5. Вимоги щодо правил розробки і впровадження національних нормативних документів

Планування робіт зі стандартизації є складовою частиною плану економічного та соціального розвитку країни. Основним завданням у цій сфері, є створення ефективної, дієвої, визнаної на міжнародному рівні, запитуваної промисловістю та споживачами національної стандартизації, згармонізованої з усталеною міжнародною практикою, щоб:

o забезпечити національну, екологічну, технічну та технологічну безпеку;

o підвищити якість та конкурентоспроможність продукції, робіт та послуг, зокрема, на міжнародному ринку;

o сприяти глобалізації торгівельних відносин та усуненню технічних бар'єрів у торгівлі;

o сприяти за допомогою стандартів взаємопроникненню технологій, знань та досвіду, накопичених у різних галузях економіки.

Методологічні засади та правила формування програми національної стандартизації значною мірою визначено звершенням заходів щодо вступу України до СОТ та набуття членства в ЄС. А позиція міжнародних організацій у сфері стандартизації є чіткою і зрозумілою:

o необхідно підтримувати міжнародні стандарти ISO та IEC;1

o стандарти повинні бути простими і відповідати цілям;

o міжнародні стандарти повинні використовуватися, за можливості, без модифікацій;

o розроблені стандарти повинні прийматися на підставі консенсусу;

o необхідно уникати дублювання зусиль;

o галузеві стандарти та технічні умови компаній слід мінімізувати і, за можливості, подавати у формі документів, які визначають функціональні вимоги;

o користувачі повинні мати представництво в робочих групах зі стандартизації. Отже, пріоритетним під час складання планів є розробляння національних стандартів, гармонізованих з європейськими стандартами, що входять до переліків стандартів директив ЄС. Для забезпечення комплексності стандартизації до плану також вносять теми щодо розробляння національних стандартів, гармонізованих з міжнародними (ISO, ІЕС, ІТU тощо), у першу чергу ті, на які є посилання в гармонізованих стандартах директив ЄС, а також стандарти тих міжнародних організацій (САС, ОІУ, ICUMA, IDF тощо), стандарти яких СОТ визнає як міжнародні.

Після прийняття Закону України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 № 2408-111 НДІстандартизації в рамках національної системи стандартизації розробив проект ДСТУ 1.8. "Національна стандартизація. Правила розроблення програми робіт із стандартизації" (на заміну ДСТУ 3250-95. "Порядок розроблення плану державної стандартизації"), який встановлює основні правила складання програми робіт із стандартизації та ведення цієї програми. Законодавчою базою розроблення цих правил є Закон України "Про стандартизацію". Ураховано також практику європейського законодавства та вимоги міжнародних нормативних документів. 1

Ще одним кроком до запровадження в Україні міжнародної практики стандартизації було започатковане наприкінці 1990-х рр. розроблення (з актуалізацією двічі на рік) Технічної програми робіт із стандартизації відповідно до ISO/IEC Guide 59:1994. "Кодекс усталених правил стандартизації". Технічна програма містить теми, пов'язані з розробленням лише таких національних стандартів, що не запроваджують міжнародні чи регіональні, відрізняються від них або не мають серед них аналогів. Технічна програма дає змогу усім заінтересованим сторонам ознайомитись із суто національними напрацюваннями у сфері стандартизації.

Усі роботи зі стандартизації здійснюються на основі перспективних і поточних програм (планів) стандартизації, програм комплексної стандартизації і метрологічного забезпечення. Ці програми дають змогу координувати діяльність усіх організацій країни, які займаються питаннями стандартизації.

В умовах сучасної багатогалузевої промисловості розроблення стандартів є складною науково-технічною роботою, що потребує значного часу та коштів. Тому під час розроблення стандартів слід дотримуватися основних вимог:

1. Стандарти необхідно розробляти тільки за потребою. В першу чергу повинні розроблятися стандарти, які забезпечують безпеку життя населення, охорону навколишнього середовища, сумісність та взаємозамінність продукції.

2. Потрібно взаємне прагнення всіх зацікавлених сторін, які розробляють, виготовляють та споживають продукцію, до досягнення згоди щодо управління якістю продукції, її сумісністю та взаємозамінністю.

3. Керуватися вимогами споживачів, для чого представники всіх галузей народного господарства та спілка споживачів повинні брати участь у розробленні проектів стандартів, готувати пропозиції щодо розробки, перегляду та зміни стандартів.

4. Використовувати сучасні методи стандартизації.

5. Встановлювати. такі вимоги до основних властивостей об'єкта стандартизації, які можна об'єктивно перевірити.

6. Потрібно виключати одночасне розроблення стандартів на ідентичні об'єкти стандартизації.

7. Стандарти повинні бути викладені чітко для забезпечення однозначності розуміння їх вимог.