-23

 

 

 

 

40-60

75

0,1

не більше ніж

 

24

25

20

17

 

0,2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Середньої

18-20

 

 

 

 

40-60

75

0,2

не більше ніж

Холодний

23

24

17

15

важкості - ІІа

0,3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Середньої

17-19

 

 

 

 

40-60

75

0,2

не більше ніж

 

21

23

15

13

 

важкості - ІІб

0,4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Важка - ІІІ

16-18

 

 

 

 

40-60

75

0,3

не більше ніж

 

19

20

13

12

 

0,5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Легка - Іа

23-25

 

 

 

 

40-60

55(при 28ºС)

0,1

0,1-0,2

 

28

30

22

20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Легка - Іб

22-24

 

 

 

 

40-60

60(при 27ºС)

0,2

0,1-0,3

 

28

30

21

19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теплий

Середньої

21-23

 

 

 

 

40-60

65(при 26ºС)

0,3

0,2-0,4

27

29

18

17

важкості - ІІа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Середньої

20-22

 

 

 

 

40-60

70(при 25ºС)

0,3

0,2-0,5

 

27

29

16

15

 

важкості - ІІб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Важка - ІІІ

18-20

 

 

 

 

40-60

75(при 24ºС)

0,4

0,2-0,6

 

26

28

15

13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

107

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату,

які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає (табл. 10.2). Допустимі норми мікроклімату застосовуються в приміщеннях, де теплові надлишки перевищують 23 Дж/(м3·с). Таких приміщень на підприємствах різних галузей промисловості України достатня кількість. Це виробничі цехи та дільниці, де встановлене технологічне обладнання, яке живиться тепловою або електричною енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умови для людей. Як правило, в таких приміщеннях немає можливості встановити оптимальні параметри мікроклімату з технічних або економічних причин. В приміщеннях зі значними надлишками явного тепла (23 Дж/(м3·с) і більше), де на кожного працюючого припадає від 50 до 100 м2 площі підлоги дозволяється зниження температури повітря проти норми в зоні поза постійними робочими місцями до 12°С - для легких робіт, до 10°С - для робіт середньої важкості і до 8°С - для важких робіт. Якщо на кожного працюючого припадає більше 100 м2 площі підлоги, то нормативна температура, відносна вологість і швидкість руху повітря забезпечуються тільки на постійних робочих місцях.

Теплове опромінення працюючих, що виходить від нагрітого обладнання, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинно перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла і 100 Вт/м2 - при опроміненні до 25% поверхні тіла людини. Інтенсивність опромінювання робітників від відкритих джерел тепла (відкрите полум'я) не повинно перевищувати 140 Вт/м2 при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. При цьому обов'язкове застосування засобів індивідуального захисту, в тому числі обличчя та очей.

Низькі температури при праці на відкритому повітрі взимку негативно впливають на стан людини. Граничні температури, нижче яких не можуть виконуватися роботи на відкритому повітрі, обумовлені можливостями механізму терморегуляції людини. Так при температурі повітря до мінус 25°С іде охолодження відкритих поверхонь тіла і зниження чутливості на дотик кінцівок людини.

Періодичний обігрів поновлює працездатність. При температурах від мінус 25 до мінус 30°С навіть періодичний обігрів не відновлює працездатність (дотикову чутливість кінцівок). Праця при таких низьких температурах протягом зміни призводить до різко вираженого переохолодження організму. Праця при температурах мінус 30-40°С і нижче при десятихвилинному обігріві через кожну годину призводить до стійкого зниження температури всього тіла і тактильної (дотикової) чутливості пальців рук і ніг, підвищенням артеріального тиску, почастішання пульсу.

108

10.3. Прилади для вимірювання параметрів мікроклімату та практичне їх визначення

Для визначення температури повітря в виробничих приміщеннях використовуються звичайні ртутні і спиртові термометри, термопари або термоанемометри. Так, наприклад, термометр метеорологічний скляний ТМ-6 має діапазон виміру від -ЗО до +50°С, похибка вимірювання 0,2°С. Термоанемометр ЗА-2м визначає температуру повітря в межах від 10 до 60°С, а термоанемометр ТА-8м в межах від 0°С до 60°С. Найчастіше температуру повітря визначають за сухим термометром психрометра (рис. 10.1, а).

Рис. 10.1. Психрометри:

а) - стаціонарний; б) – аспірацій ний: 1, 2 - сухий і мокрий термометри; 3 - резервуар з водою; 4 - трубки для просмоктуваного повітря; 5 – вентилятор з пружинним заведенням

В приміщеннях, де є значні джерела променистого тепла, для більш точного визначення фактичної температури повітря застосовується подвійний термометр, який складається з двох термометрів - один з зачорненим термобалоном, а другий - з посрібленим. Посріблений віддзеркалює променисте тепло і реагує на конвективне, а зачорнений реагує на променисте і мало реагує на конвективне.

При користуванні подвійним термометром фактична температура пові-

тря І визначається за виразом:

 

t =tc K(tч tс ), ºС

[10.1]

де tс - покази термометра з посрібленим термобалоном, °С; tч - покази термометра з зачорненим термобалоном, °С;

К - константа приладу (наводиться у паспорті, або в інструкції до приладу).

Швидкість руху повітря в приміщеннях вимірюють приладамианемометрами: термоанемометрами, анемометрами чашковими (рис 10.2, а), індукційними (рис 10.2, б) та крильчастими (рис. 10.2, в).

109

Рис. 10.2. Анемометри:

а - чашковий, б - індукційний, в – крильчастий: 1 - крильчатка, 2 - перемикач пуску та зупинки

Відносну вологість повітря визначають стаціонарними або аспіраційними психрометрами (рис 10.1, а, б). Психрометри складаються з сухого та вологого термометрів. Резервуар вологого термометра знаходиться у зволоженому середовищі. По різниці показників термометрів, користуючись психрометричною таблицею, визначають відносну вологість.

Для реєстрації атмосферного тиску застосовують барометри. Найбільш поширеними в промисловості і в побуті барометрами є анероїди. При необхідності реєстрації параметрів мікроклімату протягом часу використовують самопишучі прилади: термографи (рис. 10.3, а), гігрографи (рис. 10.3, б), барографи та ін.

Рис. 103. Самопишучі прилади:

а - термограф, б - гігрограф; 1 - стрічка-діаграма на барабані з годинниковим механізмом, 2 - перо, З - біметалічна пластина, 4 - пасмо волосся

Відносну вологість можна визначати приладами - гігрометрами. Принцип їх дії базується на здатності деяких матеріалів змінювати свою пружність в залежності від вологості повітря. Цю здатність має людське і тваринне волосся, натуральна шкіра, деякі синтетичні матеріали. Промисловістю випускається гігрометр сорбційний типу ГС-210 який вимірює відносну вологість в межах 15-100% і має похибку ±3%.

Подібні прилади випускаються в деяких країнах: гігрометр Yenway (Англія); гігрометр Hygtotest-6200 (Німеччина).

При вимірюванні в приміщеннях малих швидкостей руху повітря можна користуватися кататермометром (від 0,02 до 1 м/с). Це спиртовий термометр, шкала якого поділена на три градуси (35-38°С). Для визначення швидкості руху кататермометр підігрівають у воді з температурою 65-75°С до того моменту, коли спирт із термобалона заповнить капіляр і підніметься до половини верхнього розширення. Після цього кататермометр виймають з води,

110

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.