5.2. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демокра­тичного руху в Україні.

планвідповіді

1. Прихід до влади М. Гор­бачова. Початок перебу­дови.

2. Розгортання перебудов- чих процесів. Активізація суспільно-політичного життя, його особливості в Україні.

3. Розгортання національ­но-визвольного руху

у 1987—1991 рр.

Після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС К. Черненкав березні 1985 р.на посаду керівника КПРС та СРСР було обрано М. Горбачова.Саме за його ініціативи розпочалась перебудова в СРСР (квітень 1985 р.). Перебудова мала охопити п'ять провідних галузей, життєдіяльності су­спільства: економіку(перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних), внут рішню політику(демократизація суспільного життя та народовладдя), зовнішню політику (припинення «холодної війни» та побудова спіль- ноєвропейського дому); соціальну сферу(підви­щення матеріального та культурного добробуту населення), ідеологію(ліквідація цензури, гласність, вільне виявлення думок громадян).

Білет 5

5.1.1 Універсал Центральної Ради та його історичне значення.

Навесні 1917 р. продовжувалася активізація суспільно-політичного життя в Україні. Це було зумовлено оголошенням Центральною Радою про скликання Всеукраїнського національного конг­ресу. Таким чином, із київської міської органі­зації Рада перетворювалась на всеукраїнський політичний центр.

Від різних українських політичних, громадсь­ких, культурно-освітніх і професійних організа­цій на конгрес прибуло близько 900 делегатів. Це було небачене досі зібрання українців. У перший же день роботи конгресу вони виступили за національно-територіальну авто­номію України. Делегати конгресу обрали 118 членів Української Центральної Ради. Головою УЦР став М. Грушевський,а його заступниками — В. Винничен­коі С. Єфремов.У повному складі УЦР збиралася на загальні збори (Велику Раду), а основна робота велася у Малій Раді.

У цей час провідні діячі УЦР вбачали стратегію революції у досягненні національно-територіальної автономії у складі федерації — держави, яка б об'єднувала кілька національних держав. У цьому напрямку і розвивався на­ціонально-демократичний рух в Україні весною і влітку 1917 р.

Про силу рішень конгресу свідчать резолюції Всеукраїнського військового з'їзду (травень 1917 р.). З'їзд у категоричній формі зажадав від Тимчасового уряду надати Україні національно-територіальну автономію. Делегати з'їзду оголосили боротьбу за українізацію військових частин і обрали Український військовий комітет, який у повному складі ввійшов до УЦР.

Підтримка військових надала рішучості Раді. Для переговорів з Тимчасовим урядом до Петрограда було направлено делегацію на чолі із заступниками голо­ви УЦР. Мета цієї місії — переконати Тимчасовий уряд у доцільності надання Україні автономії. Але в умовах двовладдя в російській столиці не вдалося досяг­ти порозуміння ні з Тимчасовим урядом, ні з Петроградською радою робітничих депутатів. Такий результат переговорів переконав діячів УЦР у необхідності по­глиблення української революції. Ідея встановлення автономії без згоди у Петро­граді набула надзвичайної популярності. Загальні збори Української Центральної Я Ради (З червня 1917р.)постановили негайно приступити до закладання підвалин автономного ладу в Україні. Через тиждень, 10 червня,УЦР оприлюднила свійІ Універсал.Його зачитав на Всеукраїнському військовому з'їзді В. Винниченко. Віднині, було сказано в Універсалі, «не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям».

Основні положення І Універсалу УЦР:

• «Однині самі будемо творити наше життя». Розбудова України «не одді- ляючись від усієї Росії»;

• УЦР — найвищий державний орган України;

• заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна її на представни­ків, прихильних до української справи;

• план відповіді

  1. Поглиблення Української революції.

  2. Всеукраїнський націо­нальний конгрес.

  3. Причини й передумови прийняття І Універсалу УЦР.

  4. Основні положення Уні­версалу та його наслідки.

  запросити до спільної праці національні меншини, визначивши їхні пра­ва, визнати їх вільний розвиток на території України. Висловлювалась надія,

що у самостійній побудові нового життя візьмуть участь і неукраїнські народи, що проживають в Україні;

• скликання Всеукраїнських Установчих Зборів;

• тільки Всеукраїнські Установчі Збори (Сейм), що будуть обрані загаль­ним, рівним, прямим і таємним голосуванням, мають право приймати закони України;

• запровадження особливого податку на власну справу;

• визнано необхідність розроблення закону про землю після конфіскації поміщицьких, казенних, царських, монастирських, згідно з яким право по­рядкувати українськими землями, право користуватися ними належало тіль­ки народові України.

Проголошення революційного за формою і змістом Універсалу викликало нове національне піднесення.

Було створено перший український уряд. До першого складу Генерального Секретаріату увійшли представники від трьох партій УСДРП, УПСР, УПСФ. Склад Генерального Секретаріату: II. Христюк(генеральний писар), X. Бара- новський(фінанси), С. Ефремов(міжнаціональні справи), М. Стасюк(продо­вольчі справи), Б. Мартос(земельні справи), С. Петлюра(військові справи),В. Садовський(юстиція), І. Стешенко(освіта).

Такий розвиток української революції змусив російських революційних демократів і Тимчасовий уряд переглянути своє ставлення до УЦР. Відтепер у Росії змушені були рахуватися з діями УЦР. У Київ для переговорів були направлені представники Тимчасового уряду.

Висновок. Проголошення автономії України сприяло зміцненню авторитету УЦР і подальшому підписанню українського національного руху. І Універсал був історичним кроком на шляху державотворення в Україні.

• Дати:6—8 квітня 1917 р. — Всеукраїнський національний конгрес;

10 червня 1917 р. — проголошення І Універсалу УЦР.

• Поняття, терміни, назви:універсал, національно-територіальна автоно­мія, Генеральний Секретаріат, Український національний конгрес.

• Особистість в історії:В. Винниченко, С. Петлюра, С. Сфремов.