Вступ. Мета, предмет і завдання вивчення дисципліни

Метою вивчення дисципліни є вироблення поняття про територіальне і регіональне плануваря як частину містобудівного проектування і як таке, що cпирається на схеми розселення, регіональні містобудівні програми, схеми і проекти районного планування, ув’ язані з концепціями основних напрямків соціально-економічного та територіального розвитку населеного пункту та місцевими особливостями (етнічними, культурними та іншими).

Завданнями вивчення дисципліни є наступне:

- скласти поняття про містобудівний об’ єкт як елемент містобудівної системи.

-виробити поняття про проектування населеного пункту, як елемента системи розселення, який потребує враховувння необхідності створення єдиної мережі соціальної, виробничої, інженерної, транспортної та інших інфраструктур.

- виробити поняття про проектування містобудівного комплексу як елемента структури населеного пункту або міської площі, чи району, чи іншого міського утворення, що є частиною єдиного композиційного цілого.

Предметом вивчення у дисципліни є ттериторіальне і регіональне планування як процес, що має послідовно-поcтуповий характер - від проектування, так званого, вишого містобудівного рівня (регіонального планування) - до рівнів генерального плану міста, проекту детального планування окремого району або частини міста та - окремого архітектурного комплекса чи об’єкта. Дана дисципліна дає матеріал,що є складовою частиною блоку дисципліни ”Архітектурне проектування”

Містобудування є складовою частиною архітектури, яка формується залежно від багатьох соціально-економічних, інженерно-технічних та художньо-естетичних чинників. Містобудування належить до багатогранної творчої діяльності, пов’язаної із законодавчим урегулюванням, народногосподарчим плануванням та управлінням у ході реконструкції міст чи при новому будівництві. Містобудівна теорія вивчає важливі завдання по створенню необхідного порядку, який забезпечує соціально-економічну доречність і архітектурно-художню виразність в загальній побудові міста, його окремих частин, а також в окремих містобудівних комплексах і спорудах. За часів розквіту містобудування на території колишнього СРСР виникли такі нові міста як Зеленоград, Зелений Бор, Зеравшан, Навої, Тольятті, Набережні човни та інші. В наші часи, особливо в останнє десятиліття, в містобудуванні відбуваються якісні зміни у підходах до проектування. З’являються нові види містобудівного проектування, як, наприклад, зонінги. Виходячи з цього виду проектування, межами містобудівного об’єкту є такі, що прийняті, в основному, по бажанню замовника, а не по загальнотеоретичному або законодавчому принципу. Містобудування потребує відродження в теоретичній, практичній та навчальній діяльності.

1. Сутність та поняття розселення як основи територіального і регіонального планування.

Розселення це комплексна взаємоузгоджена система просторового і територіального розміщення мережі міст та інших населених місць на території країни, яка вміщує мережу найкрупніших, крупних, великих, середніх і малих міст, а також мережу населених пунктів у сільській місцевості. У багатьох країнах нагромадження і зрощування міст утворило агломерації та конурбації населених місць, а нагромадження і зрощування агломерацій і конурбацій - мегаполіси.

2. Зміст, структура і основні принципи формування систем розселення

Розселення це комплексна взаємоузгоджена система просторового і територіального розміщення мережі міст та інших населених місць на території країни, яка вміщує мережу найкрупніших, крупних, великих, середніх і малих міст, а також мережу населених пунктів у сільській місцевості. У багатьох країнах нагромадження і зрощування міст утворило агломерації та конурбації населених місць, а нагромадження і зрощування агломерацій і конурбацій - мегаполіси.

Системи розселення формуються за такими принципами:

- інтенсивність трудових, виробничих, наукових, культурних, адміністративних, торговельних та інших зв"язків між містами і поселеннями;

- рівень взаємозв'язків місць проживання з основними місцями праці, центрами громадського обслуговування і місцями позаміського відпочинку;

- густота населення та густота мережі міських і сільських населених пунктів;

- співвідношення чисельності населення в містах різної величини.

Розрізняють два основні види розселення - міське і сільське. За адміністративно-територіальним устроєм склалися три форми розселення - групові, регіональні і агломераційні. Кожна система розселення має місто-центр та підпорядковані йому населені місця - міста, селища чи села.

1. Види і форми розселення.

Системи розселення формуються за такими принципами:

- інтенсивність трудових, виробничих, наукових, культурних, адміністративних, торговельних та інших зв"язків між містами і поселеннями;

- рівень взаємозв'язків місць проживання з основними місцями праці, центрами громадського обслуговування і місцями позаміського відпочинку;

- густота населення та густота мережі міських і сільських населених пунктів;

- співвідношення чисельності населення в містах різної величини.

Розрізняють два основні види розселення - міське і сільське. За адміністративно-територіальним устроєм склалися три форми розселення - групові, регіональні і агломераційні. Кожна система розселення має місто-центр та підпорядковані йому населені місця - міста, селища чи села.

3. Групові системи населених місць.

Групова система - це цілеспрямовано утворювані групи міських та сільських поселень різного розміру та господарського профілю, об"єднаних розвинутими територіальними і промисловими зв'язками, загальною інженерною інфраструктурою, єдиною мережею обслуговування та місць відпочинку населення. Групові системи за кількістю, складом і величиною міст поділяються на три основні типи

а/ малі системи, які формуються навколо малого або середнього міста чисельністю 50 - 100 тис. чол. в радіусі ЗО - 40 км /1,5 години транспортного доступу/;

б/ середні системи, які формуються навколо середнього або великого міста чисельністю 100 - 250 тис.чол. у радіусі 70 - 80 км /І,5 - 2 години транспортного доступу/;

в/ великі системи, які формуються навколо крупного або найбільшого міста чисельністю понад 500 тис.чол. у радіусі 100 - 120 км /2 - З години транспортного доступу/. Цей тип розселення має ознаки так званого зонального типу.

У групових системах, які формуються навколо найбільших міст, можуть виникати великі міські агломерації - системи населення, які включають 15-20 населених пунктів, середня відстань між якими не перевищує 15 км.

Для формування групових систем та одержання соціального і економічного ефекту необхідний перерозподіл виробничої бази, інфраструктури і регулювання приросту населення в містах різної величини.

Що стосується зонального типу розвитку, то перевагу у перспективному розвитку / а, значить, і у інвестуванні / мають малі населені пункти, які знаходяться в зоні впливу міста-центру. При цьому розвиток центрального міста суттєво уповільнюється.

Раціональний тип розвитку групової системи визначається у проекті районного планування за такими показниками:

- обсяг інвестицій в промислове і цивільне будівництво;

- транспортний доступ населення до місць праці, обслуговування і відпочинку;

- обсяг інвестицій та експлуатаційних витрат для формування транспортної та інженерної мережі;

- можливість рівноцінного вибору місць праці, обслуговування і відпочинку;

- екологічні та санітарно-гігієнічні умови проживання населення;

- архітектурно-композиційні умови планування окремих міст;

- раціональний розвиток планувальної структури всієї групи населених місць.

Процес формування групових систем населених місць супроводжується паралельним плануванням нового типу розміщення продуктивних сил. Територіально-виробничий комплекс /ТВК/ - група спеціалізованих і кооперованих підприємств, розміщених у зоні впливу центрального міста, де розміщені головні підприємства групи. Формування ТВК і групових систем населених місць - це взаємоузгоджені та взаємозумовлені процеси. Великі ТВК створюють економічну базу кількох групових систем, які становлять регіональну систему населених місць.

4. Регіональні системи – основа територіального розвитку країни

Взаємне узгодження (координація) великих, середніх і малих групових систем повинно здійснюватися на основі формування регіональних систем населених місць, які охоплюють країну в цілому або економічний регіон країни. Зокрема, можуть формуватися декілька взаємоузгоджених регіональних систем, коли територія має значний розмір, велику кількість групових систем і економічних районів.

Транспортна доступність головного регіонального центру становить 3 - 4 години (180 - 240 км) До регіональної схеми входять: групові системи населених місць різного розміру зі своїми центрами та підцентрами; центральне /найбільше/ місто регіональної системи; зони природного ландшафту, що охороняються; централізовані інженерні споруди та мережі регіонального рівня /електричні та телефонні мережі, каналізація, водопровід, газ та ін.; зони охорони пам"яток культури; зона обмеження розвитку міст; зона стримування розвитку міст; зона швидкісного міжселенного транспорту.

Таким чином, форму /структуру/ регіональної системи утворюють групові системи населених місць, агломерації міст, оазисні / осередкові/ поселення і сільські поселення. Утворення регіональних систем встановлює шлях до інтеграції міського і сільського розселення, до утворення однаково комфортних умов для праці, обслуговування, проживання і відпочинку як міського, так і сільського населення.

У сучасному містобудуванні існують інші підходи до структури регіональних систем. Пропозиції української містобудівної школи полягають у виділенні трьох рівнів розселення: регіональні системи, зональні системи, урбанізоване ядро агломерованих систем.