Основні синдроми при захворюваннях травної системи

1.     Диспепсичний: нудота, зригування, блювання, відрижка, печія, здуття живота, пронос, закреп.

2.     Синдром ендогенної інтоксикації: 

зниження апетиту, субфебрильна температура тіла, головний біль, головокружіння, слабкість, біль в ділянці серця.

3.     Больовий синдром: «нічний», «голодний» біль спостерігається при виразковій хворобі шлунка, різкий кинджальний біль характерний для перфоративної виразки шлунка, біль після фізичного навантаження вказує на ураження гепатобіліарної зони, біль при дефекації - ознака патології прямої кишки.

Синдром «гострого живота» у дітей.

  Гострий живіт - це синдромальний діагноз. Як попередній діагноз його може встановлювати педіатр, а нехірург; останній зобов’язаний визначити більш точний діагноз: гострий апендицит, кишкова непрохідність тощо.

Головними клінічними симптомами гострого живота є наступні:

• біль у животі (самостійний і провокований);

• блювання (виникає після болів);

• порушення випорожнення та відходження газів;

• defense musculaire (напруження м’язової стінки живота);

• симптоми подразнення очеревини;

• перистальтика кишечника, що визначається оком;

• рідина у спадистих місцях черевної порожнини.

Вважається, що якщо у дитини є біль у животі й хоча б один з вищезазначених симптомів, то огляд хірурга обов’язковий, бо тількиостанній може адекватно вирішити питання про подальшу тактику.

Усі патологічні процеси, які об’єднуються поняттям «гострий живіт», можна згрупувати у три блоки:

1. Гостре запалення одного або декількох органів черевної порожнини (за частотою виявлення у дітей гострий апенди цит,апендикулярний перитоніт, первинний перитоніт, мезаденіт, дивертикуліт тощо).

2. Непрохідність шлунково-кишкового тракту (обтурація, странгуляція, інвагінація).

3. Кровотеча у черевну порожнину або у просвіт шлунково-кишкового тракту (розрив паренхіматозних органів, виразкова хворобатощо).

Особливості догляду за дітьми із захворюваннями органів травлення

При захворюваннях шлунка та дванадцятипалої кишки особливості догляду полягають у:

        дотриманні оберігаючого режиму: нормалізація відпочинку, денний сон;

        дієтичного харчування: хімічно-, термічно-, механічно щадна дієта, страви готуються на парі, кратність вживання їжі – 5-6 разів на добу;

        дотримання правил особистої гігієни дитини;

        контроль за характером випорожнень;

        допомога при блюванні з метою запобігання аспірації в дихальні шляхи.

У догляді за дітьми із захворюваннями органів гепатобіліарної зони важливим є дотримання

1. лікувального режиму: обмеження фізичного навантаження;

2. дієтичного харчування з вилученням смажених, гострих страв, екстрактивних речовин, бульйонів, шоколаду, кави, жирних сортів м’яса, при 5- разовому вживанні їжі;

3. дотримання правил особистої гігієни дитини;

4. проведення сліпих зондувань;

5. контроль за характером випорожнень.

При захворюваннях кишківника

1. в харчуванні обмежують жири, вуглеводи, вилучають речовини, що посилюють секрецію травних соків та процеси гниття і бродіння. Готують їжу на парі, перетирають, дають їсти дитині 5-6 разів на добу;

2. контролюють об’єми вжитої їжі та випитої рідини;

3. здійснюють догляд за шкірою і слизовими оболонками, після кожного акту дефекації дитину підмивати;

4. контролюють характер калових мас, частоту випорожнень, наявність патологічних домішок;

5. проводять очисні та лікувальні клізми.