Zbirnyk_NMK_DSID_2014

Експертиза культурно історичнихцінностей

Палiєнко М. Архiвнi центри української емiграцiї: (створення, функцiонування, доля документних колекцй). – К., 2008.

Палакiн Г. Сучасна українська iнтернет-археографiя: основнi форми та джерела електронних публiкацiй (спроба огляду електронних ресурсiв) // Український історичний журнал. – 2010. – № 23.

Передача текстiв документiв i пам’яток: методичнi рекомекдацiї за матерiалами науково-методичної наради (Квiтень 1990). – К., 1990.

Перехрест Г. Електроннi iнформацiйнi ресурси українського сегменту Iнтернету // Бiблiотечна планета. – 2007. – № 23 (37). – С. 28-32.

Плохiй С.М. Вiд Якова Сушi до Атанасiя Великого (огляд видань римських джерел з історії української церкви) // Український археог-

рафiчний щорiчник. – К., 1993. Вип. 2. – С. 6-14.

Попович О. Археографчнi дослiдження членiв НТIII у польських архiвах i бiблiотеках (1895-1913) // Багатокультурне iсторичне середовище Львова в ХIХ i ХХ столiттях. – Львiв; Жешув, 2006, – Т. 4. – С. 346-354.

Прiцак О. Атанасiй Великий, ЧСВВ – археограф // Iсторiя української археографії: персоналiї. – К. 1993. – Вип. 1. – С. 11-14.

Прилепiшева Ю.А. Участь українських археографiв у вдосконаленнi норативної бази публiкацій документiв ДАФ СРСР (1946-1991) //

Архiви України. – 1999. – № 1/6. – С. 82-100.

Савченко М. З iсторії археографiчної практики академічних i архівних установ України повоєнних рокiв // Студії з архівної справа та до-

кументознавства. – К., 1999. – Т. 4. – С. 79-81.

Симоненко І. Поєднання архівної роботи та краєзнавчих досліджень у дiяльностi губернських вчених архівних комiсiй // Студiї з архiвної справи та документознавства. – К., 2003. – Т. 9. – С. 11-14.

Скакун О.Ф. М.Д. Iванишев як iсторик i археограф // Український iсторичний журнал. – 1971. – № 9. – С. 118-122.

Соловйова А.А. Актуальні питання археографічної обробки документів з новiтньої iсторiї Украiни // Актуальнi проблеми розвитку архiвної справи в Укранi. – К., 1996. – С. 116-118.

Степанский А.Д. Археографическая база и археографический фонд исторической науки // Советские архивы. – 1991. – № 1. – С. 41-44.

Стоян Ф. Розвиток камеральної археографiї в iнститутi укранської археографiї та джерелознавства iм. М.С. Грушевського НАН Украни // Науковi записки: збiрник праць вчсних та аспфантiв / Iнститут укранської археографi та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН Украни.

– К., 1999. – Т. 4. – С. 387-397.

491

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Страшко В. Правила передачі тексту кириличних документiв ХVIХVIII ст. дипломатичними та популярними методами i рекомендацiї для застосування цих правил у виданнях наукового i науковогiопулярного типiв. – К., 1992.

Страшко В. Рекомендацiї до складання подокуменгних описiв актових книг Правобережної України ХVI-ХVII ст. – К., 2002.

Тарасенко О. Археографiчна дiяльнiсть архiспископа Філарета Гумiлевського в Українi // Київська старовина. – 2003. – № 5. – С. 157165.

Тимошик М. Видавнича дiяльнiсть Кивської археографічної комісії // Київська старовина. – 2002. – № 5. С. 80-87.

Ткаченко М. Археографiчнi студi В. Антоновича // Iсторiя української археографiї: персочалiї. – К., 1993. – Вип. 1. – С. 51-72.

Тодийчук О.В. Украина ХVI-ХVIII вв. в трудах Общества истории и древносгей российских. – К., 1989.

Филоненко В. Наукова дiяльнiсть Таврiйської наукової архівної комісiї i Таврiйського товариства історії, археологiї та етнографії (18871929) // Архіви України. – 1967. – № 1. – С. 32-34.

Франчук Є.І. Еволюція понятгя «Книга» як об’єкт книгознавства та джерелознавства // Український археографічний щорічник. – К., 1999. –

Вип. 3/4. – С. 377-403.

Хмарський В.М. А.О. Скальковський – археограф. – К., 1994. Хмарський В.М. Археографiчна дiяльнiсть Одеського товариства

iсторiї i старожитностей. – Одеса, 2002.

Черных В.А. Еще раз об объекте и предмете археографии // Отечест-

вевные архивы. – 2001. – № 3. – С. 24-28.

Шестакова Н. Архiв iсторії Унiї 1596 року у фондах ЦДIА Украiни у Львовi // ЗНТШ. – Львiв, 2000. – Т. 240. – С. 86-94.

Шмидт С.О. Археография. Архивоведение. документоведение: сборник статей. – М., 1997.

Шумеко М.Ф. Археография. Курс лекций. – Минск, 2005.

Эпштейн Д.М. История археографии в дореволюционной России. Период феодализма. – М., 1977.

Яковлев С.О. Українська радянська археографія. – К., 1965.

492

Експертиза культурно історичнихцінностей

Зміст курсу

Тематика та зміст лекційних занять

Лекція 1. Предмет і завдання археографії. Становлення археографії як спеціальної галузі історичної науки.

(4 академічні години)

Питання до розгляду:

1.1.Предмет і завдання археографії.

1.2.Походження терміну «археографія».

1.3.Становлення археографії як спеціальної галузі історичної науки.

Лекція 2. Польова археографія.

(4 академічні години)

Питання до розгляду:

2.1.Археографічна експедиція.

2.2.Архівна евристика.

Лекція 3. Камеральна археографія.

(2 академічні години)

Питання до розгляду:

3.1.Опис окремого документа.

3.2.Опис групи документів.

3.3.Опис рукописних книг.

Лекція 4. Едиційна археографія.

(4 академічні години)

Питання до розгляду:

4.1.Типи видань.

4.2.Види видань.

4.3.Форма видань.

4.4.Вибір теми публікації.

4.5.Принципи виявлення і відбору документів.

4.6.Емендація кириличних текстів історичних документів.

4.7.Археографічне оформлення.

Лекція 5. Археографія з часів Київської Русі до ХІХ ст.

(4 академічні години)

Питання до розгляду:

493

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

5.1.Документи в рукописних книгах.

5.2.Друк джерел з історії України у XVI-XVII ст.

5.3.Описування та друкування історичних документів у ХVІІІ ст.

Лекція 6. Розвиток археографії в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст.

(4 академічні години)

Питання до розгляду:

6.1.Київська археографічна комісія (1843-1921 рр.).

6.2.Археографічна діяльність Одеського товариства історії та старожитностей (1839-1922 рр.).

6.3.Археографічна діяльність Історичного товариства Нестора-

літописця (1872-1931 рр.).

6.4.Археографічна діяльність Губернських вчених архівних комісій.

6.5.Таврійська вчена архівна комісія (1887-1923/31).

Лекція 7. Розвиток археографії в радянській Україні.

(4 академічні години)

Питання до розгляду:

7.1.Розвиток археографії в радянській Україні у міжвоєнний період

(1921-1941 рр.).

7.2.Розвиток археографії в Україні у 1946-1991 рр.

Лекція 8. Розвиток археографічних досліджень у незалежній Україні.

(2 академічні години)

Питання до розгляду:

8.1. Розвиток археографічних досліджень в незалежній Україні. 8.2.Діяльність Інституту української археографії та джерелознавства

імені М. С. Грушевського НАН України (1991-2013 рр.)

Тематика та зміст семінарських занять

Семінарське заняття 1. Польова археографія.

(2 академічні години)

Питання для обговорення:

1.1.Археографічна експедиція.

1.2.Архівна евристика.

Семінарське заняття 2. Камеральна археографія.

(2 академічні години)

494

Експертиза культурно історичнихцінностей

Питання для обговорення:

2.1.Опис окремого документа.

2.2.Опис групи документів.

2.3.Опис рукописних книг.

Семінарське заняття 3. Едиційна археографія.

(2 академічні години)

Питання для обговорення:

3.1.Типи видань.

3.2.Види видань.

3.3.Форма видань.

3.4.Вибір теми публікації.

3.5.Принципи виявлення і відбору документів.

3.6.Емендація кириличних текстів історичних документів.

3.7.Археографічне оформлення.

Семінарське заняття 4. Археографія з часів Київської Русі до ХІХ ст.

(2 академічні години)

Питання для обговорення: 4.1.Документи в рукописних книгах.

4.2.Друк джерел з історії України у XVI-XVII ст.

4.3.Описування та друкування історичних документів у ХVІІІ ст.

Семінарське заняття 5. Розвиток археографії в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст.

(2 академічні години)

Питання для обговорення:

5.1.Київська археографічна комісія (1843-1921 рр.).

5.2.Археографічна діяльність Одеського товариства історії та старожитностей (1839-1922 рр.).

5.3.Археографічна діяльність Історичного товариства Нестора-

літописця (1872-1931 рр.).

5.4.Археографічна діяльність Губернських вчених архівних комісій.

5.5.Таврійська вчена архівна комісія (1887-1923/31).

Семінарське заняття 6. Розвиток археографічних досліджень в незалежній Україні.

(2 академічні години)

495

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Питання для розгляду:

6.1. Розвиток археографічних досліджень в незалежній Україні. 6.2.Діяльність Інституту української археографії та джерелознавства

імені М. С. Грушевського НАН України (1991-2013 рр.)

Рекомендована тематика рефератів і дипломних робіт

Значення археографії у розвитку історичної науки і в професійній підготовці історика.

Становлення археографії як спеціальної галузі історичної науки. Періодизація історії археографії.

Археографічна експедиція. Документи в рукописних книгах.

Друк джерел з історії України у XVI-XVII ст.

Описування та друкування історичних документів у ХVІІІ ст. Розвиток археографії в Україні у ХІХ ст.

Київська археографічна комісія (1843-1921 рр.).

Археографічна діяльність Одеського товариства історії та старожит-

ностей (1839-1922 рр.).

Археографічна діяльність Історичного товариства Нестора-

літописця (1872-1931 рр.).

Археографічна діяльність Губернських вчених архівних комісій. Таврійська вчена архівна комісія (1887-1923/31).

Чернігівська губернська вчена архівна комісія (1896-1918). Полтавська вчена архівна комісія (1903-1917). Катеринославська губернська вчена архівна комісія (1903-1920).

Публікація джерел з історії України на землях під владою Австрії (Австро-Угорщини) у ХІХ – на початку ХХ ст.

Діяльність археографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові.

Розвиток археографії в Радянській Україні у міжвоєнний період

(1921-1941 рр.).

Розвиток археографії в Україні у 1946-1991 рр.

Розвиток археографічних досліджень в незалежній Україні. Діяльність Інституту української археографії та джерелознавства

імені М. С. Грушевського НАН України (1991-2013 рр.)

496

Експертиза культурно історичнихцінностей

Питання і завдання для поточного і підсумкового контролю й оцінки знань та умінь студентів

1.Предмет і завдання археографії.

2.Походження терміну «археографія».

3.Становлення археографії як спеціальної галузі історичної науки.

4.Археографічна експедиція.

5.Архівна евристика.

6.Опис окремого документа.

7.Опис групи документів.

8.Опис рукописних книг.

9.Типи видань.

10.Академічний тип видання.

11.Науково-критичний тип видання.

12.Популярний тип видання.

13.Види видань.

14.Форма видань.

15.Вибір теми публікації.

16.Принципи виявлення документів.

17.Принципи відбору документів.

18.Емендація кириличних текстів історичних документів.

19.Публікація джерел наукового класу.

20.Репродукція.

21.Скриптура.

22.Дипломатичний метод емендації.

23.Критичний метод емендації.

24.Публікація джерел популярного класу.

25.Публікація джерел науково-популярним методом.

26.Скорочена публікація.

27.Археографічне оформлення.

28.Заголовок.

29.Легенда.

30.Науково-довідковий апарат.

31.Додатки та ілюстрації.

32.Документи в рукописних книгах.

33.Друк джерел з історії України у XVI-XVII ст.

34.Описування та друкування історичних документів у ХVІІІ ст.

35.Розвиток археографії в Україні у ХІХ ст.

36.Київська археографічна комісія (1843-1921 рр.).

497

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

37.Археографічна діяльність Одеського товариства історії та старо-

житностей (1839-1922 рр.).

38.Археографічна діяльність Історичного товариства Нестора-

літописця (1872-1931 рр.).

39.Археографічна діяльність Губернських вчених архівних комісій.

40.Таврійська вчена архівна комісія (1887-1923/31).

41.Чернігівська губернська вчена архівна комісія (1896-1918).

42.Катеринославська губернська вчена архівна комісія (1903-1920).

43.Полтавська вчена архівна комісія (1903-1917).

44.Публікації документів з історії України у провідних археографічних центрах Росії (ХІХ – поч. ХХ ст.)

45.Публікація джерел з історії України на землях під владою Австрії (Австро-Угорщини) у ХІХ – на початку ХХ ст.

46.Діяльність археографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові.

47.Розвиток археографії в Радянській Україні у міжвоєнний період

(1921-1941 рр.).

48.Розвиток археографії в Україні у 1946-1991 рр.

49.Розвиток археографічних досліджень в незалежній Україні.

50.Діяльність Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України (1991-2013 рр.).

498

Експертиза культурно історичнихцінностей

Розділ 4 ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА З СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

4.1. Музейна навчальна практика

Автор-укладач:

Потильчак О.В., доктор історичних наук, професор кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Пояснювальна записка

Сучасна експертиза культурних та історичних цінностей – це процес немислимий без застосування сукупності різноманітних знань, умінь і навичок із мистецтвознавства, музеєзнавства, спеціальних галузей історичної науки. Усі перелічені компоненти компетентності фахового іс- торика-музеєзнавця використовуються в професійній експертній практиці для ідентифікації, атрибуції та оцінки історичних і культурних цінностей. Важливою складовою професійної підготовки спеціаліста з експертизи культурних та історичних цінностей є навчальна музейна практика.

Місце музейної практики в професійній підготовці історикамузеєзнавця, експерта культурно-історичних цінностей визначається необхідністю закріплення отриманих теоретичних знань, а також вироблення спеціальних умінь і навичок із комплексу дисциплін, які включені до варіативної частини циклу професійно-орієнтованої підготовки бакалаврів напряму 6.020302 – «Історія», спеціалізації «експертиза ку- льтурно-історичних цінностей».

Метою навчальної музейної практики є закріплення теоретичних знань студентів із циклу професійно-орієнтованої підготовки фахівців «експертиза культурно-історичних цінностей» й вироблення практичних умінь і навичок діяльності історика-експерта.

Основними завданнями навчальної музейної практики є:

- вироблення умінь і навичок історико-джерелознавчого дослідження різних типів пам’яток культурного та історичного значення;

499

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ4

-відпрацювання конкретних методик ідентифікації, вивчення, атрибуції та експертного аналізу предметів – пам’яток історії та культури;

-ознайомлення з основами правового регулювання експертної діяльності, розкриття специфіки роботи історика-експерта.

У процесі навчальної музейної практики майбутні історикимузеєзнавці, експерти мають оволодіти наступними уміннями та навичками:

-користування спеціальною науковою та довідковою літературою, що використовується експертами в процесі ідентифікації, вивчення, атрибуції та оцінки конкретних пам’яток історії та культури;

-ідентифікації за загальними родовими ознаками об’єктів культурної спадщини та визначення їх належності до певного виду: археологічні, історичні, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва тощо;

-визначення об’єктів матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України;

-атрибуції різних типів історичних і культурних пам’яток, що є предметами музейного значення;

-здійснення історично-мистецтвознавчого стилістичного аналізу, архівно-документальної експертизи;

-оволодіння методикою комплексної експертизи культурних та історичних цінностей;

-оволодіння спеціальними неруйнівними методиками аналізу куль- турно-історичних цінностей: УФ – тестуванням, ІЧ – тестуванням, рентгенографією, апаратно-програмними засобами;

-визначення рівня значимості культурно-історичної цінності;

-визначення прогнозної вартості пам’ятки історії та культури;

-ведення щоденника та робочого зошита музейної практики істори- ків-експертів культурно-історичних цінностей.

Організація практики

Види, місце та терміни проходження практики

Навчальна музейна практика проводиться в літній період для студентів третього курсу спеціалізації «історія та експертиза культурноісторичних цінностей» Інституту історичної освіти Національного пе-

500