Тема 3.1.Пожежна безпека

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Загальні поняття про основи теорії горіння.

2. Небезпечні для людини чинники пожежі.

3. Причини виникнення пожеж

4. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій. Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.

Актуальність: Без ґрунтовних знань понять про основи теорії горіння та небезпечні для людини чинники пожежі неможливо їх попередити та захиститись. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини та об’єкти середовища дає можливість правильно оцінити ситуацію.

Міжпредметний зв'язок: безпеку життєдіяльності можна закономірно розглядати як основу для численних спеціальних дисциплін, таких, наприклад, як «Екологія», «Охорони праці в галузі», «Промислова санітарія», «Технологія галузі», «Технологічне устаткування».

Мета: забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку пожеж, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров'я людини та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

1. Загальні поняття про основи теорії горіння.

Горінням називається складний фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини та окисника, який супроводжується виділенням тепла та випромінюванням світла. Умовами для виникнення та перебігу горіння є наявність горючої речовини, окисника і джерела запалювання. В більшості випадків горіння відбувається в результаті екзотермічного окиснення речовини, здатної до горіння, – окисником (киснем повітря, хлором та ін.).

Загальною властивістю горіння є здатність джерела полум’я переміщуватися по всіх горючій суміші шляхом передавання тепла чи дифузії активних частинок із зони горіння у свіжу суміш. В першому випадку реалізується тепловий, а в другому – дифузний механізм розповсюдження полум’я. Як правило, горіння протікає за комбінованим тепловим дифузним механізмом. Для горіння характерні три типові стадії: виникнення, розповсюдження та згасання полум’я.

Ініціювання горіння газової суміші в одній точці приводить до нагрівання сусідніх шарів; в них також починається хімічне перетворення. Таким чином, під час запалювання горюча суміш згорає пошарово. Зона горіння переміщується по суміші, забезпечуючи розповсюдження полум’я. Горіння рідин відбувається в газовій фазі. У результаті випаровування над поверхнею рідини утворюється паровий струмінь, змішування та хімічна взаємодія якого з киснем повітря забезпечує формування зони горіння. Горіння твердих речовин має багатостадійний характер. Під впливом зовнішнього тепла відбувається нагрівання твердої фази, що супроводжується розкладом та виділення газоподібних продуктів. Потім ці продукти запалюються та згорають. Тепло від утвореного факела впливає на поверхню твердої речовини, викликаючи поступання в зону горіння нових порцій горючих газів.

Горючі речовини – це тверді, рідкі, газо- або пилоподібні речовини, що здатні горіти, тобто окиснюватися з виділенням тепла та світла. Окиснювачами у процесі горіння можуть бути кисень, хлор, бром та деякі інші речовини, у тому числі складні: азотна кислота, бертолетова сіль, калійна та натрієва селітри й інші речовини, які під час нагрівання або удару можуть розкладатися з виділенням кисню. Однак звичайно окиснювачем у процесах горіння є кисень, що міститься у повітрі. Джерела запалювання бувають відкриті – полум’я, іскри, розжарені об’єкти, світлове випромінювання тощо та приховані: тепло хімічних реакцій, адсорбції, мікробіологічних процесів, адіабатичного стиснення, удару, тертя та ін. Горюча речовина та кисень є реагуючими речовинами і разом складають горючу систему, а джерело запалювання викликає у ній реакцію горіння. Під час сталого горіння джерелом запалювання є зона реакції.

Як правило, усі речовини горять у паровій або газовій фазі. Місцем виділення тепла у процесі горіння є зона горіння – тонкий світлий шар газів, у який, з одного боку, надходить пальне (горюча речовина), а з іншого – з повітря крізь продукти горіння дифундує кисень. Стехіометрична суміш (тобто суміш у відповідному кількісному співвідношенні між реагуючими речовинами), яка утворюється в зоні горіння, згорає за частку секунди. Тому концентрація кисню та пального в зоні горіння дорівнює нулю, а концентрація продуктів згорання є максимальною. Через те, що весь кисень у зоні горіння вступає в реакцію, в зоні парів та газів горіння відсутнє. У цій зоні пари та гази, рухаючись угору, поступово нагріваються за рахунок дифундуючих нагрітих продуктів згорання і біля зони горіння розпадаються з утворенням атомів, радикалів та нових, меншого розміру молекул. У такому вигляді пальне у суміші з продуктами згорання надходить до зони горіння.

 2. Небезпечні для людини чинники пожежі

Вибух – це надзвичайно швидке екзотермічне хімічне перетворення вибухонебезпечного середовища, яке супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснених газів, що здатні виконувати роботу (ГОСТ 12.1.010-76).

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі та просторі. Пожежна небезпека – можливість виникнення та (або) розвитку пожежі. Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих чинників: токсичні продукти горіння; вогонь; підвищена температура середовища; дим; недостатність кисню; руйнування будівельних конструкцій; вибухи; витікання небезпечних речовин, що відбулося внаслідок пожежі; паніка.

Токсичні продукти горіння становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо під час пожеж у будівлях. Адже в сучасних виробничих, побутових та адміністративних приміщеннях знаходиться значна кількість синтетичних матеріалів, що є основними джерелами токсичних продуктів. Так під час горіння пінополіуретану та капрону утворюється ціаністий водень (синильна кислота), вініпласту – хлористий водень та оксид вуглецю, лінолеуму – сірководень та сірчистий газ і т.д. Найчастіше під час пожеж відзначається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю.

Вогонь – надзвичайно небезпечний чинник пожежі. Під час пожежі температура полум’я може досягати 1200-1400 °С та у людей, що знаходяться у зоні пожежі випромінювання, полум’я можуть викликати опіки та больові відчуття.

Небезпека підвищеної температури середовища полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами горіння може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 °С вже є життєвонебезпечною для людини.

Дим являє собою велику кількість видимих найдрібніших твердих та (або) рідких часточок незгорілих речовин, що знаходяться в газах у завислому стані. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок.

Недостатність кисню спричинена тим, що в процесі горіння відбувається хімічна реакція окиснення горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини уже вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма 21%). За концентрації кисню 9-11% смерть настає за кілька хвилин.

Вибухи збільшують площу горіння та можуть призводити до утворення нових осередків пожеж. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, діставати ураження уламками тощо.

Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При тому люди можуть одержати значні травми, опинитися під уламками завалених конструкцій.

Паніка, в основному, спричинюється швидкими змінами психічного стану людини, як правило, депресивного характеру в умовах пожежі. Коли дія чинників пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей людини, то її може охопити панічний стан. Паніка – це жахливе явище, здатне призвести до масової загибелі людей.

 3. Причини виникнення пожеж

Причини пожеж найчастіше такі:

1) порушення правил побудови або експлуатації опалювальних печей;

2) необережне поводження з вогнем на виробництві або в побуті;

3) неправильне влаштування або порушення правил використання гасових освітлювальних чи нагрівальних приладів;

4) розряди блискавки або статичної електрики;

5) несправність машин і виробничого устаткування, недодержання правил їхньої експлуатації (іскри від двигунів внутрішнього згоряння, короткі замикання або замикання на землю в електроустановках, надмірне перевантаження проводів, перегрівання та іскріння у місцях поганих контактів, вибухи парових котлів);

6) самозаймання продуктів або палива.

Слід підкреслити, що для виникнення пожежі іноді досить потужності 60 Вт, тобто струму близько 0,3 А за напруги в мережі 220 В.

 4. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств,

установ, організацій. Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.

Під пожежною безпекою об’єкта розуміють такий його стан, за якого виключається можливість виникнення та розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних чинників пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки є: система запобігання пожежі, система протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів.

Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об’єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об’єкта в цілому та ін.

До технічних заходів належать: суворе дотримання правил та норм, визначених чинними нормативними документами під час реконструкції приміщень, будівель та об’єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення і т.д.

Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, регламентацію пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції).

Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки

У Кодексі України про адміністративні правопорушення є низка статей, які передбачають відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

Стаття 175 «Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» передбачає, що порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням тягне за собою попередження або накладання штрафу на громадян від 0,5 до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб – від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У статті 188-8 «Невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду» зазначається: невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду або створення перешкод для їх діяльності тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 0,5 до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб – від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки передбачена статтею 270 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року.

Згідно з частиною 1 цієї статті порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, яка заподіяла шкоди здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, карається штрафом від п’ятдесяти до ста двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Згідно з частиною 2 цієї статті те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Таким чином, порушення вимог пожежної безпеки може полягати як у дії, так і в бездіяльності, як спричинюватися власними діями, так і виконуватися через підлеглих осіб.

Порядок дій у разі пожежі

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов’язаний:

• негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об’єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

• вжити (при можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

• у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газоаварійну тощо).

Для запобігання ураження людини потрібно якнайшвидше вийти з приміщень, які горять, чи загазованих згідно плану евакуації. При цьому треба дотримуватися наступних правил:

• Остерігатись високої температури, задимленості і загазованості повітря.

• Перед входом до палаючого приміщення накрити голову вологим простирадлом, плащем, тканиною.

• В дуже задимленому приміщенні слід плазувати, дихати – тільки через вологу тканину.

• Якщо загорівся одяг – лягти на землю та збити полум’я, не бігти. На людину в палаючому одязі слід накинути пальто, плащ, тканину та щільно притиснути.

Контрольні питання

1. Що таке пожежа та пожежна безпека?

2. Як визначається категорія приміщень за вибуховою і пожежною небезпекою?

3. Небезпечні та шкідливі чинники пожеж.

4. Які вимоги пожежної безпеки залежать від категорії приміщень за пожежною і вибуховою небезпекою?

5. Які основні причини пожеж в Україні?

6. Соціально-економічне значення пожеж в Україні та людські втрати, пов'язані з пожежами.

7. Які основні способи гасіння пожеж?

8. Що таке горіння та види горіння за швидкістю його розповсюдження?

9. Перерахуйте основні причини пожеж.

10. Яка передбачена відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки?