- •Вікові анатомо-фізіологічні особливості системи травлення у дітей.
- •Стравохід
- •Шлункова секреція
- •Підшлункова залоза
- •Кишківник
- •Нормальна мікрофлора товстого кишківника
- •Склад мікрофлори товстого кишківника
- •Обстеження органів травлення
- •Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Основні синдроми при захворюваннях травної системи
- •Білково-енергетична недостатність – гіпотрофія.
- •Протокол
- •II. Захворювання інфекційного походження
- •Міністерство охорони здоров'я україни
- •Токсикоз з ексикозом
- •Медична допомога:
Основні синдроми при захворюваннях травної системи
1. Диспепсичний: нудота, зригування, блювання, відрижка, печія, здуття живота, пронос, закреп.
2. Синдром ендогенної інтоксикації:
зниження апетиту, субфебрильна температура тіла, головний біль, головокружіння, слабкість, біль в ділянці серця.
3. Больовий синдром: «нічний», «голодний» біль спостерігається при виразковій хворобі шлунка, різкий кинджальний біль характерний для перфоративної виразки шлунка, біль після фізичного навантаження вказує на ураження гепатобіліарної зони, біль при дефекації - ознака патології прямої кишки.
Синдром «гострого живота» у дітей.
Гострий живіт - це синдромальний діагноз. Як попередній діагноз його може встановлювати педіатр, а нехірург; останній зобов’язаний визначити більш точний діагноз: гострий апендицит, кишкова непрохідність тощо.
Головними клінічними симптомами гострого живота є наступні:
біль у животі (самостійний і провокований);
блювання (виникає після болів);
порушення випорожнення та відходження газів;
defense musculaire (напруження м’язової стінки живота);
симптоми подразнення очеревини;
перистальтика кишечника, що визначається оком;
рідина у спадистих місцях черевної порожнини.
Вважається, що якщо у дитини є біль у животі й хоча б один з вищезазначених симптомів, то огляд хірурга обов’язковий, бо тількиостанній може адекватно вирішити питання про подальшу тактику.
Усі патологічні процеси, які об’єднуються поняттям «гострий живіт», можна згрупувати у три блоки:
Гостре запалення одного або декількох органів черевної порожнини (за частотою виявлення у дітей гострий апенди цит,апендикулярний перитоніт, первинний перитоніт, мезаденіт, дивертикуліт тощо).
Непрохідність шлунково-кишкового тракту (обтурація, странгуляція, інвагінація).
Кровотеча у черевну порожнину або у просвіт шлунково-кишкового тракту (розрив паренхіматозних органів, виразкова хворобатощо).
Особливості догляду за дітьми із захворюваннями органів травлення
При захворюваннях шлунка та дванадцятипалої кишки особливості догляду полягають у:
дотриманні оберігаючого режиму: нормалізація відпочинку, денний сон;
дієтичного харчування: хімічно-, термічно-, механічно щадна дієта, страви готуються на парі, кратність вживання їжі – 5-6 разів на добу;
дотримання правил особистої гігієни дитини;
контроль за характером випорожнень;
допомога при блюванні з метою запобігання аспірації в дихальні шляхи.
У догляді за дітьми із захворюваннями органів гепатобіліарної зони важливим є дотримання
лікувального режиму: обмеження фізичного навантаження;
дієтичного харчування з вилученням смажених, гострих страв, екстрактивних речовин, бульйонів, шоколаду, кави, жирних сортів м’яса, при 5- разовому вживанні їжі;
дотримання правил особистої гігієни дитини;
проведення сліпих зондувань;
контроль за характером випорожнень.
При захворюваннях кишківника
в харчуванні обмежують жири, вуглеводи, вилучають речовини, що посилюють секрецію травних соків та процеси гниття і бродіння. Готують їжу на парі, перетирають, дають їсти дитині 5-6 разів на добу;
контролюють об’єми вжитої їжі та випитої рідини;
здійснюють догляд за шкірою і слизовими оболонками, після кожного акту дефекації дитину підмивати;
контролюють характер калових мас, частоту випорожнень, наявність патологічних домішок;
проводять очисні та лікувальні клізми.