Монометалічні та біметалічні грошові системи

Починаючи з сивої давнини, у світі панували металеві грошові системи. Система металевого обігу полягає у тому, що грошовий товар безпосередньо обертається і виконує п'ять функцій, гроші і банкноти обмінюються на дійсні гроші. За системи металевого грошового обігу розрізняють два види грошових систем.( табл.5)⁹

В епоху первісного нагромадження капіталу (XVI–ХVІІІ ст.) грошові системи, як правило, базувалися на біметалізмі, що виник ще за часів феодалізму. Вже з раннього середньовіччя і практично до середини XIX ст. переважали біметалічні системи, в яких як грошовий метал одночасно використовувалися і золото, і срібло. Біметалізм – це грошова система, за якої роль загального еквівалента закріплюється за двома металами – золотом і сріблом. Наявність двох грошових металів, що істотно розрізнялись за своєю вартістю, спричинила до появи двох цін товарів: у золоті й сріблі . Це було пов'язано з тим, що кожний із цих металів виконував роль загального еквівалента, а отже, і функцію міри вартості. У свою чергу дві ціни на один і той самий товар створювали деяку незручність у процесі обміну.

Історично першим різновидом біметалізму була система паралельної валюти, за якої співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося на ринку стихійно, тобто під час здійснення платежів золоті та срібні монети приймалися відповідно до ринкової вартості золота та срібла. Це створювало деякі труднощі, що були пов'язані з наявністю на ринках двох загальних еквівалентів, тобто двох мір вартості, двох систем цін. Ситуація ускладнювалася постійною зміною співвідношення між золотом та сріблом за вартістю. Щоб спростити ситуацію, держава встановлювала у законодавчому порядку обов'язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на рівних засадах за їх відкритого карбування. Такий різновид біметалізму отримав назву "система подвійної валюти".

У різних країнах в один і той самий час установлювалося неоднакове співвідношення між золотом та сріблом. Наприклад, у ХУІП ст. в Англії законами співвідношення між золотом і сріблом було визначено у пропорції 1:15,5, тоді як у Франції та Голландії – у пропорції 1:15. За таких умов у Англії купцям із Голландії та Франції стало вигідно продавати свій товар за срібло й вивозити його в Голландію або Францію, де за нього можна було купити більше золота. Це призводило до того, що недооцінений метал (кращі гроші) зникали з обігу, витискувались переоціненим грошовим металом (гірші гроші). Підтвердженням цього став той факт, що в Англії за 15 років у період із 1702 по 1717 р. золотих монет накарбували у 32 рази більше, ніж срібних.

Це явище увійшло в економічну літературу як економічний закон, суть якого зводиться до того, що "гірші гроші" витискують з обігу "кращі". Відкриття цього закону шотландський економіст XIX ст. Г. Маклеод приписує англійському державному діячеві і фінансисту XVI ст. Т. Грешему і в науці він широко відомий як закон Грешема.

Металева система – це грошова система, в якій роль загального еквівалента і обігу виконують металеві гроші із золота чи срібла.

Металева система поділяється на два види – біметалізм і монометалізм.

Біметалізм – є системою, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється одночасно на рівних правах за двома благородними металлами – золотом і сріблом.

Хоча система біметалізму проіснувала досиь довго ( у Західній Європі з XVI до початку XIX ст. ), але виявилася нежиттєздатною, бо суперечила природі грошей як загального еквівалента. Законодавче закріплення за двома металлами однакової ролі загального еквівалента не відповідало співвідношенню їхньої реальної ринкової вартості.

Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово призвели до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.

Монометалізм – це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріплюється за олним благородним металом.

Розрізняють чотири різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.

Золотомонетному стандарту притаманні такі риси:

- законодавча фіксація вагового вмісту золота в грошовій одиниці;

- вільний обіг золотих монет;

- виконання золотом усіх функцій грошей;

- відкрите карбування монет із золота;

- вільний обмін знаків вартості ( паперових грошей і банкнот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю;

- вільний рух золота між країнами;

- формування обмінних курсів валю на основі їхніх золотих (вагових ) паритетів.

Золотомонетний стандарт в повному обсязі проіснував до Першої світової війни.

При золотодолларовому стандарті розмін національних валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів а центральних банків країн –членів МВФ. У 1971 р. Було припинено й обмін доларів на золото.

У 1976 р. Країни - члени МВФ провели на Ямайці ( м. Кінгстон ) Міжнародну конференцію, на якій оголосили про перехід до якісо нової світової валюної системи – паперово-кредитної, в основу якої покладено такі головні такі головні принципи:

- юридично закріплена демонетизація золота, тобто повна відмова від золотого стандарту;

- скасована фіксація золотого вмісту національних валют ( масштабу цін );

- припинення виконання золотом ролі загального еквівалента;

- скасовано офіційну ціну на золото;

- золото перетворено із грошового товару в звичайний товар, який продається й купкється на світових ринках дорогоцінних металів за ціною, що складається залежно від попиту і пропозиції;

- впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.¹⁰

Золотозливковий стандарт — це вид золотого монометалізму, для якого характерні відсутність в обігу золотих монет, заборона на їх вільне карбування, обмін банкнот лише на стандартні золоті зливки. Зояотозливковий стандарт використовувався переважно для міжнародних розрахунків.

Більшість країн у післявоєнний час не змогли відновити золотий монометалізм навіть у такій "урізаній" формі й запровадили систему золотодевізного стандарту.

Золотодевізний стандарт — це вид золотого монометалізму, для якого характерні відсутність в обігу золотих монет та їх вільного карбування, здійснення обміну банкнот на золото через обмін на іноземну валюту (девізу), яка, в свою чергу, обмінюється на золото. У такий спосіб зберігався непрямий зв'язок грошових одиниць тридцяти країн світу із золотом.

Система золотодевізного стандарту була юридично оформлена рішенням Генуезької конференції (1922 p.). Світова економічна криза (1929—1933 pp.) призвела до скасування золотого монометалізму, масового знецінення валют і зумовила перехід грошово-кредитних систем світу від саморегульованих до регульованих грошових систем