Шлункова секреція

 

Вік	Загальна кислотність, титр. од.	Вільна кислотність, титр. од.
1-2 місяці 12 місяців 4 – 7 роки 8 – 12 років	3,6 – 10 12 – 21 30-36 40-60	0,8-4,5 6-10 10-15 15-20

Підшлункова залоза

У доношених новонароджених маса підшлункової залози 2-4 г, у недоношених – 1 – 1,5 г. Вона розташована глибоко в черевнійпорожині на рівні Х грудного хребця, довжина її 5-6 см. Найбільш інтенсивно залоза росте в перші 3 роки і в пубертатному періоді. Дольки залози гарно розвинуті, між ними видно розвинуті острівці Лангерганса.

У новонароджених знижена активність гранулоцитів ацинусів підшлункової залози до стимуляторів секреції. В перший день після народження секреція амілази і ліпази майже не збільшується, дещо зростає секреція трипсиногену.

Печінка

Печінка із системою протоків і жовчний міхур розвиваються на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. До народження печінка є одним із найбільших органів. Її маса складає 4,38 % від маси тіла. Ліва доля при народженні більша, що пояснюється особливістю її кровопостачання. В постнатальному періоді печінка продовжує рости, але швидкість збільшення її маси відстає від маси тіла. Печінка плода і новонародженого є активним кровотворним і імунним органом, про що свідчить дуже високий вмістгематопоетичних клітин – попередників, але після народження вони швидко зникають. При патологічних станах (важкі інфекції, анемії) відновлюються екстрамедулярні вогнища кровотворення в печінці.

Паренхіма печінки малодиференційована, дольчаста будова виявляється лише до кінця 1-го року. Печінка повнокровна, швидко збільшується при інфекціях, легко перероджується під дією шкідливих факторів.

Жовчний міхур у новонароджених, як правило, схований під печінкою, що утруднює його пальпацію. Він має різноманітну форму: циліндричну, грушевидну, веретеноподібну, S – подібну. Остання пов’язана, в основному, із незвичним положенням печінкової артерії. Розміри – варіабельні. Дно жовчного міхура покрите з усіх сторін очеревиною, а тіло і шийка – лише з 3-х сторін (з боків і знизу).

Жовчовиділення відмічається вже в 3 – місячного плода, але жовчоутворення в ранньому віці ще недосконале. Жовч відносно мало містить жовчних кислот. Характерною особливістю жовчі дитини є переважання таурохолевої кислоти над глікохолевою, так як таурохолева кислота посилює бактерицидний ефект жовчі і прискорює виділення панкреатичного соку. В перший тиждень життя новонародженого спостерігається транзиторна жовтяниця, причиною якої є ферментативна недостатність печінки (глюкоронілтрансферази).

Кишківник

Дванадцятипала кишка: розташована на рівні І поперекового хребця і має округлу форму. До 12 років вона знаходиться на рівні ІІІ-IV поперекових хребців. У дітей раннього віку вона досить рухома, але до 7 років навколо неї з’являється жирова тканина, яка фіксує кишку.

Тонкий кишківник: має непостійне розташування, яке залежить від ступеня його наповнення, положення тіла, тонусу кишок і м’язів черевної стінки. В порівнянні з дорослими він має відносно більшу довжину, а петлі його лежать більш компактно за рахунок відносно великої печінки і недорозвитку малого тазу. Після 1-го року життя по мірі розвитку малого тазу розташування петель тонкогокишківника стає більш постійним. В тонокому кишківнику грудної дитини міститься відносно багато газів, кількість яких поступово зменшується і вони зникають до 7 років (у дорослих в нормі газів в тонкому кишківнику немає). М’язовий шар пухко зв’язаний із підслизовим, що в поєднанні з вираженою перистальтикою кишківника може зумовити інвагінацію.

Тонкий кишківник лежить інтраперитонеально, слабо фіксується довгою брижею до задньої стінки черевної порожнини. Спереду тонка кишка покрита великим сальником. Мускулатура кишківника розвинута слабо, особливо у недоношених дітей, тому при метеоризмі він легко “роздувається”. Кишківник у дітей відносно довше, ніж у дорослих. Абсолютна довжина коливається в широких індивідуальних межах. Слизова оболонка має високу проникність, вона тонка і ніжна, ворсинок менше (7-12 на 1 мм), ніж у дорослих. На дні крипт в більшій кількості, ніж у дорослих, зустрічаються ентероцити, що виділяють травні ферменти. Ферментативна здатність тонкої кишки висока.

До інших особливостей тонкого кишківника у дітей грудного і раннього віку відносяться:

• значна проникність кишкового епітелію;

• слабкий розвиток м’язового шару та еластичних волокон кишкової стінки;

• ніжність слизової оболонки і великий вміст в ній кровоносних судин (об’єм крові в мезентеріальному ложі приблизно 10-30% від усього об’єму);

• гарний розвиток ворсинок і складок слизової оболонки;

• брижа у новонароджених довга, тонка і значно збільшується в довжину на 1-му році життя;

• лімфа, що відходить від тонкої кишки, не проходить через печінку, тому продукти всмоктування разом з лімфою через грудний протік попадають безпосередньо в циркулюючу кров.

• У недоношених:

• знижена перистальтика, що легко приводить до вздуття і перерозтягнення кишківника;

• зниження активності лактази (транзиторний стан, так як з початком ентерального годування відбувається її підвищення);

• низьке всмоктування жирів через знижену продукцію жовчних кислот і емульгування;

• оскільки перистальтика кишківника більш слабка і в’яла, то відмічається схильність до закрепів.

Товстий кишківник у новонароджених варіабельний за формою, розмірами і положенням. Найбільш розвинутим відділом є сигмовидна кишка, яка характеризується великою довжиною, звивистістю і вираженою рухомістю через довгу очеревину. Апендикс іноді є безпосереднім продовженням сліпої кишки, так як має достатньо широкий вхід, що сприяє гарній евакуації його вмісту.

Клубова кишка закінчується ілеоцекальним клапаном. У дітей раннього віку відмічається відносна його слабкість, у зв’язку з чим вміст сліпої кишки, найбільш багатий бактеріальною флорою, може закидатися в клубову кишку. У дітей старшого віку такий стан рахується патологічним.

Сліпа кишка розташована тим вище, чим молодша дитина. У новонароджених вона знаходиться безпосередньо під печінкою. У новонароджених немає сальникових відростків, tenia ободової кишки ледь помітні, гаустри відсутні до 6-місячного віку. Анатомічна будова товстої кишки після 3-4-річного віку така ж, як у дорослих.

Пряма кишка відносно довга і при наповненні може займати малий таз. У новонароджених ампула прямої кишки не сформована, жирова клітковина не розвинута, внаслідок чого ампула погано фіксована. Через гарно розвинений підслизовий шар та слабку фіксацію слизового може у дітей раннього віку спостерігатися випадіння слизової прямої кишки.

Меконій – густа в’язка маса темно-зеленого кольору, виділяється в перші 1-2 дні життя. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод.

Далі випорожнення стають більш частими, негомогенними як по консистенції (грудочки, слиз, рідка частина), так і по забарвленню (ділянки темно-зеленого кольору чергуються з зеленкуватими, жовтими, білими), більш водянистими. При мікроскопії виявляють слиз, лейкоцити (20-30 в полі зору), жирні кислоти. Такий стілець називають перехідним, він спостерігається з 3-4 до 7-8 дня.