1.2. Визначення, мета, об’єкт, предмет та завдання технології

Технологія - це галузь знання прикладного характеру, яка займається вивченням засобів виробництва продуктів, корисних людині, та може вибрати із цих засобів найбільш економічні та найбільш довершені відносно надання належної якості продукції.

Іншими словами технологія – це наука, яка вивчає процеси перетворення вихідної сировини в матеріали та вироби, в предмети використання.

Отже технологія - це знання ремесла.

Об'єктом технології є окремі операції, лінії та комплексні технологічні процеси виробництва різних виробів.

Предмет технології можна розглядати як систему уявлень, категорій, принципів та законів синтезу (проектування) ефективних технологічних процесів, які склалися в технології в процесі її становлення і розвитку.

До предмету технології належить віднести:

• процеси;

• продукти;

• напівфабрикати

• методи визначення їх якісних та кількісних характеристик,

• конкретні проявлення законів фундаментальних наук в технології

• закономірності технологічних процесів (швидкість, рівновага та ін.) та їх моделі (ідеальні об'єкти).

Основні загальні завдання технології повинні забезпечити:

1. найбільше вилучення корисної речовини із сировини;

2. відповідні задані або оптимальні властивості (якість) готового продукту;

3. відсутність шкоди довкіллю в процесі виробництва;

4. відповідні (задані) або оптимальні затрати па виготовлення готового продукту;

5. можливість керування технологічними процесами найбільш простими засобами;

6. визначену або оптимальну надійність функціонування технологічних процесів.

Окремими частковими задачами технології можуть бути:

• знаходження нових та найкраще використання існуючих видів сировини для одержання певних продуктів заданої якості;

• розробки засобів економічного використання енергії, устаткування та виробничих площ;

• вдосконалення існуючих та розробка нових засобів і пристроїв вимірювання, контролю та керування технологічними процесами;

• розробка нових та вдосконалення існуючих методів кількісної оцінки технологічних процесів та апаратів.

1.3. Закономірності і принципи технологічних процесів

Матеріальний баланс складається на один основний чи на усіх компоненти, що беруть участь у даному процесі. Баланс складають за одиницю часу (1 годину, зміну, добу) чи за одну операцію (при періодичному процесі) чи ж у розрахунку на одиницю вихідних чи одержуваних продуктів (матеріалів). По матеріальному балансу визначають вихід одержуваного чи теоретично можливого продукту на одиницю затрачуваної сировини.

Енергетичний баланс. Відповідно до закону збереження енергії, кількість енергії, введеної в процес, повинне бути дорівнює кількості що виділилася (витраченої) енергії. В енергетичному балансі необхідно враховувати прихід і витрата усіх видів енергії, затрачуваної на здійснення процесу.

Швидкість процесу. для гідромеханічних процесів визначається різницею тисків, теплообмінних - різницею температур, масообмінних - різницею концентрацій.

Ці кінетичні закономірності можуть бути сформульовані у виді закону: швидкість процесу прямо пропорційна рушійній силі й обернено пропорційна опору.

На основі теоретичних залежностей і експериментальних досліджень установленні рівняння стосовно окремого певного процесу і це дозволило встановити основні технологічні параметри:

- величину площі;

- об'єм;

- різницю температур;

- різницю тисків;

- різницю концентрацій та інші параметри, що забезпечують протікання даного технологічного процесу.

Ці аналітичні залежності дозволяють визначити також основні параметри апаратів, машин для здійснення зазначених процесів.