Контрольні питання

1. Ризик, дати визначення.

2. Недопустимий ризик?

3. Концепція прийнятного ризику.

4. Як визначити коефіцієнт нещасних випадків К_в.

5. Як визначається коефіцієнт частоти ризику К_ч.

6. Як визначити коефіцієнт травматизму, К_т.

7. Як визначити коефіцієнт технічної безпеки К_тб.

8. Як визначити критерій безпечної роботи, Р.

Практична робота №2 Тема: Безпека руху. Дорожньо – транспортні пригоди. Дорожньо – транспортний травматизм, перша медична допомога потерпілим.

Мета роботи:

• оволодіти прийомами організації та надання першої медичної допомоги постраждалим при транспортних аваріях та катастрофах;

Завдання. Після вивчення теми студент повинен:

знати:

• визначення основних понять і термінів: безпека руху, дорожньо-транспортні пригоди, транспортний травматизм, автомобільна травма, транспортний травматизм, автомобільна травма, реанімація, шок, знеболювання, пов'язка, іммобілізація, транспортна іммобілізація..

• транспортні аварії і катастрофи, їх класифікація.

• ДТП, причини порушення загальних правил поведінки на вулицях і дорогах та користування транспортними засобами.

• організаційні заходи допомоги у ДТП.

• правила евакуації потерпілого з автомобіля.

• алгоритм надання першої медичної допомоги при ДТП: проведення реанімаційних заходів, штучної вентиляції легень та непрямого масажу серця.

• автомобільні травми, механізм їх розвитку при ДТП.

• алгоритм надання першої медичної допомоги при ДТП:

• проведення тимчасового спинення зовнішньої кровотечі: накладання джгута, "закрутки″, кровоспинюючої пов'язки;

• накладання пов'язок при пошкодженнях голови, верхніх і нижніх кінцівок, тулуба;

• проведення іммобілізації пошкоджених частин тіла: голови, верхніх і нижніх кінцівок, грудної клітки, хребта.

вміти:

• організувати допомогу при дорожньо-транспортних пригодах;

• правильно та своєчасно евакуювати потерпілого з автомобіля;

• надавати долікарську допомогу;

• вирішувати тестові завдання.

Робота №1. Скласти алгоритм дій під час ДТП.

Робота №2. Зробити аналіз варіантів ДТП та їх наслідків відповідно до запропонованих ситуаційних задач:

• визначити причину травмування;

• визначити місця пошкоджень

• назвати характер травми

• скласти алгоритм першої медичної допомоги.

варіант 1.	варіант 2.
варіант 3.	варіант 4.
варіант 5.	варіант 6 .
варіант 7.	варіант 8.
варіант 9.	варіант 10.
варіант 11.	варіант12.

Робота №3. Зробити аналіз запропонованої ситуації.

Скласти алгоритм евакуації водія з автомобіля під час ДТП.

Навчальний матеріал

В залежності від кількості потерпілих розрізняють 5 категорій транспортних катастроф по ступеню медичних наслідків:

І – до 5 чоловік;

ІІ – 5-15 чоловік;

ІІІ – 15-30 чоловік;

ІV – 30-50 чоловік;

V – більше 50 чоловік.

Незалежно від виду транспортної аварії (катастрофи), загальним для всіх є загибель багатьох десятків, сотень і навіть тисяч людей. У той же час, для кожного виду транспортної аварії є характерні види травм (табл..1).

Транспортна травма– механічне пошкодження, що виникло внаслідок дії на людину рухомого транспорту або при падінні з нього.

Автомобільна травма– сукупність пошкоджень, які виникають у водія, пасажирів, пішоходів внаслідок автотранспортної пригоди.

Існує 5 видів автотравм:

• пошкодження від зіткнення людини з рухомим автомобілем;

• пошкодження від переїзду колесами рухомого автомобіля;

• пошкодження від випадіння з рухомого автомобіля;

• пошкодження в кабіні;

• пошкодження від здавлення тіла між автомобілем та іншим предметом.

Пошкодження

1. первинний контакт з автомобілем – удар;

2. закидання тіла на автомобіль – удар;

3. падіння тіла на грунт – удар;

4. ковзання по ґрунту – тертя.

Від первинного удару – синці, гематоми, забиття, рани, переломи, розриви і відриви внутрішніх органів.

Передній бампер – переломи кісток бедра або гомілки, струс тіла.

Після первинного удару тіло закидає на капот – пошкодження голови, грудної клітини.

При падінні на грунт – голова, кінцівки.

Табл. 2.1. Транспортні аварії, види пошкоджень.

Профілактика і допомога при екстремальних станах повинні мати комплексний характер і, по можливості, бути терміновими. Відомо, що в екстремальних ситуаціях серед потерпілих, які не отримали першу медичну допомогу протягом години, вмирає 40%, протягом 3-х годин – 60%, протягом 6 годин – 96%. Крім того, встановлено: кожних 20 із 100 загиблих при катастрофах (нещасних випадках) можна було би врятувати, якщо б допомога була своєчасною і правильною.

Головною вимогою в організації першої медичної допомоги є своєчасність і послідовність виконання її елементів і складається з двох етапів:

І. Алгоритм огляду:

• оглянути ротову порожнину, верхні дихальні шляхи, одночасно видалити сторонні тіла, відновити функції зовнішнього дихання;

• оцінити частоту, характер дихальних рухів, прийняти рішення щодо штучної вентиляції легень і непрямого масажу серця;

• визначити цілісність кровоносних судин, одночасно спинити зовнішню кровотечу (в першу чергу артеріальну);

• оцінити стан серцево-судинної системи шляхом вимірювання пульсу; відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження артеріального тиску крові нижче 80 мм рт.ст.;

• оцінка стану органів почуттів, насамперед, органів зору. Ступінь тяжкості стану визначають по тому, на що звертає увагу потерпілий: на команду чи на больовий подразник, або зовсім не реагує;

• встановлення мовного контакту з потерпілим; перевірка наявності або відсутності активних і пасивних рухів кінцівок.

ІІ. Надання допомоги:

заходи ПМД поділяються в залежності від виду уражень. Після негайного припинення дії зовнішніх вражаючих факторів або видалення потерпілого з несприятливих умов, складають дві групи:

1) надання невідкладної медичної допомоги залежно від його стану, характеру травми, нещасного випадку чи раптового захворювання: зупинка кровотечі, накладання пов΄язок на рани, засоби долікарської реанімації, транспортна іммобілізація, знеболювання;

2. негайний виклик швидкої медичної допомоги, транспортування потерпілого до медичного закладу.