Теорія поля / Посiбник
.PDF
|
|
|
111 |
∙ |
∙ |
|
|
Eп |
|
|
|
kп = |
. |
(3.33) |
|
∙
Eпад
→
У випадку якщо вектор E перпендикулярний до площини падіння і паралельний границі поділу (тобто площина поляризації хвилі перпендикулярна до площини падіння),
то така хвиля називається перпендикулярно поляризова-
ною (рис. 3.4).
|
Hпад |
ϕ |
|
|
|
|
Hв |
|
|
|
|
ϕ |
Пв |
|
|
Eпад |
|
||
|
|
|
Eв |
|
ε1, μ1 |
|
ϕ ϕ |
|
|
|
Ппад |
|
|
|
ε2, μ2 |
|
θ |
|
Hп |
|
|
|
θ |
|
|
|
|
|
Eп
Пп
Рисунок 3.4 – Орієнтація векторів поля для перпендикулярно поляризованої хвилі
→
У випадку якщо вектор E лежить у площині падіння,
→
а вектор H перпендикулярний до неї та паралельний границі поділу (тобто площина поляризації хвилі паралельна площині падіння), то така хвиля називається паралельно поляризованою (рис. 3.5).
112
|
Eпад |
ϕ |
|
|
|
|
|
|
Hв |
|
|
|
|
|
|
Пв |
|
|
Hпад |
|
ϕ ϕ |
|
|
|
|
|
ϕ |
||
ε1, μ1 |
|
|
|
|
|
|
Ппад |
|
|
Eв |
|
ε2, μ2 |
|
|
θ |
Eп |
|
|
|
|
|
θ |
|
|
|
|
Hп |
|
Пп |
|
|
|
|
|
|
Рисунок 3.5 – Орієнтація векторів поля для паралельно |
|||||
поляризованої хвилі |
|
|
|
|
|
Розглянемо |
випадок |
перпендикулярно поляризованої |
|||
хвилі. |
|
|
→ |
→ |
|
|
|
|
|
||
Для плоскої хвилі вектори E і H перпендикулярні та |
|||||
зв'язані через хвильовий опір Zхв у такий спосіб: |
|||||
|
|
→ |
→ |
|
|
|
|
E |
= Zхв H . |
|
(3.34) |
Згідно із граничними умовами |
E1τ = E2τ , H1τ = H2τ (за |
||||
відсутності поверхневих струмів) та рис. 3.4 можна записати:
E = E |
+ E |
або |
Eп |
=1+ |
Eв |
. |
|
|
|||||
п пад |
в |
|
Eпад |
|
Eпад |
|
Звідки |
|
|
|
|||
∙ |
|
∙ |
|
|
|
|
|
|
(3.35) |
||||
|
kп |
= 1+ kв . |
||||
З іншого боку:
Hпад cosϕ − Hв cosϕ = Hп cosθ .
113
Із урахуванням (3.34): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
Eпад |
cosϕ − |
Eв |
cosϕ = |
Eп |
cosθ . |
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
Zхв1 |
Zхв2 |
|
||||||||||||||
|
|
|
|
Zхв1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Поділимо обидві частини цього виразу на Eпад : |
|
||||||||||||||||||||
1 |
|
cosϕ − |
|
|
Eв |
|
cosϕ = |
|
Eп |
|
|
cosθ . |
|
||||||||
|
Z |
хв1 |
|
E |
Z |
хв1 |
|
E |
Z |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
пад |
|
|
|
|
пад |
|
хв2 |
|
|||||
Із урахуванням (3.32), (3.33) отримаємо: |
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∙ |
|
|
|
∙ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
cosϕ − |
|
kв |
cosϕ = |
|
kп |
cosθ . |
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
Zхв1 |
|
Zхв2 |
|
|||||||||||
|
|
|
|
Zхв1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Помноживши обидві частини рівності на ( Zхв1 Zхв2 ) і |
|||||||||||||||||||||
використовуючи вираз (3.35), отримаємо |
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∙ |
(Zхв2 cosϕ + Zхв1 cosθ ) . |
|
||||||||||
|
2Zхв2 cosϕ = kп |
|
|||||||||||||||||||
Звідки коефіцієнт заломлення для перпендикулярно |
|||||||||||||||||||||
поляризованої хвилі набуде вигляду |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
∙ |
|
|
|
2Zхв2 cosϕ |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
kп = |
|
|
. |
|
(3.36) |
|||||||||||
|
|
|
|
|
Zхв2 cosϕ + Zхв1 cosθ |
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
∙ |
|
∙ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Оскільки kв |
= kп −1, то коефіцієнт відбиття для перпе- |
||||||||||||||||||||
ндикулярно поляризованої хвилі |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
∙ |
Zхв2 cosϕ − Zхв1 cosθ |
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
kв = |
|
. |
|
(3.37) |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
Zхв2 cosϕ + Zхв1 cosθ |
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
Аналогічно можна знайти коефіцієнти заломлення і відбиття для паралельно поляризованої хвилі з урахуванням того, що Hп = Hпад − Hв .
Проробивши вищеописану послідовність операцій, будемо мати такі співвідношення для коефіцієнтів заломлення і відбиття паралельно поляризованої хвилі:
∙ P |
2Zхв2 cosϕ |
|
|
kп = |
|
, |
(3.38) |
Zхв1 cosϕ + Zхв2 cosθ |
114
∙ P |
Zхв2 cosθ − Zхв1 cosϕ |
|
|
|
kв = |
. |
(3.39) |
||
|
||||
|
Zхв1 cosϕ + Zхв2 cosθ |
|
||
3.4 Спрямовані електромагнітні хвилі
Часто у пристроях і системах зв'язку потрібно спрямовувати електромагнітну хвилю по заданому шляху з мінімальними втратами. Для цього використовуються спрямовуючі системи, які також називаються лініями передачі
або хвилеводами. Електромагнітна хвиля, яка поширюється уздовж спрямовуючих систем, називається такою, що
спрямовується.
Оскільки спрямовуючих систем, які добре функціонують у всьому діапазоні частотного спектра (рис. 1В), не існує, то для кожного діапазону частот застосовуються свої спрямовуючі системи, детальне описання і їх класифікація викладені у розділі 4.
У найпростішому випадку хвилевід може бути виконаний у вигляді порожньої металевої трубки прямокутного або круглого перерізу, електродинамічні параметри якої визначають шляхом розв'язання рівнянь Максвелла і хвильових рівнянь.
Розглянемо якісну картину явищ, що виникають при поширенні хвиль у прямокутному хвилеводі. Якщо хвиля гармонійна, то її амплітуда змінюється за законом синуса (косинуса). Максимальну енергію така хвиля має в крайній верхній та крайній нижній точках гармонійної функції. У точках перетинання напруженості з віссю x енергія хвилі
дорівнює нулю (оскільки Wе = εa E2
2
ти металеву пластину у точці, в якій амплітуда дорівнює нулю (рис. 3.5, суцільна лінія), то хвиля відіб'ється від пластини практично без втрат. Якщо металеву пластину поставити в місці, у якому амплітуда хвилі не дорівнює нулю
|
|
|
|
|
|
|
115 |
(пунктирна лінія), то на цій пластині виділиться енергія |
|||||||
W = εa E2 і хвиля швидко згасне. Таким чином, між двома |
|||||||
е |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
металевими |
|
пластинами |
(між |
||
|
Emax |
|
|
||||
|
|
стінками хвилеводу) не будуть |
|||||
|
|
|
|||||
|
|
|
загасати тільки ті хвилі, амплі- |
||||
|
a |
|
туда яких у місцях розміщення |
||||
|
x |
пластин буде дорівнювати нулю. |
|||||
|
|
||||||
|
|
|
Інакше кажучи, у хвилеводі зі |
||||
|
Рисунок 3.5 – Роз- |
стороною |
a |
будуть |
існувати |
||
поділ поля електротільки ті хвилі, для яких між |
|||||||
магнітної хвилі у по- |
стінками хвилеводу укладається |
||||||
перечному |
перерізі |
ціле число півхвиль λ / 2 , |
тобто |
||||
хвилеводу |
|
будуть існувати хвилі, для яких |
|||||
|
|
|
виконується умова |
|
|
||
|
|
|
a = q λ , |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
де q – ціле число ( q =1, 2, 3, …). |
|
|
|
|
|||
|
Хвиля із довжиною півхвилі, що дорівнює ширині хви- |
||||||
леводу (тобто при q =1 |
a = λ ), створює стоячу хвилю, а |
||||||
|
|
|
2 |
|
|
|
|
сама не буде рухатися вздовж осі хвилеводу. Довжина та- |
|||||||
кої хвилі називається критичною – λкр . Хвилі з λ > λкр не |
|||||||
будуть поширюватися у хвилеводі, оскільки їх поле на біч- |
|||||||
них стінках не буде дорівнювати нулю. |
|
|
|
||||
|
Розглянемо основні параметри хвиль у спрямовуючих |
||||||
системах. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Критичною довжиною хвилі λкр |
називається гранич- |
|||||
не значення довжини хвилі, збуджуваної вібратором у по- |
|||||||
вітрі, при якому поширення хвилі у хвилеводі неможливо. |
|||||||
|
Нехай хвиля поширюється в прямокутному хвилеводі. |
||||||
Поширення електромагнітної хвилі вздовж хвилеводу мо- |
|||||||
жна подати як накладення плоских хвиль, кожна з яких |
|||||||
116
відбивається від стінок хвилеводу під кутом ϕ зі зміною
фази (рис. 3.6). Як видно із рис. 3.6, сумарна хвиля поширюється вздовж осі хвилеводу з мінімальними значеннями у точках B і G , а максимальними – у точках D і L .
Довжиною хвилі у хвилеводі Λ називають відстань між двома максимумами або мінімумами електромагнітної хвилі вздовж напрямку її поширення. Довжина хвилі у хвилеводі Λ > λ , що випливає із рис. 3.6.
|
F, A, |
E |
y |
|
|
|
|
M |
A |
|
F |
M |
|
|
|
|
E |
|
D |
G |
G B, |
|
L D, |
B |
vф |
E |
E |
|
H |
|
L |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
C, |
|
/ |
C |
Λ/2 |
K |
|
K |
|
λ |
|
|
|
x |
|
2 |
ϕ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
D |
|
L |
A |
C |
F |
K |
M z |
|
|
vф |
|
|
|
|
vгр |
|
|
|
B |
Λ |
G |
|
Рисунок 3.6 – Поширення хвилі у хвилеводі
Фазовою швидкістю vф називається швидкість руху
поверхонь рівних фаз плоских багаторазово відбитих від стінок хвилеводу хвиль. Із рис. 3.7 видно, що фазова швид-
кість v = |
c |
|
. Але оскільки |
sinϕ <1, то фазова швид- |
|
ϕ |
|||
ф |
sin |
|
|
|
|
|
|
||
кість більше швидкості світла, |
що суперечить постулату |
|||
117
Бора. Тому вона не є фізичною величиною. Фазова швид-
кість є швидкістю руху ін-
|
|
|
|
|
терференційної |
картини, |
|
Хвилевий |
vф |
||||||
утвореної сумою |
парціальних |
||||||
|
фронт |
|
|
|
|||
|
|
ϕ |
|||||
|
|
с |
хвиль у хвилеводі і не пов'язаної |
||||
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
з рухом матерії. Подібність |
||
|
Рисунок 3.7 – Зв'я- |
фазової швидкості можна спо- |
|||||
|
стерігати при морському при- |
||||||
зок фазової швидкості |
бої: гребені хвиль рухаються |
||||||
з швидкістю світла у |
до берега похило зі швидкістю |
||||||
хвилеводі |
|
|
v1 , а в точці торкання берега |
||||
|
|
|
|
|
|||
гребенем хвилі ця швидкість v = |
v1 |
більше швидкості |
sinϕ |
хвилі у морі.
При передачі інформації використовуються модульовані сигнали, у яких амплітуда, що огинає високочастотні коливання змінюється пропорційно амплітуді низькочастотних сигналів (рис. 3.8).
z
vф
vгр |
Λ |
Рисунок 3.8 – Фазова і групова швидкості
Тому групова швидкість vгр характеризує швидкість
поширення сигналу вздовж осі хвилеводу. Хоча швидкість поширення електромагнітних хвиль від стінки до стінки
118
хвилеводу дорівнює швидкості світла, але групова швидкість менше швидкості світла і залежить від частоти.
Розглянемо кількісні співвідношення, що визначають введені характеристики спрямованих хвиль. Хвильові рів-
∙ ∙
→→
няння (3.4) для векторів E і H у проекціях на осі координат еквівалентні шістьом скалярним рівнянням для хвилеводів без втрат і мають такий загальний вигляд:
|
∙ |
|
∙ |
|
|
Ñ2 |
→ |
+ k2 |
→ |
= 0 . |
(3.40) |
F |
F |
||||
∙ |
треба розуміти кожну із проекцій |
||||
Тут під F (x, y, z, t) |
|||||
вектора електричного або магнітного поля на задану систему координатних осей (декартову, циліндричну або сфе-
|
∙ |
|
|
ричну). Часова залежність F (t) визначена використаним |
|||
раніше |
методом |
комплексних |
амплітуд: |
∙ |
∙ |
Із проведеного |
у підрозді- |
F (x, y, z, t)= F (x, y, z)´e jωt . |
|||
лі 3.2 аналізу хвильових процесів видно, що поля у хвилеводі також можна подати у загальному вигляді як суперпозицію падаючих і відбитих хвиль, які поширюються вздовж хвилеводу (вісь z ):
∙ |
∙ |
∙ |
F (x, y, z, t) = F + (x, y)e j(ωt−K z) + F − (x, y)e j(ωt+K z) . (3.41) |
||
За хвильове число тут необхідно використовувати ве- |
||
личину |
K ¹ k , тобто вважати, |
що у хвилеводі довжина |
хвилі L = 2π / K у загальному випадку не дорівнює довжині хвилі λ = 2π / k у вільному просторі.
Функції F ± (x, y) характеризують розподіл полів у по-
перечній площині хвилеводу і відіграють роль амплітуди падаючої та відбитої хвиль. Причому ці функції подібні і відрізняються тільки постійним множником, оскільки задовольняють одне диференційне рівняння. Оскільки для
|
|
119 |
(3.41) ∂ / ∂z = ± jK , а ¶2 / ¶z2 |
= -K 2 , то (3.40) набуде вигля- |
|
ду |
|
|
∙ |
∙ |
|
Ñ2x, y F ± (x, y) + (k2 - K 2 )F ± (x, y) = 0 , |
(3.42) |
|
тут Ñ2x, y – оператор, який містить у собі похідні тільки за
поперечними координатами.
Оскільки фазова швидкість поширення хвилі у хвилеводі визначається співвідношенням vф = L f , то у (3.42)
позначимо різницю ( k2 - K 2 ) виразом (2π / λкр )2 , який за
формою збігається із виразом хвильових чисел через відповідні довжини хвиль. Скоротивши всі члени цієї рівності
на (2π )2 , отримаємо 1/ λ2 -1/ L2 =1/ λкр2 , звідки
L = |
|
|
|
λ |
|
|
|
, |
(3.43) |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
æ |
|
λ |
ö2 |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
1-ç |
|
÷ |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
λ |
|
|||||||||||
|
|
ç |
÷ |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
è |
|
кр ø |
|
|||||||||
vф |
= |
|
|
|
c |
|
|
|
|
|
. |
(3.44) |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
æ |
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
λ |
ö2 |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
1- ç |
|
|
÷ |
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
λ |
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
ç |
|
÷ |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
è |
|
кр ø |
|
|||||||||
Щоб з'ясувати фізичний зміст формально введеної величини λкр , замінимо під коренем відношення довжин
хвиль зворотним відношенням відповідних частот
( fкр = c / λкр ): |
|
λ |
|
|
|
|
|
|
L = |
|
|
|
|
|
, |
||
|
|
|
|
|
|
|
||
æ |
|
f |
кр |
ö2 |
||||
|
|
|
|
|||||
|
1-ç |
|
|
÷ |
|
|
||
|
|
f |
||||||
|
è |
|
ø |
|
|
|||
120 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
vф = |
c |
|
. |
|
(3.45) |
|
|
|
æ |
f |
|
|
|||
|
|
|
|
ö2 |
|
|
||
|
|
|
1- ç |
|
кр ÷ |
|
|
|
|
|
|
è |
f |
ø |
|
|
|
Друге із цих співвідношень показує, що фазова швид- |
||||||||
кість залежить від частоти і характеризує закон дисперсії |
||||||||
vф , vгр |
|
|
для хвилеводу, зображений у ви- |
|||||
|
|
гляді графіка на рис. 3.9. Дана |
||||||
|
|
|
||||||
|
|
|
залежність підтверджує отрима- |
|||||
|
vф |
|
ний якісно висновок про те, що |
|||||
|
|
vф > c . Не менш важливим є те, |
||||||
c |
|
|
||||||
|
|
що |
дійсні |
значення |
фазової |
|||
|
vгр |
|
||||||
|
|
швидкості, а отже, і нормальне |
||||||
|
|
|
||||||
|
|
|
поширення |
електромагнітних |
||||
|
|
|
хвиль по хвилеводу, можливо |
|||||
fкр |
|
f |
лише для області частот f > fкр . |
|||||
|
Звідси |
|
зрозумілий |
фізичний |
||||
|
|
|
|
|||||
Рисунок 3.9 – За- |
зміст позначення fкр : критична |
|||||||
лежність |
фазової |
та |
частота - це гранична частота, |
|||||
групової |
швидкостей |
що розділяє діапазон нормально- |
||||||
від частоти |
|
|
го поширення електромагнітних |
|||||
|
|
|
полів у вигляді хвиль і так званий |
|||||
діапазон відсічення |
f > fкр . Подібний зміст має і введене |
|||||||
раніше поняття критичної довжини хвилі λкр як граничне |
||||||||
значення довжини хвилі (відлічене у вільному просторі) |
||||||||
між зазначеними діапазонами, але на шкалі довжин хвиль. |
||||||||
Умова поширення в термінах довжин хвиль формулюється |
||||||||
у вигляді нерівності λ < λкр , однак довжина хвилі у хвиле- |
||||||||
воді інша, ніж (на тій же самій частоті) у вільному просто- |
||||||||
рі; вона завжди більше ( Λ > λ ) і при наближенні до крити- |
||||||||
чного режиму прямує до нескінченності. |
|
|||||||
