9.Стандарти архітектури Ethernet.

Поєднання певного типу кабелю, мережевих адаптерів, мережевої

топології та методу доступу до середовища передавання називають

архітектурним вирішенням комп’ютерної мережі або архітектурою мережі.

Архітектура описує конкретний стандарт мережі.

Мережеві архітектури також називають протоколами низького рівня.

Розглянемо основні мережеві архітектури:

1. Ethernet/IEEE 802.3.

Це протоколи взаємодії на фізичному і канальному рівнях. При цьомувикористовується конкурентний доступ до передавального середовища.

В архітектурі ІЕЕЕ 802.3 передбачається використання 3-х типів

коаксіального кабелю і 2-х типів витої пари та різних топологій залежно

від фізичного рівня.

В архітектурі Ethernet використовується коаксіальний кабель та

шинна топологія.Шина – це канал передавання даних, окремі частини

якого називаються сегментами. Один сегмент мережі може включати

до 100 робочих станцій, кілька таких сегментів можна з’єднати

повторювачами (repeater). В одній мережі Ethernet можуть працювати до

1024 робочих станцій. При такому методі організації доступу

передавання даних починається тільки тоді, коли є вільний канал; в

інших випадках передавання затримується, тобто реалізується

широкосповіщальний метод. Швидкодія такої мережі знижується при

роботі більш як 100 комп’ютерів. Швидкість передавання даних в

мережах з архітектурою Ethernet – 10 Мбіт/с.

Використання сучасних типів витої пари, кабельних центрів та

мережевих адаптерів дозволяє будувати швидкий Ethernet –

FastEthernet з максимальною пропускною здатністю 100 Мбіт/с.

Останнім часом широко використовується технологія Gigabit Ethernet

(швидкість 1 Гбіт/с). Раніше вона ґрунтувалася на волоконно-оптичному

середовищі передавання даних, а зараз все частіше використовують

спеціальну виту пару.

10.Опрацювання даних у мережевому середовищі

11.Модель інформаційного середовища клієнт-сервер та його характеристика

За допомогою серверів здійснюють

зберігання даних, управління базами даних, віддалене опрацювання і

друкування даних та ін.( Існує кілька типів серверів, орієнтованих на різні

застосування:

 файл-сервер або файловий сервер (для роботи із файлами

комп’ютерної мережі);

 сервер бази даних (для роботи з базами даних);

 принт-сервер (для роботи з принтерами);

 обчислювальний сервер (для виконання складних обчислень сервер прикладних програм (для роботи з пакетами прикладних

програм);

 сервер зв’язку (для збільшення пропускних характеристик факсу або

модему).

"клієнт-серверна архітектура" побудови інформаційних систем, яка

прийшла на зміну технології "файл-сервер", що була притаманна більш раннім

ІС(інформаційним середовищам)

Більш прогресивною є технологія клієнт-сервер. За цією технологією на

сервері зберігається база даних, а всі прикладні функціональні задачі

розв'язуються на робочій станції. Нині відомі й використовуються в ІС дві

архітектури технології "клієнт-сервер": дворівнева та трирівнева. Більш

поширеною є дворівнева архітектура, згідно з якою все опрацювання даних

виконується на робочій станції, а сервер використовується лише для їх

зберігання та пошуку. Але така технологія з огляду на складну логіку

прикладних програм висуває доволі високі вимоги до комп'ютерів клієнтського

робочого місця. Для цього необхідно мати потужні робочі станції, що часто

буває неможливо реалізувати з фінансових причин. Усунення цього недоліку

досягається трирівневою архітектурою, коли виокремлюється проміжний між

сервером та клієнтом рівень, на якому реалізується вся прикладна логіка. Цей

рівень назирають сервером прикладних програм. Отже, архітектура такої

технології складається із сервера бази даних, сервера прикладних програм і

робочої станції. Завдяки цьому усуваються елементи дублювання, пов'язані з

реалізацією аналогічної логіки на різних робочих станціях, а також проблеми

фінансового характеру.