история туризма учебник

РОЗДІЛ 9. СУЧАСНИЙ СТАН ТУРИСТСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Івано-Франківська обл. (43,7 % ринку, приріст склав 30,6 %);м. Київ (19,8 % ринку, приріст – 10 %);АР Крим (10,8 % ринку, приріст – 0,0 %).

Разом вони становлять 74,3 % туристського ринку.

Обсяг наданих туристських послуг суб’ єктами туристської діяльності в Україні у 2007 р. збільшився, у порівнянні з 2006 р. на 44 % (зростання у 2006 р. – 37 %) і становить 5,5 млрд грн. Це результат, який зумовлений такими тенденціями: на фоні збільшення загальної кількості туристів відбулося зменшення тривалості подорожей (в середньому на 18 %) і збільшення їх вартості – в середньому на 11 %. Найбільше зросла середня вартість путівки у виїзному туризмі (майже у 4 рази), хоча тривалість подорожі залишилась на рівні 2006 р. – 8,2 туродні. Суттєво здорожчали й путівки у в’ їзному туризмі – в середньому на 32 %. Тривалість подорожі для іноземних туристів теж залишилася майже на рівні 2006 р. – 7,3 туродні.

Платежі до бюджету ліцензіатів у 2007 р. збільшились порівняно з 2006 р. на 32,5 % і становили 174 млн. грн. В середньому з розрахунку на одного ліцензіата припадає більше 45 тис. грн. платежів до бюджету, що майже на 5 % більше, ніж у 2006 р.

За географічними напрямами туристські потоки 2007 року такі:Туреччина – 25 % виїжджаючих туристів;Єгипет – 17 % виїжджаючих туристів;Чеська республіка – 7 % виїжджаючих туристів;Польща – 4 % виїжджаючих туристів;Угорщина – 4 % виїжджаючих туристів.

До України, як і в 2006 році, приїздили переважно з Росії (46 %), США (7 %), Німеччини (5 %), Англії (3 %), Білорусії (3 %).

9.3. Характеристика готельного господарства України

Переважна більшість готельної бази України – це готелі, що були побудовані ще за часів СРСР. До 2004 р. спостерігалося їх зменшення і лише в 2005 р. вперше було зафіксовано зростання (таблиця 11).

Середня чисельність працівників готельного господарства в 2006 р. становила 31 тис. чол., санаторно-курортних установ – 121,1 тис. чол. Чисельність працівників готельних підприємств і санаторно-курортних установ у період з 2002 по 2006 р. залишалася практично незмінної, а сезонні потреби в додаткових працівниках задовольнялися в основному за рахунок залучення сезонних працівників (в основному молоді та студентів).

Ефективність використання місткості колективних засобів розміщення поступово зростає, починаючи з 2000 р. Так, якщо у 2000 р. середньорічний коефіцієнт завантаження готелів в Україні складав 24 %, то у

2001 р. цей показник дорівнював 25 %; у 2002 р. – 26 %; у 2003 р. – 27 %; у 2004 – 28 %; у 2005 р. – 30 %; у 2006 р. – 32 %.

171

ІСТОРІЯ ТУРИЗМУ

Таблиця 9.1 – Характеристика готельного господарства України

При цьому мінімальне використання місткості готелів було відзначено в Луганській і Миколаївській областях, а максимальне в Севастополі. У Києві коефіцієнт завантаження готелів склав 45 – 48 %. У більшості регіонів рівень завантаження готелів складав у період з 1995 по 2000 р. від 0,17

до 0,22, а з 2001 по 2005 р. – 0,22 – 0,25.

Середня тривалість перебування однієї людини в готелях для громадян України складає 2,7 доби, для іноземців – 2,6 доби.

Середня місткість номера по Україні складає 2,02 місця. Послуги розміщення підлягають сертифікації.

Обов’ язкову сертифікацію послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі – послуги з розміщення) здійснюють органи із сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі – органи із сертифікації), призначені Національним органом України з сертифікації – Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики на виконання в Системі робіт із сертифікації таких послуг.

Об’ єктами обов’язкової сертифікації є послуги з розміщення, що надаються суб’ єктами туристської діяльності в колективних та індивідуальних засобах розміщення (готелях, молодіжних туристських базах і гірських притулках, кемпінгах і майданчиках для автофургонів, дитячих і студентських літніх таборах, центрах і будинках відпочинку, санаторних і курортних закладах оздоровчо-профілактичного характеру, вмебльованих приміщеннях, морських та річкових суднах).

Обов’ язкова сертифікація послуг з розміщення у Системі здійснюється з метою встановлення відповідності цих послуг обов’ язковим вимогам нормативних документів і нормативно-правових актів, уключених до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28, зареєстровано-

172

РОЗДІЛ 9. СУЧАСНИЙ СТАН ТУРИСТСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

го в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 р. за № 466/10746 (далі – обов’ язкові вимоги нормативних документів).

Добровільна сертифікація послуг з розміщення у Системі здійснюється у відповідності з вимогами, що не віднесені нормативними документами до обов’язкових вимог.

Додатково на бажання заявника орган із сертифікації може провести сертифікацію послуг з розміщення на підтвердження відповідності готелю або аналогічного йому засобу розміщення вимогам до певної категорії згідно з ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристські. Класифікація готелів» (далі – ДСТУ 4269).

При цьому сертифікація на відповідність усім обов’язковим вимогам нормативних документів виконується у будь-якому випадку.

Процедура проведення обов’ язкової сертифікації послуг з розміщення передбачає:

подання та розгляд заявки на сертифікацію послуг з розміщення;

прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми сертифікації;

проведення комплексу робіт, визначених обраною схемою серти-

фікації;

аналіз одержаних результатів і прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;

прийняття рішення про можливість присвоєння певної категорії (за необхідності);

видачу сертифіката відповідності, присвоєння певної категорії,

занесення сертифікованої послуги з розміщення до Реєстру державної системи сертифікації (далі – Реєстр Системи);

технічний нагляд за наданням сертифікованих послуг, відповідністю готелю або аналогічного йому засобу розміщення присвоєній категорії, сертифікованою системою управління якістю щодо надання послуг з розміщення;

інформування центрального органу виконавчої влади в галузі туризму про результати робіт із сертифікації послуг з розміщення.

Схеми, що використовуються під час обов’ язкової сертифікації послуг з розміщення, визначає орган із сертифікації на бажання заявника.

При цьому враховуються особливості надання послуг з розміщення. Перша схема – схема з обстеженням засобу розміщення, яке здійснюється згідно з вимогами ДСТУ 3957:2000 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок обстеження виробництва під час проведення сертифікації продукції» (далі – ДСТУ 3957) та цими Правилами з метою встановлення відповідності послуг, що ним надаються, обов’язковим вимогам нормативних документів, Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 297, а також додатково на бажання виконавця послуг з метою підтвердження відповідності готелю або аналогічного йому засобу ро-

зміщення вимогам ДСТУ 4269 до певної категорії.

173

ІСТОРІЯ ТУРИЗМУ

Друга схема – схема із сертифікацією системи управління якістю щодо надання послуг з розміщення, яка здійснюється на відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001-2001 «Системи управління якістю. Вимоги» на бажання виконавця послуг з метою забезпечення впевненості органу із сертифікації у тому, що засіб розміщення здатен систематично надавати послуги, які задовольняють вимоги замовника та обов’ язкові вимоги нормативних документів, Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 297, а також додатково з метою підтвердження відповідності готелю або аналогічного йому засобу розміщення вимогам ДСТУ 4269 до певної категорії.

Станом на 2007 рік в Україні працювало 1 тис. 269 готелів і 3 тис. 164 закладів оздоровлення й відпочинку, власниками яких є юридичні особи, та 2 тис. 144 заклади розміщення, власниками яких є фізичні особи, в тому числі 6 п’ ятизіркових, 38 чотиризіркових, 109 тризіркових, 70 двозіркових, 78 однозіркових і 1285 готелів без категорії (табл. 9.2).

Фізичні особи, власники засобів розміщення, сьогодні вже також стали серйозними конкурентами крупним підприємствам індустрії гостинності. Вони звітують перед податковими органами, у зв’ язку з чим Державна служба туризму і курортів не має в своєму розпорядженні статистики про масштаби їхньої діяльності.

Для створення рівних можливостей на ринку готельних послуг для підприємств різної форми власності і виведення з тіні великого числа так званих міні-готелів і міні-пансіонатів, Держтуризмкурортів була розроблена і Кабінетом Міністрів України затверджена постанова № 297 від 15 березня 2006 р. «Про порядок надання послуг тимчасового розміщення (мешкання)». Тепер власники всіх колективних засобів розміщення (10 койкомісць і більше) мають право надавати послуги розміщення туристам (табл. 9.3), тільки зареєструвавшись як суб’ єкти підприємницької діяльності.

В цілому динаміку розвитку готельного сектора можна оцінити як позитивну: за останні роки ринок змінився. Зростає інтерес до готельного бізнесу з усіх боків: цікавість виявляють банки, страхові компанії, будівельні компанії, навіть крупні гравці туристського ринку.

174

РОЗДІЛ 9. СУЧАСНИЙ СТАН ТУРИСТСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Таблиця 9.3 – Результати моніторингу виконання постанови Кабінету Міністрів України №297

Залучення інвестицій в готельний бізнес, а також поява на українському ринку міжнародних мереж – це питання цивілізованого ринку, що росте і розвивається за світовими канонами.

Останнім часом в Україні спостерігається бурхливе зростання внутрішніх і іноземних інвестицій в розвиток готельної сфери (табл. 9.4).

Таблиця 9.4 – Динаміка інвестицій в будівництво і реконструкцію матеріально-технічної бази, млн. грн.

За підсумками 2006 року на будівництво нових і переоснащення підприємств, що вже діють, за рахунок всіх джерел фінансування вкладено інвестицій в основний капітал на суму 610,7 млн. грн.

Об’ єм прямих іноземних інвестицій в розвиток готельної сфери (59 підприємств) склав на 01.01.07 р. – 125,1 млн. дол. США. Відбулося скорочення на 22,2 % в порівнянні з 2005 роком.

Сектор готельних послуг залишається на сьогоднішній день одним з найбільш динамічно розвиваються секторів економіки України. Ненасичені ринки готельних послуг різного рівня являють собою чудову можливість для готельних операторів впевнено увійти на український ринок і проводити політику розширення свого впливу в галузі. Від того, наскільки правильний аналіз ринкової ситуації проведуть представники готельного бізнесу, буде залежати в майбутньому склад учасників українського ринку «індустрії гостинності».

До проблемних моментів у функціонуванні ринку готельних послуг України слід віднести такі:

існує тенденція заповнення вітчизняних ринкових ніш іноземними операторами;

на сучасному етапі економічного розвитку в Україні існує тільки

один національний готельний оператор – Premiere-Hotels, до складу якого входять шість готелів – свого роду монополіст в готельному секторі економіки України. Він створювався в розріз із загальноприйнятими стратегіями, оскільки являє собою об’ єднання абсолютно різних за концепцією і набором послуг готелів у великих ділових і туристських центрах України. За рахунок специфіки кожного окремого готелю, мережі не приходиться вирішувати проблеми, пов’ язані з уніфікацією продукту; важко визначити Premiere-Hotels як повноцінного готельного оператора, адже готелі мережі

175

ІСТОРІЯ ТУРИЗМУ

позиціонуються у різних сегментах і під різними торговельними марками;сектор готелів рівня трьох зірок і нижче залишається в Україні незаповненим і представлений в основному підприємствами з вкрай низьким

рівнем обслуговування і невеликим набором послуг;проблема ефективного менеджменту не нова для національних готе-

лів – перехід від адміністративних методів управління до ринкових виявився нелегким і найчастіше менеджмент, покликаний забезпечувати якість обслуговування, займається розвитком, цей недолік притаманний не лише менеджменту, але стосується і засновників (власників) готелів;

непростими для національних готельних компаній залишаються питання, пов’ язані із взаємодією з державними структурами. До розряду важких питань можна віднести: процес реєстрації готельного об’ єкту; відведення земельної ділянки під будівництво; проходження обов’язкових процедур у відомствах пожежної охорони і санепідеміологічний контролю; отримання необхідних дозволів і сертифікатів;

питання стандартизації послуг також є проблематичним внаслідок невідповідності української та європейської систем стандартизації надання готельних послуг, за попередніми оцінками, 80% туристської інфраструктури, включаючи й готелі, потребують ремонту та переобладнання.

Такого роду неоднозначні ситуації ускладнюють і уповільнюють діяльність підприємства готельної сфери. Поштовх для подальшого розвитку може бути наданий за рахунок організації та проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 р.

9.4. Особливості розвитку санаторно-курортної сфери

Розвитком санаторно-курортної справи в Україні опікується переважно Федерація профспілок України та Фонд соціального страхування України. Саме цим організаціям належить практично вся санаторнокурортна інфраструктура України.

Підрозділами Федерації профспілок України можна вважати Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» та акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

Українське закрите акціонерне товариство з туризму та екскурсій«Укрпрофтур» створене рішенням Федерації профспілок України та Фонду соціального страхування України 28 жовтня 1991 року. До його статутного фонду передані всі туристські господарства, підприємства та організації, що були підпорядковані Українській республіканській раді з туризму та екскурсій і належали на праві власності профспілкам України.

На сьогодні ЗАТ "Укрпрофтур" є найбільшим в Україні туристським об’ єднанням. В його складі діють 10 дочірніх підприємств та 17 обласних акціонерних товариств, яким підпорядковано 69 туристських господарств (готелі, туристсько-оздоровчі комплекси, пансіонати, туристські бази і кемпінги) загальною місткістю близько 15,3 тис. ліжко-місць, 56 бюро подо-

176

РОЗДІЛ 9. СУЧАСНИЙ СТАН ТУРИСТСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

рожей та екскурсій, інші підрозділи, необхідні для забезпечення оздоровлення та активного відпочинку всіх верств населення.

Основними напрямками діяльності наших підприємств є прийом та обслуговування туристів у власних господарствах, організація транспортних подорожей по Україні та за її межі, екскурсійне обслуговування, надання транспортних послуг і послуг підприємств громадського харчування, а також інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Протягом всього періоду діяльності системи профспілкового туризму основним його завданням було вирішення соціальних задач – надання послуг з відпочинку та оздоровлення широким верствам населення за найнижчими, прийнятними цінами.

Споживачам пропонується понад 2000 оздоровчих, лікувальних, пізнавальних, ділових, розважальних турів, маршрутів вихідного дня. Відроджується екскурсійна справа, і на сьогодні в організаціях «Укрпрофтуру» вже працює близько 900 екскурсійних проектів – оновлених та новостворених міських і заміських екскурсій (пішохідних, автобусних, теплохідних) історико-культурної, краєзнавчої, природничої, релігієзнавчої, війсь- ково-патріотичної, профорієнтаційної тематики.

Готелі «Укрпрофтуру» відповідають потребам найвибагливіших гостей. Це готельний комплекс «Турист» у Києві, що за європейськими стандартами має три зірки, готель «Поділля» у Вінниці, «Світязь» у Луцьку, «Росава» в Черкасах та інші.

Підготовку та перепідготовку кадрів здійснює Інститут туризму Федерації профспілок України – вищий заклад освіти III рівня акредитації. Інститут надає повну вищу освіту на денній та заочній формі навчання, здійснює перепідготовку та підвищення кваліфікації туристсько-екскурсійних кадрів, надає другу вищу освіту, проводить наукові дослідження та консалтингову діяльність у сфері туризму.

За роки незалежності в туристських закладах ЗАТ «Укрпрофтур» прийнято на оздоровлення, залучено на туристські маршрути 16 мільйонів туристів та 23 мільйони екскурсантів, надано туристсько-екскурсійних та інших послуг на 1,2 млрд гривень.

«Укрпрофтур» тісно співпрацює з туристськими фірмами Австрії, Бельгії, Данії, Нідерландів, Німеччини, Іспанії, країн Прибалтики, Північної Кореї, Росії, США, Швеції та іншими.

У 1992 році Федерацією профспілок України, Фондом соціального страхування України та Українською республіканською радою з управління курортами профспілок на базі курортних закладів профспілок України було засноване акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Як показали подальші події, це дало змогу не тільки зберегти, але й зміцнити на нових засадах курортну систему. Було прийнято курс на створення умов, які б заохочували приїхати на лікування та відпочинок. В складних економічних умовах акціонерне товариство спрямувало зусилля на підвищення якості обслуговування в санаторно-курортних закладах,

177

ІСТОРІЯ ТУРИЗМУ

провело відповідні структурні зміни шляхом збільшення сезонних оздоровниць та заходи щодо ліквідації збиткових установ, активізації дій з реалізації путівок тощо.

З метою подальшого вдосконалення санаторно-курортної справи в 1997 році створено громадську організацію «Всеукраїнська Асоціація фізіотерапевтів та курортологів» (ВАФК). Основна мета діяльності ВАФК – сприяння інтеграції наукового і практичного потенціалів всіх своїх членів для ефективного розвитку наукової та практичної діяльності у галузі фізіотерапії, курортології та медичної реабілітації, визначення основних напрямків і розробок прогнозних оцінок розвитку курортології та фізіотерапії, діяльності санаторно-курортних закладів, розвиток наукових досліджень в галузі курортології, впровадження в практику їх досягнень.

Визнаючи досягнення в розвитку санаторно-курортної справи, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» в тому ж році була прийнята в члени Всесвітньої Федерації курортологів і бальнеологів (ВФІТЕК).

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», засновником якого є Федерація профспілок України і Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, є провідним лідером ринку санаторнокурортних послуг на Україні і об’ єднує більш ніж 80 санаторно-курортних закладів, розташованих в різних кліматичних регіонах України. Санаторії Великої Ялти й Алушти, Євпаторії, Сак, Приазов’я, Одеси, Миколаєва, Закарпаття, Моршина, Миргорода, Слов’ янська, Хмільника, Дніпропетровська, Харкова, Києва і області нададуть Вам можливість оздоровитися, пройти курс лікування і чудово відпочити. Щорічно біля 500 тисяч людей відвідують наші санаторії.

Всі санаторно-курортні заклади Товариства акредитовані й отримали ліцензії на право здійснення медичної практики. В користуванні санатор- но-курортних установ ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» знаходиться 61 родовище мінеральних вод і 13 родовищ лікувальних грязей. Характерною рисою для санаторно-курортних закладів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є розвиток медичної реабілітації. В оздоровницях функціонує близько 100 реабілітаційних відділень з більш ніж 20-ти напрямків профільної патології, в тому числі – для хворих з церебро-васкулярною патологією; після перенесення гострого інфаркту міокарду; із хворобами та травмами опорнорухової системи; з захворюваннями органів травлення; цукрового діабету; на опікову хворобу; для вагітних з ускладненням перебігу вагітності.

В цілому ж в Україні нараховується 3164 заклади санаторнокурортного лікування, в яких протягом 2006 року було оздоровлено 3 241 348 осіб. Найбільша частка осіб, що були оздоровлені в санаторіях України, припадала на АР Крим (28,87 %), Одеську область (8,99 %), Донецьку область (8,78 %), Львівську область (8,02 %), Запорізьку область (6,77 %) і Херсонську область (6,33 %). На долю Харківської області припало лише 2,22 % від загальної кількості осіб, що були оздоровлені в закладах санаторно-курортного лікування України. В абсолютних цифрах –

178

РОЗДІЛ 9. СУЧАСНИЙ СТАН ТУРИСТСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

це 71862 особи. Середньооблікова кількість працівників закладів санатор- но-курортного обслуговування склала 119396 осіб. Середній коефіцієнт використання місткості склав 26 %, причому найбільший показник був зафіксований у Вінницької області – 59 %, найнижчий – 13 % у Миколаївській області.

Контрольні питання і завдання

1.Дайте характеристику нормативно-законодавчій базі туризму в

Україні.

2.Охарактеризуйте, яким чином відбувалося формування систе-

ми управління туризмом в Україні.

3.Визначте основні тенденції розвитку ринку туристських послуг

вУкраїні.

4.Які основні тенденції розвитку вітчизняного ринку готельних

послуг?

5.Визначте основні проблеми розвиту готельного господарства

України.

6.Яким чином формувалася система управління санаторно-

курортним комплексом України?

7. Дайте характеристику «Укрпрофтуру». Визначте основні напрями його діяльності в галузі санаторно-курортного лікування.

179

ІСТОРІЯ ТУРИЗМУ

БІОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК

Друкується російською мовою

180