Zbirnyk_NMK_DSID_2014

Експертиза культурно історичнихцінностей

Класифікація графічних творів за способом виконання та можливістю тиражування. Унікальна графіка (рисунок, колаж, аплікація, фотомонтаж). Друкована графіка. Комп’ютерна графіка.

Види основи в графічних творах. Папір. Дерево та пергамент – найдавніші матеріали для рисунка. Папір – основний матеріал для рисунка.

Технологія виробництва паперу. Ручна технологія виробництва паперу із бавовняного та лляного ганчір’я. Основні операції: сортування, миття, розмелювання та варіння сировини з додаванням клею та води для отримання однорідної маси; вичерпування готової маси; пресування, сушіння, розгладжування паперу.

Використання деревини як сировини для виробництва паперу. Машинне виробництво паперу в ХІХ ст.

Види паперу. Сорт і якість паперу – найважливіші товарні властивості книги, що впливають на її ціну.

Визначальні риси сорту паперу: розмірні властивості (товщина, маса, формат); механічні та техніко-друкарські властивості (міцність, гладкість поверхні, деформаційні якості, водостійкість, вбираюча здатність); оптичні властивості (білизна, колір, світлопроникність, світлоопорність); спосіб виготовлення (ручний, машинний).

Види паперу. Александрійський папір. Папір верже. Веленевий папір. Китайський папір. Японський папір. Ватманський папір. Слоновий папір. Рисовий папір.

«Водяні знаки» (філіграні) на папері. Поняття та історія виникнення і розвитку філіграней. Сюжетна та літерна частина філіграней.

Філіграні в українських і російських стародруках XVIІ-XVIII ст. Особливості українських філіграней XVI-XIX ст.

Інструменти для малювання. Класифікації інструментів для малювання Г. Лепоріні, О. Сидорова та Б. Віппера. Сухі інструменти: металевий грифель, графіт, олівець Конте. Мокрі інструменти: тростинові, гусячі та металеві пера. Розчини для пера. М’які інструменти: вугілля, італійський олівець (чорна крейда), сангіна (червона крейда).

Друкована графіка. Види друкованої графіки: випукла гравюра (ксилографія, ліногравюра); заглиблена гравюра (різцева, офорт); плоска гравюра на камені (літографія).

Поняття гравюри. Репродукційна гравюра. Розмножуваний оригінал. Естамп. Гравюра у книжці. Сигнатурна гравюра.

Випукла гравюра. Ксилографія (дереворит) – гравюра на дереві. Повздовжня та торцева гравюри. Технологічні особливості виготовлення.

431

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Пунсонна (виїмчаста) гравюра. Гравюра к’яроскуро. Ліногравюра – гравюра на лінолеумі.

Заглиблена гравюра на металі. Матеріал. Технологічні особливості. Механічний спосіб виготовлення гравюр на металі. Різцева гравюра. Суха голка. Мецо-тинто. Хімічний спосіб виготовлення заглибленої гравюри. Офорт. Акватинта.

Плоска гравюра. Літографія та її різновиди. Хромолітографія. Вишкрябування по асфальту. Офсет і його технологічні особливості.

Філателія (поштові марки, штемпелі) як вид друкованої графіки малих форм.

2.4.Живопис. Поняття та основні види живопису. Монументальний

істанковий живопис. Мініатюра.

Основа та ґрунт у живописі. Дерево – найдавніша основа для живопису. Мідні дошки. Полотно та його різновиди: крупнозернисте та дрібнозернисте. Технологія виготовлення основи. Шпонки та підрамники. Ґрунт. Ґрунтування основи живописного твору.

Техніки живопису. Живопис на основі водорозчинних фарб: пастель, акварель, гуаш, фреска. Темпера. Олійний живопис. Клейовий живопис. Енкаустика. Емаль. Мозаїка. Вітраж. Технологічні особливості.

Засоби виразності у живописі. Колір – найважливіший засіб виразності у живописі. Поняття та ознаки колориту. Холодний, теплий, світлий, темний, насичений та стриманий колорит. Колористичні системи: локальний колір, вальори та рефлекси. Правило повітряної перспективи. Лесування.

Перспектива як засіб виразності живописного твору. Поняття та системи перспективи. Зворотна, лінійна, повітряна, сферична та багатомірна перспектива.

Композиція як засіб виразності у живописі.

Жанри живопису. Натюрморт. Портрет і його різновиди. Види пейзажів. Живопис міфологічного, історичного, батального, анімалістичного чи побутового жанрів.

2.5. Іконопис. Поняття та особливості іконопису як специфічно-

го живописного напряму. Історія виникнення і розвитку ікони. Іконоборство. Ікона як засіб «зведення душі до первообразу».

Особливості іконописної техніки та засобів виразності в іконописі. Канони іконопису.Двовимірність. Зворотна перспектива. Статика. Відсутність прив’язки до землі.

432

Експертиза культурно історичнихцінностей

Символіка кольорів і хроматична лексика ікони. Значення золотого (жовтого), білого, синього, пурпурового, червоного, чорного.

Технологія виготовлення та складові елементи ікони. Дошки.

Шпонки (шпуги): накладні та врізані. Ковчег (поля, луза). Паволока. Левкас і його функції. Фарбовий шар і живописні техніки ікон: енкаустика, темпера, олійний живопис. Оклад і його види. Набірні та суцільні оклади. Способи їх декорування. Кіот.

Види ікон: домашні (хатні), іконостасні (церковні), ладанки. Підокладні ікони. Гаптовані ікони.

2.6.Скульптура. Поняття і види скульптури. Кругла скульптура

(статуї, скульптурні групи, статуетки, торси, напівфігури, погруддя, бюсти та ін.). Рельєф і його види: барельєф, горельєф, койланогліф, контррельєф. Монументальна скульптура. Станкова скульптура. Скульптура малих форм (мала пластика).

Скульптурні матеріали. Поняття і класифікація. М’які матеріали (пластилін, віск, глина, гіпс, пластмаса). Тверді матеріали для скульптури: дерево, слонова кістка, камінь (вапняк, пісковик, мармур), метали та їх сплави (бронза, сплави на алюмінієвій основі, чавун, листові метали, гальванопластична мідь.

Скульптурні техніки. Техніка додавання (пластика та ліплення) – основна техніка виготовлення скульптури з м’яких матеріалів. Техніка віднімання – виготовлення скульптури із каміння. Техніки виготовлення скульптур із металів і сплавів: лиття, кування, карбування, гальванопластика.

Різновиди скульптурних виробів. Скульптурні вироби з глини (ке-

раміка). Поняття та її основні види. Теракота. Майоліка. Фаянс. Порцеляна. Системи клеймування виробів із порцеляни.

Різьблення по дорогоцінному та напівдорогоцінному камінню (гліптика). Геми. Мала металева пластика.

Монети, медалі. Характерні ознаки монет і медалей як культурноісторичних цінностей. Форма, матеріал, вага сторони монети: аверс, реверс, гурт.

2.7.Ювелірні вироби. Ювелірне мистецтво. Поняття. Функції ювелірних виробів.

Класифікація ювелірних виробів. Класифікація за видом матеріа-

лу. Ювелірні вироби з дорогоцінних металів без вставок (золоті, срібні, платинові, паладієві). Ювелірні вироби з недорогоцінних металів, сплавів та матеріалів без вставок (вироби з мельхіору, нейзильберу, бронзи, латуні, міді, титану, танталу, рутенію, сталі). Ювелірні вироби з каменю

433

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

та неметалевих матеріалів (декоративне кольорове каміння, кістка, черепаха, порцеляна, емаль, дерево, пластмаса, шкіра). Ювелірні вироби з дорогоцінних і недорогоцінних металів із вставками.

Класифікація за функціями, що виконують ювелірні вироби в побуті людини. Особисті (натільні) прикраси. Предмети туалету. Прилади для паління. Годинники та аксесуари до них. Предмети сервірування столу. Сувеніри. Предмети релігійного культу. Холодна та вогнепальна зброя.

Клеймування виробів із дорогоцінних металів. Дорогоцінні мета-

ли. Лігатура. Сплави золота. «Біле золото» і його види. Сплави платини та срібла. Хімічні та фізичні властивості ювелірних металів.

Система клеймування виробів із дорогоцінних металів у Російській імперії, СРСР, сучасних Росії та Україні. Особливості клеймування срібних виробів у XVII ст. Клеймування виробів із дорогоцінних металів у

XVIII-XX ст.

Європейська система клеймування виробів із золота та платини у ХІХ-ХХ ст. Клейма Швейцарії, Австро-Угорщини, Великої Британії, Австрії, Чехословаччини, Нідерландів. Фінляндії.

Європейська система клеймування виробів із срібла. Клейма Великої Британії, Бельгії, Данії, Італії, Німеччини, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Іспанії Швейцарії, Франції.

Європейська система клеймування годинників. Клейма на годинниках у Франції та Португалії.

Ювелірні вироби з дорогоцінних та недорогоцінних металів із вставками. Поняття і класифікація ювелірних каменів за законом України. Дорогоцінні камені першого-четвертого порядку. Дорогоцінні камери органогенного утворення. Напівдорогоцінні камені першого та другого порядку.

Класифікація ювелірних каменів за походженням. Природне каміння (каміння органічної та неорганічної природи). Неприродне (штучне) каміння: синтетичне каміння, штучні імітації.

Класифікація каменів за кольором. Алмази (діаманти) та прозоре і непрозоре кольорове каміння (самоцвіти).

Класифікація каменів за способом обробки та функціональним використанням. Ограночне та виробне каміння. Ювелірно-виробне каміння.

Класифікація каміння за формою огранки. Кабошон. Фацетна (діамантова та східчаста) огранка. Основні вимоги до якості огранки.

434

Експертиза культурно історичнихцінностей

Конструкція ювелірних виробів. Вставка. Каст. Обручки. Персніпечатки. Брошки. Сережки та кліпси. Запонки, зажими для краватки та заколки. Кольє. Намисто. Ланцюжки. Кулони та медальйони.

Основи оцінки ювелірних виробів із камінням. Основні чинники, що впливають на вартість: споживчий попит, вид, якість та пропорції огранки.

2.8. Музичні інструменти. Поняття музики як виду мистецтва. Матеріальні форми музичної культури: музичні інструменти і нотні тексти.

Класифікація музичних інструментів. Духові музичні інструменти: свисткові, язичкові, амбушорні. Струнні музичні інструменти: смичкові, щипкові, струнно-ударні (клавішні). Ударні та шумові музичні інструменти. Ударно-духові інструменти. Класифікація українських народних інструментів.

Конструкція музичних інструментів. Струнні інструменти: кор-

пус, дека, резонансний отвір, гриф, кілочки, струна, обичайка, смичок, клавіша. Духові інструменти: труба, клапан.

Клейма музичних інструментів. Клейма та етикетки на скрипках відомих італійських майстрів.

Школи та майстри українських народних музичних інструментів. Бандура, сопілка, скрипка, кобза, цимбали.

Нотні тексти. Нотації та їх види. Кондакарний спів. Крюкова (знаменна) нотація. Квадратна нотація. Неіменне письмо. Готична нотація. Мензуральна нотація. Поміти. Рядковий спів. Сучасне нотне письмо.

Розділ 3. Експертиза та ідентифікація культурно-історичних цінностей

3.1. Сучасні методи експертизи й ідентифікації культурно-істо-

ричних цінностей. Поняття «експертиза». Значення експерт-ної діяльності у сфері культурно-історичних цінностей.

Загальні правила оцінювання пам’яток культури: ідентифікація, атрибуція, визначення прогнозної вартості пам’ятки.

Мета проведення експертизи. Визначення рівня значимості культур- но-історичної цінності. Встановлення авторства чи місця виготовлення пам’ятки. Ідентифікація представлених предметів. Фальсифікація культурних та історичних цінностей – основний чинник, що ускладнює роботу експерта.

Поняття і зміст комплексної експертизи культурних та історичних цінностей. Історико-мистецтвознавчий стилістичний аналіз. Архівно-

435

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

документальна експертиза. Лабораторні техніко-технологічні дослідження матеріальної структури пам’ятки.

Сучасні неруйнівні методики аналізу культурно-історичних цінностей. Тестування ультрафіолетовим (УФ) випромінюванням. Тестування інфрачервоним (ІЧ) випромінюванням. Рентгенографія предмету. Апа- ратно-програмні засоби експертизи. Вазомоторні методи експертизи: детальний візуальний огляд, тестування за допомогою органів чуття.

3.2.Ультрафіолетове (УФ) тестування культурно-історичних цінностей. Властивості ультрафіолетового випромінювання та їх застосування при проведенні експертизи предметів – культурних та історичних цінностей. Люмінесценція та її види. Флуоресценція та фосфоресценція.

Технічне обладнання для ультрафіолетового тестування. Газорозрядні ультрафіолетові лампи. Малогабаритні ртутні лампи з довгохвильовим ультрафіолетовим випромінюванням (УФО-4А).

Найсучасніші технічні засоби ультрафіолетового тестування. Люмінесцентний освітлювач – «Helling Germany Hamburg». Апарат для перевірки достовірності документів «Regula». Портативний апарат «Лоза». Правила користування приладами ультрафіолетового випромінювання.

Використання УФ-випромінювання у музейній та експертній практиці для дослідження фарбового шару творів живопису. Виявлення зображення, що знаходиться під верхнім зображувальним шаром. Дослідження настінного живопису. Аналіз стану збереження фарбового шару.

Використання УФ-випромінювання для експертизи виробів із коштовного каміння. Характер світіння коштовного каміння в ультрафіолетовому випромінюванні. Діамант. Бірюза. Перли. Смарагд. Рубін. Сапфір. Бурштин. Корал. Шпінель.

Методика тестування поліхромних творів образотворчого мистецтва ВНЦ «ГОІ ім. С.І. Вавилова» та АТЗТ «Джоконда» (м. СанктПетербург, Росія).

3.3.Тестування пам’яток історії та культури в інфрачервоному

(ІЧ) випромінюванні. Властивості інфрачерво-ного випромінювання та його застосування при проведенні експертизи предметів – культурних та історичних цінностей. Пропуск, поглинання чи відбиття ІЧпроменів.

Технічне обладнання для інфрачервоного тестування. Лампи розжарювання. Лампи з червоного скла (ІЧЗК). Фотолампи. Імпульсні лампи. Ртутні, газорозрядні цезієві та натрієві лампи. Універсальний детектор

436

Експертиза культурно історичнихцінностей

«Regula», (модель 4003) з мишкою – телевізійною спектральною лупою (ТСЛ) 4007). Портативний мобільний пристрій для виявлення й огляду об’єктів у важкодоступних місцях «Лоза» (модель 3001, 3002).

Використання ІЧ-випромінювання для виявлення та аналізу змін у фарбовому шарі (авторські переробки, реставраційні зміни, поновлення, підробки, фальсифікації); підписів і написів (як існуючих, так і зниклих).

3.4.Рентгенографія пам’яток культури. Властивості рентгенівсь-

кого випромінювання та їх застосування при проведенні експертизи предметів – культурних та історичних цінностей. Високий ступінь проникнення R-променів крізь різні матеріали. Технологія рентгенографії пам’яток мистецтва, історії та культури.

Пристосування медичного та промислового рентгенівського обладнання для рентгенографії творів мистецтва, культурно-історичних цінностей. Технічні вимоги до рентгенівських апаратів. Стаціонарні рентгенівські апарати (медичний апарат РУМ-7, (РУТ-60-20). Апарати промислового контролю (РАП-150/300-10). Переносні апарати (імпульсний апарат «Міра-І»).

Правила проведення рентгенографічної експертизи творів живопису. Сфера використання рентгенографії в історико-культурній та мистецтвознавчій експертизі: атрибуція невідомих, чи тих які приписуються певному майстру творів; виявлення авторських переробок чи підробок.

3.5.Сучасне обладнання для експертних досліджень матеріалів, ювелірних виробів, документів, монет, бон, філателістичних мате-

ріалів. Прилади для ідентифікації та експертизи ювелірних виробів і їх технічні характеристики. Малогабаритні оптичні прилади «Ультрамаг».

Мобільна лабораторія для ідентифікації золота, срібла та платини «Демон» та її комплектація: ультразвуковий детектор, електрохімічний детектор, мікрометр, штангенциркуль, лупа – 10× з підсвіткою, витратні матеріали. Методичні вказівки з використання комплексу.

Прилади для оцінки ваги коштовного каміння. Леверидж. Фільтр для смарагдів «Челсі». Детектор проби дорогоцінних металів.

Прилади для оцінки ваги. Гирьові та електронні ваги.

Прилади для експертного огляду об’єктів при значному збільшенні. Мікроскопи.

Апаратно-програмні засоби. Програмний пакет «Ідентифікатор культурних цінностей» О.Л. Калашникової (Кафедра мистецтвознавчої експертизи та гуманітарної підготовки Академії митної служби України).

437

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Розділ 4. Методики визначення вартості предметів – культурноісторичних цінностей

4.1.Методика Державного гемологічного центру Міністерства фінансів України. Уніфікована методика проведення експертизи, укладання уніфікованого опису, з’ясування споживчої цінності, класифікації за рівнем соціокультурної значимості та визначення прогнозної вартості культурних та історичних цінностей Державного гемологічного центру Міністерства фінансів України (В.В. Індутного).

Вимоги до застосування методики ДГЦУ: забезпечення повного обґрунтування проміжних і остаточних результатів експертиз; уніфікація застосованих методів дослідження; максимальне відтворення отриманих експертних висновків. Інформаційний підхід – основа для укладання загальної класифікації культурних цінностей.

Інформаційний супровід – основний чинник, що впливає на визначення загальної соціокультурної цінності пам’ятки. Поділ пам’яток за соціокультурною ознакою. Форма протоколу експертної оцінки пам’ятки історії та культури.

Порядок проведення експертизи за методикою ДГЦУ. Здійснення операції атрибуції пам’ятки. Перемноження коефіцієнтів споживчої вартості пам’ятки та запис їх до протоколу. Обчислення величини кількості позитивної інформації про пам’ятку. Операція класифікаційного визначення пам’ятки. Операція встановлення базової вартості пам’ятки.

Операція встановлення прогнозної вартості пам’ятки. Визначення порядку історико-культурної значимості предмету експертизи.

4.2.Методика В.Д. Соловйова (1996 р.). Методика В.Д. Соловйова

–перша спроба комп’ютерного аналізу інформаційного матеріалу в сфері світового комерційного обігу творів живопису.

Характеристика програми оцінки живопису В.Д. Соловйова. Залежність між вартістю одного квадратного сантиметра полотна та його розміром – основний критерій оцінки творів живопису. 12 вартісних рівнів живописних творів. Параметри порівняння творів художників: якість живопису, історико-документальне та художнє значення твору, попит на сюжет, стан збереження полотна, зміна попиту на місцевому ринку порівняно з попереднім сезоном.

Комплект матеріалів до методики В.Д. Соловйова. Довідник

«Определитель стоимости живописи» (Quick price’96) із переліком коефіцієнтів для оцінки: прізвище художника; роки життя; країна; номер

438

Експертиза культурно історичнихцінностей

кривої та виправний коефіцієнт для олії; номер кривої та виправний коефіцієнт для рисунка та ін.

Калькулятор розрахунку вартості живопису. Будова лицьового боку калькулятора: шкали вартості для олійного живопису та для рисунка; шкала вартості площі картини. Будова зворотного боку калькулятора: логарифмічна лінійка для виконання операцій множення; шкала для розрахунку вартості картини; шкала виправних коефіцієнтів; шкала для визначення площі картини.

Порядок визначення середньої вартості картини певної площі. Параметри відхилення якості картини, що оцінюється, від середнього рівня живопису певного художника: якість живопису; історикодокументальне та художнє значення твору; попит на сюжет; стан збереження полотна, зміна попиту на місцевому ринку порівняно з попереднім сезоном.

Список рекомендованої літератури

Загальні праці, підручники та посібники

Агбаш В.Л., Елизарова В.Ф., Лойко Д.П. Товароведение непродово-

льственных товаров. – М., 1989.

Індутний В.В., Чернявська Е.В., Платонов С.М. та ін. Оцінка куль-

турних цінностей. – К., 2004.

Калашникова О.Л. Основи мистецтвознавчої експертизи та вартісної оцінки культурних цінностей: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 479 с.

Класифікація і визначення прогнозної вартості культурних цінностей / За ред. В.В. Індутного. – К., 2003.

Маренков Е.А. Справочник пробирера. – М., 1953.

Опис культурних цінностей у митній документації / За ред. О.Л. Калашникової. – Дніпропетровськ, 2000.

Словник культурних цінностей та їх складових частин: на допомогу митнику / За ред. О.Л. Калашникової. – Дніпропетровськ, 2001.

Словник культурних цінностей та їх складових частин: на допомогу митнику. – Ч. II: Музика / За ред. О.Л. Калашникової. – Дніпропетровськ, 2002.

Словник культурних цінностей та їх складових частин: на допомогу митнику. – Ч. IІІ: Кераміка / За ред. О.Л. Калашникової. – Дніпропетровськ, 2003.

Справочник товароведа промышленных товаров. – М., 1975.

439

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Нормативні документи

Закон України Про музеї та музейну справу // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25.

Закон України Про охорону культурної спадщини // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39.

Конвенція ЮНІДРУА «Про міжнародне повернення викрадених чи незаконно вивезених культурних цінностей» від 24.06. 1995.

Інструкція «Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України» від 09.07.2002.

Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок вивезення за межі України державних нагород з дорогоцінних металів та/або дорогоцінного каміння» від 21.06.2001 № 677.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України» від 20.06.2000 № 984.

Додаткова література

Августиник А.И. Керамика. – М.; Л., 1990.

Артюх Т.М. Діагностика та експертиза коштовностей. – К., 2003. Антонович Д. Українське малярство // Українська культура: Лекції /

За ред. Д. Антоновича. – К., 1993.

Аполлон. Изобразительное и декоративное искусство, архитектура: Терминологический словарь. – М., 1997.

Барская Н. Л. Сюжеты и образы древнерусской живописи. – М., 1993.

Баранов П.Н. Геммология. Диагностика. Дизайн. Обработка. Оценка самоцветов. – Днепропетровск, 2002.

Беркман А.С., Городов Н.Н., Маргулис С.Л. Декорирование фарфора и фаянса. – М., 1949.

Беличко Ю.В. Український живопис. – К., 1985.

Библиотека любителей старины. – Вып. 1: Фарфор и фаянс Российской империи. – М., 1993.

Библиотека любителей старины. – Вып. 2: Фарфор и фаянс: Указатель марок. – М., 1993.

Бобров Ю.Г. Основи иконографии древнерусской живописи. – СПб., 1995.

440