Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
krayinozn_modul.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
56.44 Кб
Скачать

Варіант 17.

Завдання 1. Тести:

  1. Яка із країн за формою правління є монархією?

Б) Бахрейн;

2. Яка із країн за формою правління є республікою?

Б) Індія;

3. Вкажіть унітарну державу.

А) Японія;

4. Яка із країн належить до субрегіону Західна Європа?

Г) Греція.

  1. Яка із країн належить до субрегіону Центральна Європа?

В) Словаччина;

  1. Яка із країн за формою правління є монархією?

В) Оман;

  1. Яка із країн за формою правління є республікою?

В) Німеччина;

  1. Вкажіть унітарну державу.

Б) Франція;

  1. Яка із країн належить до субрегіону Південно-Західна Азія?

В) Ізраїль;

  1. Яка із країн належить до субрегіону Південно-Східна Азія?

В) Індонезія;

Завдання 2. Теоретичне питання.

Політична, економічна та історична характеристика.

Політична:

Держава – це політична форма організації суспільства, яка утворюється як результат виникнення і діяльності публічної влади.

Країна – це політичне, національне, соціальне, культурне, господарське співтовариство організоване державою на певній території.

Незалежна держава – це країна, яка реалізовує власну політику на основі суверенної волі своїх громадян або правителя.

Залежні території:

  • Колонія (управляється державою-метрополією беззастережно),

  • Протекторат (держави метрополії мають великі права утакій країні),

  • Підопічні території (тимчасово передані за рішенням ООН певній країні території з метою здійснення нею управління внутрішньою і зовнішньою політикою цієї території).

Історична:

Історичні типи держави:

  • Рабовласницькі держави виникли найдавніше. У рабовласницьких державах, як правило, залишаються окремі залишки первіснообщинного ладу. Економічну основу рабовласницької держави становить приватна власність на рабів.

  •  Феодальна. У феодальній державі селянин вже є членом суспільства й суб'єктом правовідносин, має певну власність — будинок, сільськогосподарські та інші знаряддя праці, домашні речі тощо. Однак відсутність землі робить селянина залежним від землевласника-феодала. Характерним для феодальної держави є становий поділ суспільства.

  • Буржуазний. Основою буржуазного типу держави є товарне виробництво та товарно-грошові відносини. При цьому для буржуазної держави характерні поступове зростання обсягу та рівня забезпечення прав людини, залучення більшості населення до участі в управлінні державою, поширення демократичних норм і традицій.

  • Соціалістичний. Економічною основою соціалістичної держави є суспільна (державна та колективна) власність на основні засоби виробництва. Характерною рисою держав цього типу є проголошення значного обсягу соціальних прав громадян і водночас менша увага до політичних та особистих прав людини.

  • Сучасний. Для нього характерна загальнолюдська та соціальна направленість діяльності держави, демократичний політичний режим, панування права в усіх сферах суспільного життя. Сучасна держава забезпечує реальне здійснення й захист основних прав людини. В більшості сучасних держав існує товарне виробництво, різноманітні форми власності на засоби виробництва, рівноправність усіх форм власності.

Економічна:

За економічними ознаками можна виділити 4 типи коаїн світу:

  1. Економічно розвинуті країни. (США, Канада, Японія, країни Західної  Європи, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканська республіка (ПАР), Ізраїль)

  2. Постсоціалістичні країни перехідної економіки. (Угорщина, Чехія, Польща, Словаччина, Естонія,  Латвія, Литва та Словенія).

  3. Країни централізовано керованої економіки: (Китай, Корейська Народно-Демократична Республіка).

  4. Країни, що розвиваються:

  • Нові індустріальні країни (Сінгапур, Бразилія, Мексика, Аргентина).

  • Країни – експортери нафти (Брунер, Катар, Кувейти, ОАЕ).

  • Малі острівні країни (Барбадос, Бахрейн).

  • Країни середніх можливостей (Ямайка, Гватемала, Панама).

  • Найменш розвинуті країни (Камбоджа, Ємен, Чад).

Завдання 3. Теоретичне питання.

Туристична характеристика рослинного та тваринного світу країни (флора і фауна). Опис природоохоронних територій (державних заповідників, заказників, резерватів та національних парків), як специфічних об’єктів туризму.

Флора — історично сформована сукупність видів рослин, поширених на конкретній території або на території з певними умовами в даний час або в минулі геологічні епохи.

Фа́уна — історично сформована сукупність видів тварин, що живуть в певній області і входять до всіх їїбіогеоценозів. Людина, домашні тварини, тварини взоопаркахтощо не входять до складу фауни.

Фауна і флора відіграють важливе значення у привабливості туристів для території.

Природоохоронна територія, як визначається Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) — територія або акваторія, призначена для захисту і підтримки біологічної різноманітності та природних і пов'язаних із ними культурних ресурсів, захист якої встановлюється законом або іншими засобами. МСОП визначає шість категорій охоронних територій:

I. Заповідник суворого режиму (Ia — біосферний заповідник, Ib — дика територія) — територія з найвищим рівнем захисту, що охороняється для збереження екосистеми та наукових досліджень.

II. Національний парк — охоронна територія, призначена переважно для захисту екосистеми і екологічного туризму

III. Пам'ятка природи — охоронна територія, призначена переважно для збереження специфічних особливостей природи

IV. Заказник — територія для охорони окремих видів: охоронна територія, призначена переважно для охорони окремих видів, часто з навмисним втручанням в екосистему

V. Охоронний рельєф — охоронна територія, призначена переважно для захисту рельєфу/ландшафту та туризму.

VI. Територія контрольованого природовикористання — охоронна територія, призначена переважно для довготермінового економічного використання природної екосистеми.

Розвиток туризму передбачає максимальне використання природних та історико-культурних можливостей територій, а також інфраструктури виробничої та невиробничої сфери економіки, адміністративно-територіального поділу з урахуванням вимог природокористування та охорони навколишнього середовища.

Стали популярними подорожі, які передбачають знайомство з тваринним і рослинним світом відвідуваної країни. Це поїздки в національні парки, заповідники і відкриті для полювання зони країн Африки. Великим попитом користуються спеціалізовані тури на сафарі в Кенію, Танзанію чи ПАР. Слово "сафарі" не е синонімом слова "полювання". Насамперед, це подорож до національних парків з унікальною живою природою, таких як знаменитий парк біблійної природи Ейн-Букек в Ізраїлі, парк папуг і парк метеликів на Канарських островах, ботанічний сад і парк папуг на Мадейрі, природні парки Таїланду, в яких можна "поспілкува' тися" з папугами, мавпами, леопардами, слонами. Практично всі туристи, які приїжджають у Берлін, відвідують зоопарк, в якому тварини живуть не в клітках, а в просторих вольєрах, що імітують природні умови. Світовими центрами такого виду туризму є США, Канада, країни Африки та Австралії.

Туризм в природоохоронних територіях це вид туризму, який направлений на пізнання, дослідження і збереження заповідних територій. Туризм в природоохоронних територіях є основою екологічного туризму.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]