Портальна система печінки

В межах великого кола кровообігу функціонує портальна система — мережа кровоносних судин між печінкою та органами травлення. Кров від шлунка, селезінки, кишок і підшлункової залози відтікає до численних вен. Зливаючись, ці вени утворюють ворітну (портальну) вену, яка несе кров до печінки. Печінка засвоює і нагромаджує поживні речовини, а також усуває токсини і шлаки. Очищена кров повертається через нижню порожнисту вену до серця.

ПОРТАЛЬНА СИСТЕМА ПЕЧІНКИ:

1 — нижня порожниста вена; 2 — поперечні гілки портальної вени; 3 — стравохід; 4 — шлунок; 5 — селезінка; 6 — шлункові вени; 7 — селезінкова вена; 8 — середня ободова вена; 9 — нижня брижова вена; 10 — ободова кишка; 11 — пряма кишка; 12 — зовнішні і внутрішні клубові вени; 13 — клубово-ободові вени; 14 — права ободова вена; 15 — верхня брижова вена; 16 — дванадцятипала кишка; 17 — ворітна вена; 18 — жовчний міхур; 19 — печінка; 20 — серповидна зв’язка.

 

Коронарна система

Серце потребує багато кисню; лише мозок потребує більше. Кров, що проходить через камери серця, не досягає м’язових клітин, тому серцеві м’язи мають окрему мережу кровоносних судин — коронарну систему. Коронарні артерії відходять від аорти і, розгалужуючись до капілярів, забезпечують живлення серця. Коронарні вени відтікають від коронарного синуса — великої вени на задній поверхні серця. Деякі дрібні коронарні вени впадають безпосередньо у праве передсердя.

КРОВОПОСТАЧАННЯ СЕРЦЯ

1 — аорта; 2 — коронарні артерії; 3 — артеріальні гілки; 4 — коронарні вени; 5 — капіляри.

 

 

Рух крові по судинах. Поняття про пульс та кров'яний тиск

Із серця кров порціями поступає у судини, що викликає їх розтягнення і коливання. Внаслідок цього виникає пульсова хвиля, яка поширюється від серця до периферичних судин. Пульс — це ритмічні коливання кровоносних судин, які виникають внаслідок скорочення і розслаблення серця.

У судинах кров перебуває під перемінним тиском, який визначається в основному двома факторами — інтенсивністю серцевих скорочень і опором периферичних судин. Під час скорочення шлуночків виникає максимальний (систолічний) тиск; у фазі розслаблення тиск крові зменшується і стає мінімальним (діастолічним). Різниця між максимальним і мінімальним тиском називають пульсовим тиском. У плечовій артерії людини максимальний тиск становить 110-125 мм. рт. ст., мінімальним — 60-80 мм. рт. ст., пульсовий — 40 мм. рт. ст. Найбільша швидкість течії крові у аорті — 5 м/сек.

В період статевого дозрівання підсилення функцій статевих залоз викликає перебудову дитячого організму. В деяких підлітків може проявитися т.зв. “юнацьке серце”, викликане нерівномірністю росту серця і кровоносних судин. Нагнітальній силі серця протидіє опір відносно вузьких кровоносних судин, тоді як маса тіла в цей період різко збільшується. Пульс і тиск крові в таких дітей стають нестійкими (часто значно підвищеним або пониженим), спостерігається тахікардія. Підлітки жаліються на серцебиття, задишку, схильність до запаморочень і втрату свідомості. “Юнацьке серце” є тимчасовим явищем і вимагає обережності при дозуванні фізичних навантажень. (Не рекомендуються заняття важкою атлетикою, боксом, боротьбою; рекомендуються плавання, лижі, теніс)

З віком ЧСС знижується, тиск крові зростає, однак в дітей ці показники є дуже лабільними і часто залежать від фізичних навантажень, положення тіла, настрою тощо. Після 50 років максимальне значення кров'яного тиску збільшується до 130-145 мм. рт. ст. Причиною цього його зниження еластичності кровоносних судин. Щоб проштовхнути в менш еластичні судини необхідну кількість крові, серцю необхідно підвищувати систолічний тиск.