САМОСТІЙНА РОБОТА № 1
Тема : «Літературна мова».
План
1. Походження і функціонування української національної мови.
2. Мова як засіб спільності нації.
МЕТА РОБОТИ: дослідити історію походження української літературної мови;
сприяти утвердженню і розвитку державної української мови.
На основі вивчених питань теми скласти тези в такій послідовності:
1. Українська національна мова належить до ______________________ _____________________________________________________________________
2. Слов’янська група складається з трьох підгруп :
а)____________________________________________________________________
б)____________________________________________________________________
в)____________________________________________________________________
3. Два погляди на проблему походження :
а) ___________________________________________________________________
б)____________________________________________________________________
3. Початком нової української літературної мови умовно вважається ________, коли у світ вийшли три перші частини ___________________________________ _____________________________________________________________________.
4. Урядові укази _____________________________ років не дозволяли розвива-тися ______________________________________ стилям .
5. Другого удару українська мова зазнала, коли __________________________ ____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Визначити поняття :
Сучасна українська літературна мова це - _____________________________ __________________________________________________________________
__________________________________________________________________
ЛІТЕРАТУРА
Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. – 3-тє вид., перероблене та доповнене. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 28 – 30.
БЛОК ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Прочитайте текст. Поставте питання щодо висловлених в ньому думок.
Особистість є носієм свідомості і системи суспільнозначущих якостей.
Ідеальна особистість – це людина, що поєднує в собі духовне багатство, високу моральність, фізичну досконалість і виявляє себе як неповторна, самобутня інди-відуальність, що й становить силу її привабливості для інших. Роль мови у форму-ванні і самовираженні особистості величезна. Особливе значення має рідна мова, що стає для кожної людини одним з найцінніших надбань. Найгостріше це відчу-вається тоді, коли людина довго знаходиться за межами батьківщини. Тоді бо-дай одна вісточка рідною мовою приносить душевну полегкість, втамовує тугу за рідною стороною.
Мова – то магічне дзеркало, невичерпний засіб спілкування. У мові відобра-жено життєвий досвід, сприйнятий людством від давнини до сучасності. При цьо-му мова відображає не лише те, що на поверхні, а й невидиме для ока, внутрішню суть речей, не лише світ матеріальний, а й світ ідеальний, який віддзеркалюється в умопогляді, фольклорі, текстах, ідеях.
Передусім через мову ми пізнаємо рідний народ, його ментальність, куль-туру, історичний досвід. Крізь призму слова сприймаємо одну з граней краси, що представлена в художній літературі. Наші моральні переконання формуються на основі моральних понять та ідей, що пізнаються завдяки мові. Чим краще ми опа-новуємо мову, тим досконаліше стає наше мислення, бо мова і мислення нероз-дільні.
2. Ознайомтесь з думками видатних людей. Напишіть за однією з них
невеликий письмовий твір або підготуйте усне висловлювання типу
роздуму.
Якщо одне – два привітних слова можуть зробити людину щасливою, то треба бути негідником, що відмовити їй у цьому. ( Т. Пен)
Хто злий, той нерозумний. Він може бути кмітливим, хитрим, навіть дотепним, але мудрим він не буде. ( І. Федорович)
Люди недалекі звичайно засуджують все, що виходить за межі їхнього кругозору.( Ф. Ларошфуко)
Слово – діло велике. Велике тому, що словом можна з’єднати людей, словом можна і роз’єднати їх, словом можна служити любові, словом же можна служити ворожості та ненависті. Бережіться такого слова, що роз’єднує людей. ( Л. Толстой)
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Тема : «Літературна мова».
План
1. Походження і функціонування української національної мови.
2. Мова як засіб спільності нації.
Усі мови світу традиційно класифікують за типологією (будовою) і гене-алогією (походженням).
За походженням різні мови об’єднуються у певні сім’ї: угро – фінську, тюркську, іберійсько – кавказьку, семіто – хамітську, монгольську, малайсько – полінезійську, китайську, тибетську, японську (остання складається тільки з японської мови) та ін. Що стосується української національної мови, то вона на-лежить до індоєвропейської сім’ї мов.
Індоєвропейська сім’я поділяється на групи мов (романську, германську, балтійську, кельтську, індійську, іранську, грецьку, вірменську, албанську), серед яких належне місце займає слов’янська група, куди входить українська мова.
Слов’янська група складається з трьох підгруп: східнослов’янської, (укра-їнська, російська й білоруська мови, західнослов’янської (чеська, словацька, ка-шубська, верхньо- та нижньолужицькі мови) і південнослов’янської (болгарська, сербська, хорватська, словенська, македонська і старослов’янська (тепер мертва) мови).
Проблема походження східнослов’янських мов є дуже складною. У мово- знавстві існує два погляди на цю проблему :
1) східнослов’янські мови походять від давньоруської мови Київської Русі;
2) східнослов’янські мови походять безпосередньо від праслов’янської
мови, а щодо давньоруської мови, то вона є науковою абстракцією.
Усі слов’янські мови мають одне джерело – праслав’янську мовну основу, яка існувала у вигляді племінних діалектів (полян, древлян, сіверян, тиверців, угличів та ін) на території сучасної України приблизно з середини ІІІ тисячоліття до н.е. і до V століття н.е. З перетворенням і формуванням слов’янських племен в окремі народності формувалися й усі слов’янські мови. Ось чому кожна із слов’янських не тільки зберегла спільні риси, а й набула за час окремого розвит-ку багато нового у лексиці, граматиці або фонетиці.
Так, наприклад, слова рука, голова (біл. галава), розум (рос. разум) , мо-лодий (рос. молодой), що (рос. что, біл. што), він (рос. он) мають подібне звучан-ня і значення в усіх трьох споріднених мовах. Але є й такі слова, які мають зов-сім різні корені, наприклад останній (рос. последний), джерело (рос. источник).
Як національна українська мова стверджується у 16 – 17 століттях, коли поширюється визвольна боротьба за незалежність українських земель, зростає національна свідомість і відчуття єдиної нації. Саме в цей час виникає багатю-щий національний фольклор (пісні, казки, легенди, перекази, веснянки, гаївки, щедрівки тощо), і давня українська літературна мова (літописи, проповіді, істо-ричні повісті, вірші, драми, інтермедії, грамоти, міські ратушні книги, універсали та ін), що сприяє формуванню й вихованню спільного світосприйняття самобут-ньої нації.
Мова стає не тільки засобом спілкування, а й засобом спільності нації, яка здобула незалежність.
Сучасна українська літературна мова охоплює період від часів Т.Г. Шевчен-ка до наших днів. Саме у творчості Тараса Шевченка об’єдналися кращі зразки літературної мови І. Котляревського, Г. Квітки – Основ’яненка, українського фольклору і народної мови. Фонетичні, морфологічні, лексичні й синтаксичні норми стають зрозумілими для більшості, що дозволяє українській мові бути за-собом збереження і передачі знань, засобом усвідомлення єдності нації. Початком нової української літературної мови умовно вважається 1798 рік, коли у світ ви-йшли три перші частини «Енеїди» І.П. Котляревського. Подальший її розвиток пов’язаний з іменем Т.Г. Шевченка. Його творчість зробила українську мову при-датною для вираження найскладніших думок і найтонших почуттів, піднесла її на рівень найрозвиненіших мов світу.
Проте українська національна мова пройшла на своєму шляху багато випро-бувань. Першого удару вона зазнала від політики царського уряду. Вважаючи, що українська мова – діалект російської,спотворений полонізмами, чиновники за-бороняли користуватися нею в офіційній, освітній і науковій сферах. Русифіка-торська політика царату була вкрай несприятлива для розвитку східноукраїн-ського варіанту літературної мови. Урядові укази 1863, 1876, 1881, 1894, 1895 ро-ків не дозволяла розвиватися публіцистичному, науковому, діловому стилям, перешкоджали розвиткові художнього стилю, що примушувало талановитих українських письменників, поетів, наукових і громадських діячів використовувати російську мовну систему для передачі своєї національної самосвідомості (як при-клад можна згадати творчість М. Гоголя).
Другого удару українська мова (як і українська нація) зазнала, коли з’яви-лася теорія нової історичної спільності – «радянський народ», для якої націй на території Радянського Союзу практично не існувало, а засобом «міжнаціонально-го спілкування» мала виступати тільки російська мова, якою викладали у вищій школі, велося справочинство, забезпечувалися всі процеси адміністративного, громадського і політичного життя.
І все ж таки національна українська мова вистояла. Труднощі при вивченні ділового, наукового, художнього, публіцистичного стилів і при формуванні основ національної самосвідомості будуть неодмінно подолані, якщо політика щодо мови буде побудована не на примусовому мотиві «спілкування рідною мовою»
(до речі, у такому контексті ототожнюється державна мова із рідною), а на вну-трішньому відчутті спільності різних національних діалектів і культур.
Отже, сучасна українська літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслу-говує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності.
САМОСТІЙНА РОБОТА № 2
ТЕМА: «Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного
виду усного вербального спілкування».
План
1. Мовні засоби, стилістичні звороти мовлення.
2. Основи техніки мовлення.
МЕТА РОБОТИ: уміти правильно сприймати фахову інформацію, володіти
різними видами усного професійного спілкування, опанувати
основні техніки мовлення, виразного читання, впевнено воло-
діти мовними засобами .
На основі вивченого матеріалу теми скласти тези в певній послідовності :