Діяльна теорія особистості
Ця теорія отримала найбільше поширення у вітчизняній психології. Дослідники, які зробили найбільший внесок: С.Л. Рубінштейна, О.М. Леонтьєва, К.А. Абульханова-Славська і А.В. Брушлинского
Головним джерелом розвитку особистості, згідно з цією теорією, є діяльність. Діяльність розуміється як складна динамічна система взаємодій суб'єкта (активної людини) зі світом (з суспільством), в процесі яких і формуються властивості особистості (Леонтьєв О.М., 1975). Сформована особистість (внутрішнє) надалі стає посередньою ланкою, через яке зовнішнє впливає на людину (Рубінштейн С.Л., 1997).
Принципова відмінність діяльнісної теорії від поведінкової полягає в тому, що засобом навчання тут виступає не рефлекс, а особливий механізм інтеріоризації, завдяки якому відбувається засвоєння суспільно-історичного досвіду. Основними характеристиками діяльності є предметність і суб'єктність. Специфіка предметності полягає в тому, що об'єкти зовнішнього світу впливають на суб'єкт не безпосередньо, а лише будучи перетвореними в процесі самої діяльності.
Предметність -- це характеристика, яка властива тільки людській діяльності і проявляється насамперед у поняттях мови, соціальних ролях, цінностях. На відміну від О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейн та його послідовники підкреслюють, що діяльність особистості (і сама особистість) розуміється не як особливий різновид психічної активності, а як реальна, творча, самостійна діяльність конкретної людини.
Суб'єктність означає, що людина сама є носієм своєї активності, власним джерелом перетворення зовнішнього світу, дійсності. Суб'єктність виражається у намірах, потребах, мотивах, установках, відношеннях, метою, що визначають спрямованість і вибірковість діяльності, в особистісному сенсі, тобто значення діяльності для самої людини.
Представники діяльнісного підходу вважають, що особистість формується і розвивається протягом всього життя в тій мірі, в якій людина продовжує грати соціальну роль, бути включеним в соціальну діяльність. Людина не є пасивним спостерігачем, він - активний учасник соціальних перетворень, активний суб'єкт виховання і навчання. Дитинство та юнацькі роки тим не менш розглядаються в цій теорії як найбільш важливі для формування особистості. Представники цієї теорії вірять у позитивні зміни особистості людини в міру соціального прогресу.
На думку представників даного підходу, в особистості основне місце займає свідомість, причому структури свідомості не дані людині від початку, а формуються в ранньому дитинстві в процесі спілкування і діяльності. Несвідоме має місце тільки у випадку автоматизованих операцій. Свідомість особистості повністю залежить від суспільного буття, її діяльності, від суспільних відносин і конкретних умов, в які вона включена. Людина має свободу волі лише в тій мірі, в якій це дозволяють соціально засвоєні умови свідомості, наприклад, рефлексія, внутрішній діалогізм. Свобода - це усвідомлена необхідність. Внутрішній світ людини і суб'єктивний, і об'єктивний одночасно. Все залежить від рівня включення суб'єкта в конкретну діяльність. Окремі аспекти і властивості особистості можуть бути об'єктивізованими в поведінкових проявах і піддаються операціоналізації та об'єктивного виміру.
У діяльнісному підході найбільш популярною є чотирьохкомпонентна модель особистості, яка в якості основних структурних блоків включає в себе спрямованість, здібності, характер і самоконтроль. Здібності -- індивідуально-психологічні властивості, які забезпечують успішність діяльності. Виділяють загальні та спеціальні (музичні, математичні тощо) здібності. Здібності між собою взаємопов'язані. Одна з здібностей є провідною, в той час як інші відіграють допоміжну роль. Люди відрізняються не тільки за рівнем загальних здібностей, але й по сполученню спеціальних здібностей. Наприклад, хороший музикант може бути поганим математиком, і навпаки.
Характер - сукупність морально-етичних та вольових якостей людини. Вольові якості включають рішучість, наполегливість, мужність і самовладання, які забезпечують певний стиль поведінки і спосіб вирішення практичних завдань. На підставі вираженості моральних і вольових властивостей людини виділяють такі різновиди характеру: морально-вольової, аморально-вольової, морально-абулічні (абулія -- відсутність волі), аморально-абулічні.
Таким чином, в рамках діяльнісного підходу особистість - це свідомий суб'єкт, що займає певне становище у суспільстві і виконує соціально корисну суспільну роль. Структура особистості - це складно організована ієрархія окремих властивостей, блоків (спрямованості, здібностей, характеру, самоконтролю) та системних екзистенційно-буттєвих цілісних властивостей особистості.