IV. Закріплення вивченого матеріалу

Пояснення вчителя

Найчастіше рушники вишивають хрестом,

але на Полтавщині склався свій, незвичний стиль вишивки.

Контури візерунка вишивають тонкими лініями (стеблинкою), потім внутрішню площину зашивають різними геометричними фігурами (рисками, смужками, квадратиками,

хрестиками). Усередині кожного контуру — свій візерунок. (Учитель пропонує учням роздивитися зображення рушників, виконаних полтавською гладдю,

нагадує значення окремих елементів малюнка, звертає увагу на симетричність зображення щодо вертикальної

осі.)

Творче завдання

Слово вчителя

Намалюйте на аркуші в клітинку візерунок для вишивки хрестом або полтавською гладдю.

(Спочатку учні виконують окремі елементи малюнка. Потім створюють власну композицію.)

Індивідуальна робота за творчим завданням

Учні виконують роботу під керівництвом учителя.

V. Підбиття підсумків

Коментар

Під час виконання завдання учні мають демонструвати вміння створювати декоративну композицію в запропонованій техніці, свідомо використовувати знаки-символи.

VІ. Домашнє завдання

Обсяг роботи не дозволяє завершити малюнок за один урок. Учням пропонується зробити це вдома.

Урок 22 Тема. Культурні та національні традиції. дизайн середовища Традиційне українське житло

Урок 22

Тема. Культурні та національні традиції.

дизайн середовища

Традиційне українське житло

Мета: продовжувати ознайомлювати учнів із громадською архітектурою; закріплювати знання про традиційне українське житло та обрядовість, що з ним пов’язана; навчати дотримуватися в зображенні пропорцій та розмірів; розвивати в дітей комбінаторні здібності,

навички та вміння працювати у групах; формувати образне, логічне, просторове мислення;

продовжувати формувати вміння дотримуватися запропонованого масштабу; навчати міркувати; розвивати окомір, дрібну моторику руки; виховувати дбайливе і шанобливе ставлення до пам’яток архітектури та історії; розвивати естетичне сприйняття авколишнього світу; стимулювати розвиток допитливості.

Обладнання: навчальні плакати і фотографії традиційного українського

житла; репродукції картин відомих художників і навчальні роботи з методичного фонду; матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи.

Матеріали та інструменти: цупкий картон; простий олівець; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; клаптики тканини; ножиці; клей ПВА; пензель для клею; серветки для витирання рук і пензлів; палітра; картонні коробки; (якщо виконується завдання з малювання:

альбом для малювання; простий та кольорові олівці; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра).

Основні поняття: «традиція».

Тип: комбінований урок.

Коментар

Урок побудований на прикладі традиційного житла центральної та східної України. Вчитель може використати відомості про традиційне житло свого регіону.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Запитання

• Яке мистецтво називають декоративно-ужитковим?

• Як люди використовують твори декоративно-ужиткового мистецтва?

• Які види декоративно-ужиткового мистецтва ви знаєте?

ІII. Вивчення нового матеріалу

Пояснення вчителя

За уявленнями прадавніх українців світ складався з трьох частин: небесна частина з божествами, що жили на ній, світилами (сонцем, місяцем і зорями); земна — з людиною і землею, на якій вона живе; підземна — з духами зла, смертю, хворобами і лихом та душами померлих родичів.

На світанку цивілізації, придумавши житло, людина також уявляла його у трьох вимірах: небесна частина — дах, середня частина — власне житло та нижня, яка містилась у землі. Тобто, саме житло було прообразом Всесвіту і кожна його частина мала символічне значення.

Вікна — це очі хати, через які людина підтримувала зв’язок з небесним світом, божествами.

Поріг — це межа між зовнішнім і внутрішнім світом, а також межа між підземним світом — світом померлих — та світом живих людей. Щоб захистити житло від зла, над вхідними дверима часто вирізували знаки — обереги: кола, розетки (символи сонця) та хрести.

Ці знаки наносили на сволок у хаті, а також на віконні рами. Головним у хаті був покуть — куток навпроти вхідних дверей, де висіли ікони, прикрашені рушниками, отографії рідних (із кінця XIX ст.).

Під образами стояв стіл, який завжди мав бути накритим скатертиною — «щоб життя голим не було».

Покуть, сволок прикрашали тканими чи вишитими рушниками, паперовими і живими квітами, колоссям жита і пшениці, підвішеним на нитках, позолоченими голубками, горіхами, яблуками, писанками. Усюди розвішували сухі запашні трави. По діагоналі від покутя розташовувалася «вариста піч», яка займала приблизно четверту-п’яту частину хати.

Опалювали помешкання кізяком, який вимішували, робили з нього за допомогою спеціального пристрою цеглинки і сушили влітку на сонці, заготовляючи на цілу зиму. Від причілка печі до протилежної стіни влаштовували дощатий настил для спання — піл. Якщо родина була великою, спали на долівці, розстеливши солому, котру, як і піл, накривали домотканими ряднинами, а під голову клали великі пір’яні подушки. До сволока на гак підвішували колиску для дитини. Зазвичай

над полом укріплювали жердину для повсякденного одягу. Решту вбрання членів родини зберігали в скринях чи на вішалках у комірчині.

Традиція (від латин. traditio — передавання) — елементи соціальної і культурної спадщини, що передаються від покоління до покоління та зберігаються в певних суспільствах і соціальних групах упродовж тривалого часу.

Традиціями є певні суспільні настанови, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, обряди та ін. Ті або інші традиції діють у будь-якому суспільстві та в усіх сферах громадського життя.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

Учитель пропонує учням створити колективний колаж-макет «Традиційне українське

житло».

Якщо рівень підготовки учнів недостатній, учитель може запропонувати малюнок за тією самою темою.

Пояснення до творчого завдання

Спочатку створіть ескіз. Потім об’єднайтесь у групи та розподіліть між собою окремі види робіт. Кожна група виконає певний об’єкт традиційної української садиби. За зразок візьміть традиційне житло свого краю.

Колективна робота за творчим завданням

V. Підбиття підсумків

Обговорення учнівських робіт

Після завершення роботи у групах усі окремі об’єкти об’єднують в одну загальну композицію.

VІ. Домашнє завдання

Обсяг роботи не дозволяє завершити малюнок за один урок. Учням пропонується зробити це вдома.

Урок 21

Тема. Традиції у дизайні середовища

Ікебана

Мета: ознайомлювати учнів з ікебаною як видом мистецтва аранжування; надавати знання про історію виникнення та стилі мистецтва ікебани; ознайомлювати учнів із виражальними засобами ікебани; збагачувати та закріплювати уміння дітей сприймати, розрізняти

та аналізувати характерні особливості природної форми; закріплювати навички зображення природних об’єктів, передавання свого настрою та вражень; розвивати дрібну моторику руки; виховувати в учнів почуття прекрасного, естетичне сприйняття навколишнього

світу; розуміння та дбайливе ставлення до природи; шанобливе ставлення до культурних традицій інших народів.

Обладнання: зображення ікебан різних стилів; навчальні роботи з методичного фонду; фотозображення.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий та кольорові олівці; гумка; гуаш або акварель; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Основні поняття: «ікебана».

Тип: комбінований урок.

Коментар

Значний обсяг матеріалу цієї теми не дозволяє ознайомити з ним учнів упродовж одного уроку. За власним вибором учитель може провести урок-лекцію або викласти основні положення теми на уроці та поглибити знайомство учнів із мистецтвом ікебани у позаурочний час або під час тематичного тижня.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за питаннями

Учитель проводить опитування з метою з’ясувати знання учнів про вже знайомі види японського мистецтва.

ІII. Вивчення нового матеріалу

Пояснення вчителя

Японська ікебана є найдавнішим японським мистецтвом складання букетів.

Ікебана дуже тісно пов’язана з живою природою. Колірне багатство, так само як і геометричні фігури і лінії, в ікебані мають глибокий символічний зміст. Значення квітів і рослин, їх поєднання

в композиції утворює складну мову, за допомогою якої автор і передає «послання» світу. Мовою ікебани можна передати настрій, почуття і образи. Матеріал композиції може показувати пори року. Кожному святу так само відповідають певні квіти та їх поєднання. Часто ікебана є посередником у спілкуванні між людьми. Її дуже часто можна зустріти

в інтер’єрі поряд із якимись художніми творами.

Мистецтво ікебани прийшло до Японії з Індії разом із буддійським ученням у VI ст. Засновником першої школи ікебани є священик храму Раккакудо в Кіото.

Його композиції були настільки майстерними, що інші священики зверталися до нього за порадою. Мешкав він біля озера, що японською звучить як ікенобо. Надалі за його учнями і закріпилася ця назва — ікенобо. У зв’язку з тим що ікебана набула широкого поширення як серед знаті, так і серед простого народу — до композиції почали висуватися певні вимоги. Основним принципом в складанні композиції було те, що високе центральне стебло супроводжується двома іншими, коротшими. Вони втілювали собою небо, землю і людину.

Кожна школа ікебани такій побудові давала свої специфічні назви. Із збільшенням кількості шкіл ікебани зростала і кількість стилів. У середині XV ст. з’явилися перші стилі ікебани, що згодом стали класичними. У 15 45 році школа ікенобо створила стиль Рікко, в якому було сформульовано сім основних способів розташування елементів у композиції. Особливістю нового стилю — Нагеіре — було те, що композиції

в цьому стилі були немовби недбало «вкинуті» в кошик. Потім з’явився стиль Сека. Він характеризувався щільними візерунками з трьох стеблин у вигляді трикутника. Ця форма зараз стала класичною. Починаючи із XIX ст. майстрами ікебани могли стати жінки, хоча

раніше це вважалося виключно чоловічим заняттям. На початку XX ст. навчання мистецтва ікебани стало обов’язковим заняттям будь-якої благородної та освіченої японської жінки.

Основними правилами, що визначають структуру ікебани, є форма композиції, її стиль і школа.

Ікебана (у перекладі з яп. іке — життя, бана — квіти, «живі квіти») — традиційне

японське мистецтво аранжування, створення композицій зі зрізаних квітів, гілок у спеціальних ємностях та розміщення їх у інтер’єрі.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

За можливості вчитель може запропонувати учням скласти ікебану з живих або штучних квітів та гілок.

Якщо такої можливості немає, то творчим завданням може бути малювання ікебани в інтер’єрі японської оселі.

Індивідуальна робота за творчим завданням

Учні виконують творчу роботу. Учитель допомагає учням проаналізувати правильність виконання композиції та виправити помилки, надає індивідуальну допомогу.

V. Підбиття підсумків

Коментар

Виконання роботи може викликати в учнів певні труднощі, тому основну увагу під час оцінювання робіт слід спрямовувати на відповідність відтворення певного стилю ікебани. При цьому необхідно м’яко звернути увагу учнів на помилки у співвідношенні окремих частин.

VІ. Домашнє завдання

Обсяг роботи не дозволяє завершити малюнок за один урок. Учням пропонується зробити це вдома.

Урок 20

Тема. Плакат

Щоб планета була чистою

Мета: продовжувати ознайомлювати учнів із графікою та її видами; надавати відомості про плакат як різновид прикладної графіки; продовжувати ознайомлювати зі шрифтами та написами у графічних творах; розвивати у дітей комбінаторні здібності, образне, логічне,

просторове мислення; продовжувати формувати уміння аналізувати, узагальнювати; розвивати кмітливість; навчати міркувати, стимулювати розвиток допитливості; виховувати в учнів акуратність, увагу, вміння працювати в команді, розподіляти обов’язки.

Обладнання: навчальні плакати; репродукції плакатів різних тематик; навчальні роботи з методичного фонду; зразки плакатів різних типів.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий олівець; фломастери; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Основні поняття: «художньо-виробнича графіка».

Тип: комбінований урок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за питаннями

Учитель проводить опитування з метою виявити знання учнів про графіку та її різновиди.

ІII. Вивчення нового матеріалу

Пояснення вчителя

Один із різновидів графіки — книжкова і газетно-журнальна графіка, що складає єдине ціле з літературним текстом і одночасно призначена для декоративного оформлення книг і журналів. Художньо-виробнича графіка — етикетки, поштові марки, грамоти...

І масовий агітаційно-пропагандистський вид графіки, що поширюється величезними тиражами,— плакат.

(Учитель ознайомлює учнів з історією плаката.) Для того щоб створити плакат, необхідна робота багатьох людей.

Спочатку художник створює малюнок з урахуванням вимог поліграфічного виробництва. Суворо певні функції плаката диктують обирання образотворчих засобів, прийомів роботи, визначають особливу образотворчу мову плаката і його розміри. Плакати швидко змінюють один одний і впливають на глядача порівняно короткий час, тому для створення малюнка художники користуються чіткими і ясними образотворчими засобами. Плакат повинен привернути увагу глядача на значній відстані.

Глядачеві в гранично короткий термін повинно стати зрозуміло, до чого плакат закликає, якою є його мета. Саме такими завданнями продиктовані досить великі розміри плакатів.

Заради стислості, дохідливості та виразності в плакаті використовують такі умовно-декоративні прийоми, як узагальнення зображення, спрощення колірних відносин, відмову від другорядних деталей, символічні позначення. Текст повинен бути гранично коротким і зрозумілим із першогопогляду. Він не повинен механічно приставлятися до зображення,

а має бути частиною композиції. Характер шрифту повинен відповідати змісту плаката, добре читатися. Розрізняють політичний, інформаційно-рекламний і навчально-нструктивний плакат. Плакат — аркушевий виріб різних форматів. Зазвичай у вигляді

плаката виготовляють настінні календарі, афіші, рекламні фотографії нових товарів, корпоративну зовнішню рекламу (зокрема «стікер» — плакат на папері, що сам клеїться) та ін. Політичний плакат є однією з найдієвіших форм політичної агітації.

Політичні плакати можуть бути присвячені боротьбі за мир, агітувати за ту або іншу політичну партію тощо. Багато плакатів створюють на честь державних свят, міжнародних подій тощо.

Інформаційно-рекламний плакат розв’язує завдання інформації, сповіщення про різноманітні культурно-освітні заходи або завдання реклами — ознайомлення споживачів із товарами та послугами.

Навчально-інструктивний плакат — пропагує наукові знання, методи праці, різні правила тощо.

На відміну від інших видів плаката, містить значну кількість тексту, цілу серію малюнків і призначається для тривалого використання.

Організація сприйняття творів мистецтва

Пояснення вчителя

Роздивіться репродукції різних за тематикою плакатів. (Акцент потрібно зробити на екологічний плакат.) Проаналізуйте композиційні рішення та використані засоби виразності, визначте, за допомогою яких прийомів художники досягли мети. (Учитель звертає увагу учнів на те, що сучасний плакат усе частіше не має одного автора, а створюється на замовлення великими рекламними агенціями.)