4. Теорії процента а.Маршалла та л.Вальраса

У теоріях А. Маршалла та Л. Вальраса норма процента розглядається як чинник, що надає рівноваги бажанню інвестувати і готовності зберігати.

Інвестування створює попит на відповідні ресурси, а заощадження – основу для їхньої пропозиції. Норма процента є такою ціною ресурсів за інвестиції, за якою попит та пропозиція врівноважуються

Ціна будь-якого товару неминуче зупиниться на рівні, при якому попит на нього дорівнює пропозиції, точно також і норма процента під дією ринкових сил прагне до рівня, при якому обсяг інвестицій дорівнює обсягові заощаджень.

А. Маршалл: процент, будучи ціною, яка сплачується на будь-якому ринку за користування капіталом, прагне до такого рівноважного рівня, при якому сукупний попит на капітал на цьому ринку при даною нормою процента дорівнює сукупному капіталу, який впливає на ринок за цією же нормою процента

Л. Вальрас: нормі процента відповідає сума, яку індивідууми будуть зберігати, а також сума, яку вони будуть інвестувати в нові капітальні активи. Ці дві агрегатні величини прагнуть зрівнятися одна з одною, і норма процента є та зміна, яка приводить їх до рівності

У результаті норма процента встановлюється на рівні, при якому заощадження, що являють собою пропозицію нових капіталів, дорівнюють попиту на них.

У класичній теорії будь-який акт індивідуального заощадження, що вчинився, автоматично знижує норму процента, і це, відповідно стимулює випуск нових засобів розміщення капіталу.

При цьому норма процента падає рівно на стільки, наскільки необхідно стимулювати випуск нових засобів розміщення капіталу в розмірі, рівному приросту заощаджень.

Сучасні умови діяльності банківської системи, а також механізм формування ставок процента, як в Україні, так і в країнах Заходу став більш складним, з'являються та підсилюються нові фактори, а роль колишніх або змінюється, або їхня дія слабшає.

Насамперед, на пропозицію позичкового капіталу великий вплив здійснюють ступінь розвитку кредитної системи країни та обсяг грошових нагромаджень населення. Чим більше нагромаджень у населення, тим значнішими є можливості в кредитних організаціях надати позичальникам позички на прийнятних умовах за порівняно низькими ставками.

Високий рівень грошових нагромаджень у ФРН, Японії є однією з причин традиційно низьких ставок процента в цих країнах. Одночасно значні розміри грошових нагромаджень самих підприємств призводять до зниження попиту на банківські кредити, викликають формування та розвиток політики самофінансування підприємств.

Певний вплив на процент банківського кредиту роблять специфічні особливості кредитної системи тієї або іншої країни. Рівень ставки процента багато в чому залежить від стану економіки. В умовах зростання виробництва підвищується попит на позичкові кошти, з цієї причини ставка процента підвищується. Якщо спостерігається спад, то відбувається згортання виробництва, підприємцям стає непотрібним додатковий капітал, падіння попиту на грошовому ринку викликає зниження ставки проценту. Разом із тим, це є лише одним з багатьох факторів, інші можуть одночасно діяти в протилежному напрямку, здійснюючи тим самим невілюючий вплив.