IV. Закріплення вивченого матеріалу

Робота над формуванням навичок і вмінь

У процесі малювання учні повинні глибоко та всебічно вивчити об’єкт зображення, обрати таку точку зору, яка найповніше розкриє характеристику споруди, що зображується, ухвалити рішення щодо композиції малюнка. Вивчення об’єкта й обрання точки зору супроводжується виконанням ескізів. Ескіз, що відібраний для остаточного виконання малюнка, повинен відповідати принаймні на такі питання: формат зображувальної площини, розмір зображення на ній, місце лінії горизонту, ракурс, матеріал виконання.

Виконання ескізів — це дуже важливий елемент навчально-виховного процесу, який вимагає

зосередженого і вдумливого ставлення.

Пояснення вчителя

Дуже важливим під час малювання об’єктів архітектури є обирання матеріалу для роботи. Архітектурні малюнки виконують у різних техніках, але основним є лінійний спосіб зображення. Для виконання архітектурного малюнка можна використовувати олівець, перо, пензель, тобто такі матеріали, що виховують точність під час роботи.

Для виявлення окремих характеристик архітектурних форм (матеріалу, фактури, освітленості) і додання малюнку більшої виразності можна скористатися тоном, світлотінню, кольором.

Навчальна вправа

Пояснення вчителя

Малювання архітектурних деталей або фрагментів скульптури з гіпсу — завдання досить складне.

Ми не поспішатимемо закінчити його за один урок. Сьогодні ми тільки виконаємо лінійну побудову запропонованої форми, працюючи простим олівцем. Відтворювати

об’єм тоном ми будемо на наступному уроці. (Учитель закріплює модель на дошці або ставить на підставку, освітивши софітом,— тільки за цієї умови учні зможуть побачити розподіл світла й тіні на моделі. Під час нетривалої бесіди вчитель пропонує учням охарактеризувати модель у цілому, звертає увагу на естетичні якості гіпсового орнаменту, скульптурного фрагмента або архітектурної деталі. Практичне пояснення може супроводжуватися малюванням на дошці або демонстрацією відповідних таблиць. На другому уроці учні вивчають розподіл світлотіні: визначають елементи та деталі об’ємної

форми, які освітлюються прямими променями, й ті, по яких промінь ковзає, порівнюють освітлені й тіньові місця. Учитель повинен звернути увагу учнів на надзвичайно тонку гру світла й тіні на гіпсовій поверхні, яку учні мають виявити, не «перечорнивши» напівтіні й тіні. Роботу виконують у техніці гризайля. Тон наносять поступово, ущільнюючи тіні.

Освітлені поверхн ледь покривають тоном, бліки залишають білими.)

V. Підбиття підсумків

Коментар

Наприкінці кожного з уроків учитель аналізує роботи учнів, допомагає виявити помилки, пояснює, надає практичні поради.

Урок 5

Тема. простір і Об’ємна форма.

Геометричні форми.

Натюрморт із геометричних фігур

Мета: закріплювати знання учнів щодо передавання форми предметів на площині; відпрацьовувати техніку передавання розподілення світла на різноманітних геометричних формах; продовжувати ознайомлювати з технікою тонування геометричних форм; розвивати

навички та вміння дітей працювати графічними матеріалами; виховувати в учнів уважність, акуратність, точність під час виконання тонованого малюнка.

Обладнання: навчальні плакати («Схема передавання об’єму на різних геометричних формах», «Схема компонування натюрморту із двох геометричних форм» та ін.); гіпсові геометричні форми; матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання

роботи; малюнки з методичного фонду.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання, простий олівець, гумка, серветки для витирання рук.

Основні поняття: «простір», «об’єм».

Тип: комбінований урок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда

Учитель проводить загальне опитування у прийнятній для себе формі з метою виявити ступінь засвоєння учнями відомостей про перспективне зображення геометричних форм та передавання їх освітленості.

ІII. Вивчення нового матеріалу

Пояснення вчителя

Під час малювання з натури необхідно керуватися такими правилами:

• аркуш паперу повинен розташовуватися перпендикулярно до променя зору. Не можна у процесі роботи повертати папір;

• починати малювати слід легкими, ледь помітними лініями;

• у процесі роботи потрібно йти від великої форми до деталі, а наприкінці роботи повертатися знову до загальної форми;

• увесь час необхідно перевіряти й уточнювати пропорції предметів у всіх їх частинах і на всіх етапах роботи, а помічені помилки виправляти негайно;

• увесь малюнок виконується одночасно. Не можна завершувати його вроздріб;

• під час роботи потрібно весь час порівнювати предмети між собою за розмірами та силою освітленості, знаходити й будувати пропорційні співвідношення на малюнку. Не можна порівнювати окремо будь-яку деталь малюнка з тією самою деталлю в натурі,

порівнювати необхідно кілька співвідношень у натурі з пропорційними співвідношеннями на малюнку;

• зображуючи натуру, потрібно меншою мірою займатися зовнішньою обробкою, а більше думати про сутність малюнка: точність пропорцій та конструкцію, перспективну побудову, виявлення головного та характерного.