28.В яких умовах відбувався розвал срср і було проголошено Акт про незалежність України?

Причини розпаду СРСР:

1.Унітарний характер СРСР.Монополія на владу належала центру, що обмежувало права

республік

2.Недоліки і помилки в національній політиці керівництва СР

Р(курс на формування радянського народу, русифікація, обмежений розвиток національних культур)

3.Суперечливі непослідовні економічні реформи спричинили розбалансованість господарства, поглиблення економічної кризи

4.Процеси демократизації і гласност

сприяли сприяли зростанню національної свідомості й активізації національно-визвольних рухів.

5.Ослаблення в ході перебудови центральної влади, КПРС, які забезпечували єдність СРСР

Остаточно центральна влада втратила авторитет після заколоту 19-21 серпня 1991 року.

Початок розбудови незалежної української держави почався з прийняття 16 липня 1990р. Верховною Радою УРСР „Декларації про державний суверенітет”, яка проголосила невід’ємне право українського народу на самовизначення, верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території.

Декларація складалася з преамбули і 10 розділів.

1Самовизначення української нації

2.Народовладдя

3.Державна влада

4.Громадянство УРСР

5.Територіальне верховенство

6.Економічна самостійність

7.Екологічна безпека

8.Культурний розвиток

9.Зовнішня і внутрішня безпека

10.Міжнародні відносини

Історичне значення Декларації полягало в тому, що вона поклала початок мирному відродженню незалежності України

Прийняття 24 серпня 1991р. Верховною Радою історичного документу – „Акт проголошення незалежності України” припинило існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосило появу незалежної держави – Україна

А К Т ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ:

 Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

 продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,

 виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

 здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України

 Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.

 Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

 Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення

29.Охарактеризувати основні державотворчі події в Україні у 1991-1994 рр. Леонід Кравчук – перший Президент України.

• 16 липня 1990 р. Прийняття Декларації про державний суверенітет УРСР

• 3 серпня 1990 р. Закон про економічну самостійність УРСР

• 24 серпня 1991 р. Прийняття Акту проголошення незалежності України

• 1 грудня 1991 р. Підтвердження Акту проголошення незалежності України на Всеукраїнському референдумі

• 7 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі зібралися лідери Білорусії (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин) та України (Л. Кравчук) і підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав ( СНД)

• 28 червня 1996 р. Прийняття Конституції України

Українська революція початку 90-х років здійснювалася мирним шляхом, і одночасна руйнація всіх державних структур могла лише поглибити економічний, політичний та правовий хаос у республіці. Тому законодавчі інститути тимчасово було залишено без змін, а виконавчі зазнали реорганізації.

Головні проблеми державного будівництва розв'язувалися вкрай повільно. Верховна Рада скликання 1990 р. так і не спромоглася прийняти нову конституцію, хоч проект її не раз перероблявся і виносився на всенародне обговорення. Тому залишилися відкритими питання, чи буде Україна президентською чи парламентською республікою, унітарною чи федеративною державою, як розподілятимуться повноваження між законодавчою і виконавчою владою. Невирішеність цих питань не раз викликала тертя між центром і регіонами.

Невпорядкованість системи державного управління була однією з причин того, що влада часто виявлялась безсилою перед проблемами, що постали перед українським суспільством у перші роки незалежності.

Важливим елементом державного будівництва стало створення вертикалі виконавчої влади на місцях. За поданням Президента України Л. Кравчука 5 березня 1992 р. Верховна Рада республіки прийняла Закон «Про представників Президента України». Відповідно до нього в областях, районах та містах центрального підпорядкування — Києві та Севастополі — на базі виконкомів обласних рад формувались нові органи влади — місцеві адміністрації. їх очолювали представники Президента, яких він призначав особисто.

Це посилило виконавчу владу, дозволило центру активніше Контролювати процеси в регіонах. Водночас в окремих місцях виникли серйозні суперечності між призначеними представниками Президента і головами обласних рад. Це було пов'язане з Невизначеністю їхнього статусу. В березні 1993 р. Верховна Рада визнала, що вищою посадовою особою в регіоні є голова обласної чи районної ради. Однак реально більше влади мав представник Президента. Врешті-решт, під тиском місцевих рад та прокомуністичної більшості Верховної Ради інститут представників Президента у 1994 р. було ліквідовано. Натомість, відповідно до нового законодавства, функції виконавчої влади в областях, Містах, районах переходили до виконкомів рад. Виконкомами Ти радами відповідних рівнів керували їхні голови, котрих обирали всенародним прямим голосуванням.

Не в усіх випадках це дало позитивні результати. Ефективна вертикаль влади лише починала формуватись.