Історія виникнення токійської біржі

У травні 1878 в Токіо було відкрито перший будинок нового для Японії фінансової установи - фондової біржі. Першими власниками і менеджерами Токійської біржі були японський міністр фінансів Окума Шігенобу і юрист, який займався корпоративним правом, Шібусава Ейічі. Спочатку торговці акціями, які збиралися на біржі, надягали виключно національний одяг - кімоно. У середині 90-х років XIX століття біржа переїжджає в нову будівлю, змінюється також її структура - тепер це вже не товариство двох партнерів, а акціонерне товариство, нехай і з обмеженим колом власників. З плином часу з'являється все більше державних облігацій - як і в багатьох країнах того часу, уряд Японії потурбувалося своїм військовою могутністю і почало нарощувати оборонні бюджети за рахунок залучення коштів великих капіталістів. Повоєнні роки До початку Другої світової війни в Японії працювали 11 бірж. Однак після перших військових років стало зрозуміло, що мати стільки розрізнених майданчиків, що торгують цінними паперами, неефективно. У 1943 році було прийнято рішення об'єднати всі біржі в одну на базі Токійської. Хоча, як показало недалеке майбутнє, цього можна було і не робити - об'єднана біржа закрилася незабаром після бомбардування Хіросіми і Нагасакі в серпні 1945 року. Будівля Токійської біржі зайняли американські військові. До січня 1948 року в ньому знаходилася штаб-квартира окупаційних військ, які управляли країною аж до моменту передачі всієї влади японському уряду на початку 1950-х років. При цьому торгівля цінними паперами в країні тривала, правда, всі угоди укладалися не публічно на загальній біржовому майданчику, а між конкретними інвесторами та власниками акцій і облігацій. Повоєнне азіатське диво - швидке зростання економічних і фінансових систем найбільших країн регіону - природно, торкнулося і Японію. Країна почала виходити в лідери світової економіки за рахунок своїх технологічних розробок і прогресивних інновацій. І хоча на самій біржі до 1974 року не існувало навіть електронних табло і ціни на всі папери писалися звичайним крейдою на чорній дошці, вартість акцій японських компаній з 1968 року постійно зростала. Саме в цей час урядом Японії були введені необхідні обмеження на діяльність брокерів і деякі нові правила проведення біржових операцій. Особливо помітним зростання цінних паперів став в період з 1983 по 1990 рік - за ці сім років Токійська фондова біржа стала першою в світі за ринковою капіталізацією розміщених тут компаній (60% обсягу світового фондового ринку було зосереджено саме в столиці Японії). Успішна стратегія конкурентів з Нью-Йорка незабаром змінила ситуацію, однак друге місце міцно закріпилося за Токійської біржею. Електронна ера 30 квітня 1999 на найбільшій фондовій біржі Японії закінчилася епоха «живих» торгів - майданчики, на яких знаходилися брокери, що проводили операції, були закриті. Вся торгівля перейшла на електронний ринок. Кілька разів використання електронних систем призводило до серйозних збоїв в торгових процесах. Так, 1 листопада 2005 біржа змогла пропрацювати тільки півтори години. Через 90 хвилин після відкриття торгів відмовила встановлена ??напередодні комп'ютерна система торгів, розроблена компанією Fujitsu. Робота фондового майданчика зупинилася на чотири з половиною години, що стало рекордним простоєм в новітній історії Токійської біржі. Інший неприємний випадок стався через те, що під час проведення IPO компанії J-Com 8 грудня 2005 співробітник фірми Mizuho Securities, що здійснювала технічну підтримку розміщення акцій, ввів при виставленні цінних паперів на продаж помилкові дані. Замість того щоб призначити ціну однієї акції в 610 000 йен, він виставив 610000 акцій за 1 ієну. У перші ж секунди торгів найбільш кмітливі і швидкі брокери почали скуповувати за безцінь акції J-Com. Адміністратори біржі зрозуміли помилку і постаралися скасувати скоєні операції. Однак незважаючи на докладені зусилля втрати J-Com склали 347 млн доларів - цю суму емітенту порівну відшкодували Токійська фондова біржа і Mizuho Securities. Останній великий збій стався на біржі в Токіо в січні 2006 року, коли кількість угод, проведених на ній, досягло 4,5 млн і торги зупинилися на 20 хвилин. Уряд Японії зобов'язало власників біржі підготувати програму вдосконалення комп'ютерної системи, яка дозволила б запобігати такі збої в майбутньому. NIKKEI і TOPIX Зараз компанії, акції яких торгуються на Токійській біржі, діляться на три великі групи: Першу секцію (компанії з найбільшою капіталізацією), Другу секцію (середні компанії) і секцію Mothers (цим англійським словом («мами») на Токійській біржі називають найбільш швидко зростаючі компанії і галузі ринку - термін з'явився з неточною абревіатури для відповідного поняття Market of the High-Growth and Emerging Stocks).

Приблизно 65% емітентів входять до Першої секцію, найменше компаній потрапляють в «материнський» список. Вартість всіх цінних паперів, що торгуються на Токійській фондовій біржі, перевищує 5 трлн доларів. Основними показниками стану справ на Токійській фондовій біржі є два головних індексу: NIKKEI 225 і TOPIX. З них найбільш затребуваним у інвесторів і брокерів став, звичайно, NIKKEI,

який розраховується як середнє зважене значення цін акцій 225 найбільш активно торгуються компаній Токійської фондової біржі.

7 вересня 1950 цей індекс вперше був опублікований під назвою TSE Adjusted Stock Price Average, а з 1970 року він обчислюється японської газетою Nihon Keizai Shimbun. Від скороченої назви газети і сталося нову назву індикатора

- NIKKEI. Індекс TOPIX розраховується самої Токійської фондової біржею як середнє зважене значення цін акцій всіх компаній Першої секції біржі, що знаходяться у вільному обігу. Цей індикатор вперше був опублікований 1 липня 1969 зі значенням 100 пунктів. Сьогодні TOPIX розраховується кожні 15 секунд.