- •1. Державна мова - мова професійного спілкування.
- •2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •3. Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
- •5. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •7. Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
- •8. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •9. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
- •10. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •14. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- •18. Тендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •19. Поняття ділового спілкування.Стилі та моделі ділового спілкування.
- •20.Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар'єри комунікації.
- •21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
- •22. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- •23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •24. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.
- •27. Етикет телефонної розмови.
- •30. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- •32. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів.
- •34. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •36. Довідково-інформаційні документи.
- •37. Етикет службового листування.
- •38. Наукова комунікація як складова фахової діяльності.
- •39. Українська термінологія в професійному спілкуванні.
- •40. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •42. Термінологія обраного фаху.
- •43. Кодифікація і стандартизація термінів.
- •44. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •46. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •47. Анотування і реферування наукових текстів.
- •Законодавчі та нормативні документи
- •49 Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •Становлення і розвиток наукового стилю української мови
- •50. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •51. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- •52. Науковий етикет.
20.Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар'єри комунікації.
Комунікація - це цілеспрямований інформаційний обмін в різноманітних процесах спілкування.Комунікація опосередковує всі види соціальної діяльності;акумулює суспільний досвід і передає його від покоління до покоління, є чинником етнічної ідентифікації, зберігає культуру. Поняття «комунікація» ширше поняття «спілкування». Ми розглядатимемо ці терміни як синоніми «з метою наголошення на процесах соціальної взаємодії, що розглядаються в їхньому знаковому втіленні» Головними комунікативними ознаками (критеріями) культури мовлення є: правильність, змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність і доцільність.
21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики - теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку професор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав «царицею душ», «княгинею мистецтв», вказуючи на такі її функції, як соціально організаційну (засіб агітації), культурно-освітню, а також одержання знань, збудження почуттів, формування громадської думки тощо. Поняття «ораторське мистецтво», або «красномовство», має два значення: 1) вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої - інформувати та переконувати аудиторію засобами живого слова; 2) високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом. Із моменту свого зародження в античному світі ораторське мистецтво вважалося ефективним засобом переконання людей. Ще 335 р. до н.е. було створено першу теорію ораторського мистецтва, що зберегла своє значення й донині. Йдеться про «Риторику» Аристотеля, в якій він визначає її як мистецтво переконливого виливу, як здатність знаходити різні засоби впливу на кожний предмет. Своєрідність ораторського мистецтва як засобу переконання полягає в тому, що будь-який публічний виступ має на меті викликати духовність аудиторії, певним чином вплинути на неї. Метою переконання, на відміну від інших видів впливу на людей, є передавання інформації в такій формі, щоб вона перетворилась на систему настанов і принципів особистості або істотно вплинула на цю систему. А це можливо лише за активної діяльності аудиторії, її критичного сприйняття думок оратора. Встановлюючи зворотний зв'язок, промовець залучає аудиторію до процесу спільної мислительної діяльності. Тому важливо, щоб присутні не просто погодилися з ним, а, критично осмисливши те, про що він говорить, свідомо сприйняли його інформацію. Тоді це буде вже їхній власний погляд, він відповідатиме їхнім цінностям, етичним нормам і правилам, вони керуватимуться ним у практичній діяльності.
17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
Мовлення - не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів - жестів, міміки, погляду,пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби. Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків,що слугують засобами для обміну інформацією між людьми. бияке значення у спілкуванні відіграють жести.Жести - це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:
1. Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні
частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, спо-
вільнення чи прискорення темпу мовлення.
2. Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки по-
чуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування,
розчарування.
3. Вказівні жести виконують функцію виділення якогось пред-
мета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами
пальців, кисті, цілої руки.