Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Теорія поля / Посiбник

.PDF
Скачиваний:
74
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
2.25 Mб
Скачать

91

13 Для яких елементів електричних кіл застосовуються поняття ємності, індуктивності і взаємної індуктивності? Дайте визначення цих параметрів.

14 Чи можливо із співвідношень для електричної та магнітної енергій визначити ємність і індуктивність?

15 Які фізичні принципи використовуються при електростатичному і магнітному екрануванні? Наведіть схеми виконання екранів.

92

РОЗДІЛ 3 ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ХВИЛЬОВІ ПРОЦЕСИ

Процес поширення електромагнітного збурення називається електромагнітною хвилею. Зміст поняття «хвильовий процес» неважко зрозуміти, проаналізувавши рівняння Максвелла (1.9), (1.10) у диференційній формі запису. Припустимо, що струм провідності проходить у будьякому середовищі і збуджує вихрове магнітне поле (відповідно до першого рівняння Максвелла). Якщо струм змінюється в часі, подібним чином змінюється і магнітне поле, яке збуджує (відповідно до другого рівняння Максвелла) вихрове електричне поле. Але змінне електричне поле породжує струм зміщення, який, як і струм провідності, у свою чергу приводить до збудження вихрового магнітного поля. Таким чином, процес взаємного збудження полів, почавшись, може тривати скільки завгодно довго у часі і у просторі за умови відсутності втрат. Подібні процеси нази-

вають хвильовими.

3.1 Хвильові функції та рівняння

Уявлення про те, як поширюється хвиля зі швидкістю v , можна одержати, розглядаючи для простоти відоме у фізиці одновимірне хвильове рівняння [9, 10] для деякої

скалярної функції u (z, t) :

2u

1

2u = 0 .

(3.1)

v2

z2

t2

 

Загальний розв'язок цього диференційного рівняння

має вигляд

 

 

 

u (z, t) = C+ f (z vt)+ Cf (z + vt),

(3.2)

де C± – постійні інтегрування, що залежать від характеру зміни хвильових полів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

93

Функції типу f (z ± vt) математично описують проце-

си, які називають хвилями. Функція f (z a)

повторює ви-

гляд функції f (z) ,

але зсунута вправо на величину a . На

f(z-vt)

 

 

 

 

рис. 3.1

зображено

дві

 

 

 

 

"фотографії"

деякої

 

 

 

t

t+ t

 

 

 

функції

f (z vt) ,

зроб-

 

z=v

t

 

 

 

 

 

лені через проміжок часу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t . Вони

відрізняються

 

 

 

 

z

лише тим, що всі точки

 

 

 

 

другої

кривої зсунуті

у

 

 

 

 

 

бік більших значень z

на

 

 

 

 

 

величину

z = v

t . Тому

Рисунок 3.1

До демон-

із часом функція зміщу-

ється вправо зі швидкіс-

страції

поведінки

хвильової

тю v =

z /

t . Що стосу-

функції

 

 

 

 

 

 

 

 

ється гармонійних

хви-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

льових

процесів,

коли

може бути введене поняття фази, ця швидкість називається

фазовою vф . Легко уявити, що функція

f (z + vt)

описує

хвильовий процес, що поширюється зі швидкістю

vф

у

зворотному напрямку від осі

z . Отже,

доданки у виразі

(3.2) показують пряму і зворотну хвилі. Якщо розглядати

поширення хвиль стосовно джерела їх збудження, то необ-

хідно використовувати терміни "падаюча" і "відбита" хви-

лі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вираз (3.2) описує так звані незатухаючі хвилі. Якщо

хвиля загасає або наростає у просторі, замість сталих інте-

грування C± використовують відповідні

координатні

функції, які характеризують закон її зміни.

 

 

 

 

В електронній техніці, як правило, мають справу з гар-

монійними хвильовими процесами, які описуються гармо-

94

нійними функціями аргументу ω ( t ± z / vф ) = ω t ± kz . Тут ω = f колова частота часових коливань; k = ω / vф – фазова стала поширення або хвильове число; vф – фазова

швидкість (швидкість поширення фронту хвилі). Ці параметри хвилі пов'язані із часовим періодом T і просторовим періодом λ (довжина хвилі) однотипними співвідношен-

нями: ω = 2π /T , k = 2π / λ , vф = 2π / k .

Перейдемо до розгляду основних видів хвильових рівнянь. Визначити структуру та інші характеристики поля, безпосередньо використовуючи рівняння Максвелла, важко, оскільки у кожному із них присутні два невідомі пара-

→ → →

метри: H , D і E , B відповідно. Тому для описання поля у однорідному лінійному середовищі за відсутності стру-

мів (δ = 0 ) і вільних зарядів ( ρ = 0 ) використовуються однорідні хвильові рівняння Гельмгольца із однією змінною,

а за наявності струмів (δ ¹ 0 ) і вільних зарядів ( ρ ¹ 0 ) ви-

користовуються неоднорідні хвильові рівняння Даламбера. Рівняння Гельмгольца можна отримати із першого і другого рівнянь Максвелла в диференційній формі запису

(1.9), (1.10):

 

 

 

 

 

 

 

 

E

H

.

rot H = ε

a t

= 0 ); rot E = -μ

a t

 

 

 

 

 

Подіємо оператором ротора на ліву і праву частини

рівнянь:

 

¶ æ

 

 

¶ æ

 

 

ö

ö

rotrot H = εa

 

 

ç rot E ÷

; rotrot E = -μa

 

ç rot H ÷ .

 

 

 

 

t è

ø

 

t è

ø

→ →

Підставимо значення rot E і rot H із вищенаведених рівнянь Максвелла:

rotrot H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

95

 

¶ ¶ æ

ö

 

¶ ¶ æ

ö

= -εa

 

 

 

ç

μa H ÷

; rotrot E

= -μa

 

 

 

ç

εa E ÷ .

 

 

 

 

 

t t è

ø

 

 

t t è

ø

 

 

 

 

 

 

 

 

Застосувавши тотожність rotrot K = graddiv K - Ñ2

K ,

можна записати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

μ

 

H

,

 

 

graddiv H - Ñ

 

 

H = -ε

a

a

t2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

2

 

μ

 

E

.

 

 

graddiv E- Ñ

 

E = -ε

a

a

t2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Із урахуванням того що

= 0

 

 

= 0

div H

= 0 ) і

div E

( ρ = 0 ), а εa μa має розмірність, обернену квадрату швид-

кості поширення хвилі, рівняння Гельмгольца набудуть такого вигляду:

 

 

 

1 2

 

 

 

 

1 2

 

 

 

2

H

 

2

 

E

 

 

Ñ

 

H -

 

 

 

= 0 , Ñ

 

E

-

 

 

 

= 0 .

(3.3)

 

v2 t2

 

v2 t2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На відміну від рівнянь Максвелла кожне із отриманих диференційних рівнянь другого порядку залежить тільки

від однієї змінної H або E і у проекціях на осі прямокутної системи координат запишуться у вигляді трьох рівнянь такого вигляду:

2 Hx, y,z

+

2 Hx, y,z

+

2 Hx, y,z

-

1

 

2 Hx, y,z

= 0 .

x2

y2

z2

v2

 

t2

 

 

 

 

 

Аналогічним способом запишуться і рівняння для век-

тора E :

2 Ex, y,z

+

2 Ex, y,z

+

2 Ex, y,z

-

1

 

2 Ex, y,z

= 0 .

x2

y2

z2

v2

 

t2

 

 

 

 

 

Скориставшись першим і другим рівняннями Максвелла в комплексній формі запису (1.14), можна одержати рівняння Гельмгольца для гармонійних коливань:

96

 

 

 

Ñ2

= 0 ;Ñ2

(3.4)

E- p2

E

H - p2

H = 0 ,

де p = jωεka μa – коефіцієнт поширення хвилі.

Неоднорідне хвильове рівняння Даламбера для век-

торного потенціалу A .

Скористаємося першим рівнянням Максвелла в диференційній формі (1.9) і помножимо його на μa :

 

μ rot H = μ δ + μ ε

 

 

 

 

 

 

E .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Внесемо μa

a

 

a

 

 

 

 

a

a

 

t

 

 

 

під оператор rot , тоді з урахуванням того,

→ →

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

що μa H = B = rot A , отримаємо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 E

 

 

 

 

rotrot A = μ

a

δ +

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

v2

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Застосувавши тотожність

 

 

 

 

 

 

 

rotrot K

= graddiv K - Ñ2 K ,

можна записати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

1 E

 

 

graddiv A- Ñ

A

= μ

a

δ +

 

 

 

.

(3.5)

 

v2

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щоб перейти від вектора E до вектора A , скористаємося другим рівнянням Максвелла (1.10) і виразом магнітної індукції через векторний потенціал (1.5).

 

B

A

rot E

= - t

= -rot t .

Якщо рівні ротори від двох функцій, то рівні і їх функції із точністю до градієнта від деякої скалярної функції (тому що rotgradϕ ≡ 0 ), тобто

 

 

 

 

97

 

 

 

= -

A

- gradϕ .

(3.6)

E

 

 

t

 

 

(Це нескладно перевірити: якщо на (3.6) подіяти оператором ротора, то вийде друге рівняння Максвелла, а для

стаціонарного поля зв'язок E = -gradϕ ). Підставивши (3.6) в (3.5), маємо:

 

1

æ

 

2

ç

A

 

graddiv A- Ñ

 

A = μa

δ -

 

 

 

 

 

+

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

t

ç

t

 

 

 

 

 

 

 

è

 

ö

gradϕ ÷÷ або

ø

 

æ

1

ϕ

ö

 

 

2

 

 

 

 

grad

ç div A+

÷

2

A+

1

 

A2 = μa δ . (3.7)

2

t

2

t

 

è

 

v

ø

 

 

 

v

 

Для переходу від

(3.7)

до

стаціонарного рівняння

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пуассона Ñ2

A = -μa

δ

(

º 0 ) необхідне виконання рів-

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ності

 

 

 

 

 

1

ϕ .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

div A = -

 

 

(3.8)

 

 

 

v2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

Останній вираз називається калібруванням Лоренца.

Остаточно отримуємо рівняння Даламбера для векторного потенціалу:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

1 2 A

 

 

 

 

 

 

 

 

Ñ

 

A-

 

 

 

 

= -μ

a

δ .

(3.9)

 

 

 

 

 

 

v2 t2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівняння Даламбера для векторного потенціалу можна

записати

 

 

через

 

 

 

 

чотиривимірний

Лапласіан

( 2 = Ñ2 -

1

2

):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v2

 

t2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

A = -μa

δ .

 

 

(3.10)

98

Неоднорідне хвильове рівняння Даламбера для скалярного потенціалу ϕ .

Скористаємося третім рівнянням Максвелла в дифере-

нційній формі (1.11) і підставимо в нього значення E із

(3.6):

div E = ρ

æ

ö

ρ

; div ç

A

+ gradϕ ÷ = -

 

 

 

 

 

 

ç

t

÷

 

 

εa

εa

 

 

è

 

ø

 

або

 

 

ρ

 

¶ æ

ö

+ graddivϕ = -

 

 

 

ç div A÷

 

.

 

 

εa

 

t è

ø

 

 

Із урахуванням калібрування Лоренца (3.8) отримаємо рівняння Даламбера для скалярного потенціалу, яке також можна записати через чотиривимірний Лапласіан:

 

 

 

 

 

2ϕ = -

ρ

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(3.11)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

εa

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для більшої наочності згрупуємо отримані хвильові

рівняння у вигляді табл. 3.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1 – Хвильові рівняння

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вид рів-

Електричні складові

Магнітні складові

няння

 

 

 

 

поля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

поля

 

 

 

Гельмгольца

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 2

 

 

 

2

1 2 E

 

 

 

 

 

 

 

 

2

H

 

 

Ñ

 

E-

 

 

 

 

= 0

 

 

 

Ñ

 

H -

 

 

 

 

 

 

 

 

= 0

 

 

v2 t2

 

 

 

 

 

 

v2

t2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= 0

 

 

 

 

 

2 E = 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 H

 

 

Даламбера

2

 

 

1 2ϕ

 

 

ρ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

1

 

 

A

 

 

 

Ñ ϕ - v2 t2 = - εa

 

 

 

 

 

 

Ñ

 

A-

 

t2

= -μa δ

 

 

v2

 

 

 

2ϕ = - ρ

 

 

 

 

 

 

 

 

2 A = -μa

δ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

εa

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

99

Слід також зазначити, що рівняння Гельмгольца в основному використовуються при вивченні гармонійних хвильових процесів у різних середовищах і напрямних системах, а рівняння Даламбера разом із рівняннями Максвелла дозволяють проаналізувати процеси випромінювання електромагнітних хвиль антенними пристроями.

3.2 Параметри плоскої хвилі в однорідному середовищі

За найпростішу модель електромагнітного хвильового процесу розглянемо плоску електромагнітну хвилю, що поширюється в однорідному середовищі. Хоча така модель і є ідеалізованою, але вона дозволяє у спрощеному вигляді вивчати загальні властивості і параметри електромагнітної хвилі.

Для опису поширення електромагнітних хвиль використовується поняття фазового фронту поверхні, що про-

ходить через точки з однаковими фазами.

Однорідною називається хвиля, яка має постійну ам- плітуду у всіх точках фазового фронту.

Хвиля називається плоскою, якщо її фазовий фронт являє собою площину, перпендикулярну до напрямку поширення хвилі.

За формою фазового фронту, крім плоскої хвилі, розрізняють циліндричну й сферичну хвилі. Хвилю із циліндричним фронтом випромінює, наприклад, довгий провідник зі струмом, сферичну – куля. Але далеко від джерела електромагнітних коливань і для обмеженої області простору із достатнім ступенем точності можна вважати фронт хвилі плоским (рис. 3.2).

100

Тому плоскою однорідною електромагнітною хви-

лею називається електромагнітне поле, векторні величини

якого E і H у кожний момент часу у всіх точках площини (x0y) , перпендикулярної до напрямку поширення хвилі

(вісь

 

 

z ),

 

мають

постійні

значення

 

 

 

 

 

 

(

E

=

E

=

H

=

H

 

взаємно пер-

= 0 ), тобто E і

H

 

x

 

y

 

x

 

y

 

 

 

 

пендикулярні і залежать тільки від координати z та не

→ →

залежать від x і y . Як правило, вектори E і H зміню-

ються вздовж осі z за гармонійним законом (законом синуса чи косинуса).

Hy E

x

z

 

Рисунок 3.2 – Схематичне зображення фронту хвилі, яка радіально розходиться від джерела

Визначимо закон поширення плоскої електромагнітної хвилі, тобто знайдемо хвильову функцію плоскої хвилі. Для цього розв'яжемо хвильові рівняння Гельмгольца в комплексній формі (3.4), які для плоскої хвилі запишуться у такий спосіб:

Соседние файлы в папке Теорія поля