1.3. Суть податкової системи.

Проявом на практиці податкової політики, яка проводиться в тій чи іншій державі й формується відповідними державними структурами, виступає податкова система країни.

При визначенні податкової системи необхідно розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше , податкова система- це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування , сплати податків та організації контролю й відповідальності за порушення податкового законодавства.

Таким чином, податкова система- це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи відміни; дій які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова система являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством за допомогою системи оподаткування країни.

До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності.

Податкова система представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів. Загальна стратегія податкової системи повинна включати пріоритетні цілі, пов’язані з функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова система, яка здатна викликати майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів [7, c.215-217].

Податкова система повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємства. При впровадженні податкової системи держава обов’язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової системи, яка б дала змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами рядових платників податків. Вся історія податкової системи зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Іншими словами, податкова система повинна влаштовувати і державу, і платників податків. Важливою умовою ефективної політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

Податкова система, її різноманітність залежать від типів і суб'єктів господарської діяльності та його організації. У більшості країн виділяють чотири сектори, які різняться між собою не тільки способом ведення господарсько-економічної діяльності, але й особливостями податкового регулювання:

• Державний сектор;

• Комерційний сектор (приватні фірми, корпорації, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства);

• Фінансовий сектор (банки, страхові товариства, ф. Компанії, біржі);

• Населення.

• Однак, вивчаючи шляху становлення податкової системи в різних країнах світу, можна визначити основні чинники, що впливають на її структуру:

• Рівень економічного розвитку (розвитку продуктивних сил);

• Суспільно-економічний устрій суспільства (поєднання ринку і держави);

• Пануюча в суспільстві економічна доктрина (нейтральність податкової системи або активне втручання в економіку країни);

• Державний устрій країн (федеративний чи унітарна держава) [8, c.76-77].

Існують два види податкової системи - шедyлярная і глобальна.

У шедyлярной податкової системі весь дохід, отримуваний платником податків, ділиться на частини - шедyли. Кожна з цих частин оподатковується особливим чином.

Що стосується глобальної податкової системи, то в ній всі доходи фізичних і юридичних осіб обкладаються однаково. Така система полегшує розрахунок податків і спрощує планування фінансового результату для підприємців. Податкову систему формують і спеціальні податкові режими, які можуть передбачати спеціальні податки, і звільняти від обов'язку зі сплати окремих податків і зборів. До них відносяться система оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників (єдиний сільськогосподарський податок), спрощена система оподаткування, система оподаткування у вигляді єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності, система податків при виконанні угод про розподіл продукції.

Податкова система держави управляється податковою політикою, яка є комплексом правових дій органів влади і управління, що визначає цілеспрямоване застосування податкових законів. Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України і справляється на всій території країни, а порядок їх зарахування до бюджету певного рівня визначається відповідно чинного податкового законодавства та Закону України "Про державний бюджет".

Головні принципи оподаткування - це рівномірність і визначеність. Рівномірність - це єдиний підхід держави до платників податків з точки зору загальності, єдності правил, а так само рівній мірі збитку, який понесе платник податків. Сутність визначеності полягає в тому, що порядок оподаткування встановлюється заздалегідь законом, так що розмір і термін сплати податку відомий завчасно. Держава так само визначає заходи стягнення за невиконання цього закону.

Також відомі такі системи оподаткування:

1) Регресивна - якщо ефективні податкові ставки (відношення сплаченої суми податку до поточного доходу) для платників з високою платоспроможністю нижче ніж для тих, у кого ця здатність низька.

2) Прогресивна - якщо ефективні податкові ставки для платників з високою платоспроможністю вище ніж для тих, у кого ця здатність низька.

3) Пропорційна - ефективні податкові ставки для всіх груп однакові.