2.6 Врахування регіональних особливостей

 

2.6.1 При проектуванні дорожніх одягів і земляного полотна у складних природних умовах (заболочена місцевість, яркувата місцевість, гірські й перед-гірні райони, посушливі чи зрошувані райони і т. ін.) поряд з урахуванням загальних нормативних положень ДБН В.2.3-4 та цих Норм слід керуватися вказівками спеціальних регіональних нормативних документів.

2.6.2 Розрахункові температури, деформаційні і міцнісні характеристики ґрунтів і дорожньо-будівельних матеріалів при відсутності регіональних Норм, слід призначати відповідно до рекомендацій додатків Д і Е.

2.6.3 Принципи проектування дорожнього одягу у районах, перерахованих у 2.6.1 не відрізняються від принципів проектування одягів для інших районів.

Для забезпечення більш стабільної роботи земляного полотна, поряд із загальними вказівками даних Норм, необхідно врахувати наступне.

При проектуванні виїмок на ділянках ІІІ типу місцевості за умовами зволоження доцільна заміна перезволожених пилувато-глинистих ґрунтів у ме-жах виїмки нездимальними ґрунтами.

При проектуванні доріг у районах зрошуваних земель необхідно враховувати несприятливий вплив на роботу земляного полотна підвищеного рівня під-земних вод під час поливання сільськогосподарських угідь, місцевого підвищення підземних вод поблизу споруд зрошувальної мережі, затоплення резер-вів, водовідвідних кюветів у результаті поливу земель.

У районах штучного зрошення з постійним підтопленням автомобільних доріг земляне полотно слід проектувати в насипу. Підвищення низу дорожнього одягу по осі дороги над зимово-весняним рівнем підземних (чи поверхневих) вод при слабко- і середньозасолених ґрунтах може бути збільшене на 20 % (для суглинків – на 35 %), а при сильно засолених ґрунтах – на 40 – 60 % у порівнянні з вимогами, наведеними у ДБН В.2.3-4.

В умовах гірської місцевості південних районів необхідно вживати заходів із забезпечення зсувостійкості покриттів, для чого доцільно до конструкції дорожнього одягу вводити жорсткий прошарок згідно з ДБН В.2.3-218-008, зокрема з пористого чорного щебеню, укріпленого цементопіщаним розчином за способом просочення.

 

 

2.7 Регулювання водно-теплового режиму при конструюванні дорожнього одягу

 

2.7.1 При проектуванні земляного полотна і дорожніх одягів необхідно призначати такі технологічні і конструктивні заходи щодо регулювання водно-теплового режиму, що забезпечували б заздалегідь обраний проектний діапазон коливання вологості ґрунту, а також заздалегідь прийнятий розрахунковий модуль дорожнього одягу, який обумовлює найменшу вартість комплексної дорожньої конструкції.

2.7.2 При проектуванні земляного полотна і дорожнього одягу необхідно всіляко прагнути до вирівнювання стійкості дорожнього одягу в річному періоді за рахунок забезпечення стабільного водно-теплового режиму дорожньої конструкції.

2.7.3 На основі аналізу впливу водно-теплового режиму на дорожній одяг для різних дорожньо-кліматичних зон і регіональних умов повинні бути встановлені розрахункові схеми регулювання накопичення в ньому вологи. Для кожного типу водно-теплового режиму необхідно визначити епюри максимальних можливих сезонних вологостей, що можуть бути встановлені за даними багаторічних спостережень чи розрахунковим методом. Далі повинні бути також встановлені епюри припустимих (розрахункових) вологостей. Якщо у несприятливий період року максимальна вологість ґрунту будь-якого шару полотна (й особливо самого верхнього) перевищить розрахункову вологість, то напруження від ваги розрахункового автомобіля, що виникають у цьому шарі, можуть спричинити порушення стійкості дорожнього одягу. Тому в період підвищеного зволоження в активній зоні ґрунтової основи повинна бути дотримана умова W_max  W_z – максимальна вологість повинна бути менша за роз-рахункову вологість.

2.7.4 Розрахункова та максимальна вологості є основними вихідними даними для проектування заходів, що регулюють водно-тепловий режим дорожніх конструкцій. Поєднання цих вологостей дозволяє для різних типів водно-теплового режиму встановити принципові розрахункові схеми регулювання руху вологи в земляному полотні й дорожньому одязі.

Нижче наведені основні способи регулювання водно-теплового режиму дорожніх конструкцій.

-            віддалення одягу від рівня ґрунтових вод.;

-            улаштування морозостійких, теплоізолюючих шарів;

-            відведення надлишкової води шляхом улаштування дренажного шару (площинний дренаж);

-            улаштування гідроізоляційних шарів;

-            регулювання водно-теплового режиму за рахунок улаштування паронепроникних шарів.

-            гідрофобізація ґрунтів активної зони.

У ряді випадків при будівництві земляного полотна та дорожніх одягів застосовують водостійкі і морозостійкі (стабільні) щебеневі, гравійні матеріали, що зберігають достатню міцність і стійкість незалежно від інтенсивності впливу водно-теплового режиму. Такі конструкції мають високу вартість, і їх застосування можливо тільки при ретельному техніко-економічному обґрунтуванні. Вибір того чи іншого заходу щодо регулювання водно-теплового режиму повинен бути обґрунтованим техніко-економічними розрахунками.

2.7.5 У багатошаровій дорожній конструкції кожен шар перебуває в певних умовах служби (навантаження, водно-тепловий режим). Водно-тепловий режим багатошарової дорожньої конструкції залежить від паропроникності, вологопровідності, теплопровідності й порядку розташування шарів.

2.7.6 У дорожніх конструкціях з водонепроникними покриттями для зниження вологонакопичення в шарах дорожнього одягу доцільно щільні мало-теплопровідні шари розташовувати на межі земляного полотна.

2.7.7 При розташуванні пароізоляційного шару у верхніх шарах одягу переважна кількість водяної пари буде конденсуватися в його шарах. Водно-тепловий режим такої дорожньої конструкції істотно погіршується. У такому випадку, додатково до розрахунку дорожніх одягів на міцність, виконують розрахунок водно-теплового режиму і намічають заходи, що зменшують дифузію водяної пари й рідкої фази вологи. Вибір того чи іншого регулюючого заходу обґрунтовується техніко-економічними розрахунками.