2.Філософське тлумачення економіки.
Розуміння категорії "економіка" як мистецтва ведення домашнього господарства загалом побутує і нині. У широкому сучасному значенні це слово тлумачать як господарство країни або його частини (галузі, види виробництва).
Поняття "економіка" багатоаспектне, з розвитком систем господарювання воно безперервно збагачувалося.
Арістотель і шотландський економіст, соціальний філософ А. Сміт ' вважали, що це поняття означає багатство;
російський вчений Н. Кондратьєв - соціальне, народне господарство,
Ю. Осипов, - вартість;
німецькі політекономісти К.-Р. Макконелл та С.-Р. Брю - економічну поведінку.
Враховуючи соціально – філософський поділ суспільства на певні сфери (економіка, політика, культура), усталені у філософії типології людини як суб'єкта суспільного життя (homo economicus, homo politicus, homo socialis), зважаючи на існуючі класифікації діяльності людини (економічна, екологічна, художня, педагогічна, управлінська, медична, валеологічна, туристська тощо), варто зосередити увагу саме на філософсько-економічних проблемах.
Головним об'єктом і опорною категорією є розуміння цього різновиду філософського осмислення економіки як сфери економічної поведінки людини, орієнтованої на раціональне (розумне) природокористування з метою забезпечення своїх потреб та інтересів. Філософсько значуща в цьому аспекті проблема відносин індивідуального суб'єкта із соціально цілим (колективним, соціетальним) носієм економічної культури.
Ця культура представлена такими моделями:
1) ліберальна, основою якої є людина суто індивідуалістичного, егоїстичного типу, економічна поведінка якого визначається правилами ринкової гри і спрямована на максимізацію власного прибутку. За такого підходу економічна система суспільства вибудовується "знизу - вверх" - від окремого індивіда до соціальних груп, корпорацій, монополій, світових економічних систем;
2) директивна, яка пропонує розуміння сутності економічної системи як "економічного організму". Тому економічна поведінка індивіда зумовлюється економічними особливостями цілого (держави, етносу), а економічна система вибудовується "зверху - вниз".
Філософія економіки розглядає систему господарювання як багатовимірний, суперечливий, об´ємний світ (світ суспільства і природи), який перебуває у постійному русі й розвитку. Специфіка філософського знання допомагає піднятися над зовнішнім, буденним аналізом поверхневих явищ та їх властивостей, проникнути в сутність глибинних економічних процесів, які неможливо збагнути ні досвідом, ні практикою, оскільки вони виходять за межі раціонального осягнення, але є буттєвими і за певних обставин достатньо відчутними. Завдяки цьому філософія економіки здатна розкривати багатшу за змістом і сутністю економічну реальність. Філософський підхід дає змогу розглядати економіку як складну, відкриту, нелінійну систему з її незворотністю, можливістю виникнення нових зв´язків і відношень, з´ясувати місце і роль поодиноких людських зусиль у цій системі, які за певних станів соціального середовища можуть суттєво впливати на макросоціальні процеси.
Водночас філософія економіки дає філософське розуміння змісту багатьох основних економічних категорій («економіка», «господарство», «виробництво», «праця», «гроші», «економічна людина», «свобода», «потреба» та ін.), які за своєю суттю і значенням виходять за сферу економіки. Пізнання їх змісту забезпечує формування загальних уявлень про природу господарської діяльності, окреслює її місце і роль у духовному бутті, моралі, життєвому світі людини, тобто сприяє осягненню людиновимірної сутності економіки.
Сучасне економічне пізнання покликане виходити з філософських положень про цінність природи як реального й потенційного блага, про фундаментальне значення принципу біосферосумісності для всіх видів господарської діяльності, про необхідність формування механізмів спільного функціонування екологічних, економічних і соціальних систем. Таким чином, на перше місце висувається не абсолютизований критерій мінімум витрат, а критерій - мінімум збитку людині й біосфері.
Для сучасного економічного пізнання необхідне розуміння, що орієнтація на ненаситне споживання веде мир по смертельно небезпечному шляху. І дарма постіндустріальний мир чекає "ринкового сигналу" про необхідність відмови від цієї орієнтації.
Отже, філософсько-соціальний погляд на сутність економічного буття людини фіксує в ньому діалектичну суперечність, розв'язання якої надає смислового значення економічно-ціннісній орієнтації її конкретної економічної поведінки, визначення пріоритетності власних (окремих) або суспільних (загальних) інтересів. Застосування загальноприйнятих у філософії термінів, які означають структурні розділи філософського знання - онтологія, гносеологія, аксіологія тощо, дає змогу використовувати відповідну рубрикацію філософії економіки.