Задача №5

За рішенням Кабінету Міністрів України Державне підприємство по виготовленню військової зброї „Вимпел” було передане у комунальну власність. Генеральний прокурор України не погодився з цим рішенням і виніс протест.

Чи підлягає задоволенню протест Генерального прокурора? Чи містить чинне законодавство обмеження щодо передачі певних об’єктів з державної у комунальну власність? Якщо так, які вони? Обгрунтуйте відповідь.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності не можуть бути об’єктами передачі з державної у комунальну власність: підприємства, що проводять діяльність, передбачену частиною першою, другою та третьою статті 4 Закону України «Про підприємство» та казенні підприємства. Згідно змісту частини 1-2 статті 4 Закону України «Про підприємництво», яка залишається чинною за пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, виготовлення військової зброї не передбачено, як діяльність заборонена для інших суб’єктів підприємницької діяльності крім державних підприємств, бо виготовлення і реалізація військової зброї та боєприпасів до неї була виключена з змісту статті згідно Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї)».

Відповідно: 1. Протест Генерального Прокурора України задоволенню не підлягає . 2. Чинне законодавство, як випливає з вищевикладеного містить обмеження для передачі об’єктів з державної у комунальну власність. 3. До обмежень не включається діяльність з виготовлення зброї, відповідно Кабінет Міністрів України мав право передати державне підприємство «Вимпел» з державної у комунальну власність.

Тема: Суб’єкти господарювання

Задача №1

У грудні 2010 року державний реєстратор відмовив у реєстрації фізичних осіб – підприємців: 17-річному громадянину України, 25-річному громадянин Німеччини та 18-річній особі без громадянства, посилаючись на те, що згідно чинного законодавства України ці особи не вправі займатись підприємницькою діяльністю.

Чи правомірні дії державного реєстратора?

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 ГКУ суб’єктами є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст.. 34 і 35 ЦК – 18р.)

Ст. 129 ГКУ від 16.01.2003 №436-ІV

Іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами.

Ст. 44 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-ІV.

Задача №2

Прокурор звернувся до суду із позовом про визнання недійсною державної реєстрації підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути. Засновниками підприємства були наступні особи: особа без громадянства, 15-річний громадянин України, Казенне підприємство, Споживчий кооператив та Благодійний фонд. Підставами позову прокурор вказував – згідно з чинним законодавством всі зазначені вище особи не вправі виступати засновниками господарських товариств; неможливим є створення підприємства з іноземними інвестиціями без участі іноземних фізичних або юридичних осіб.

Чи правомірні вимоги прокурора? Якими мають бути наступні дії прокуратури у випадку задоволення позову? Як мають діяти засновники підприємства, якщо вони зацікавлені у збереженні підприємства?

Ст. 116 ч 2, 396 ГК

Ст. 34 ч. 1, 35ч. 3 ЦК

Вимоги прокурора правомірні. Підприємство не може бути створене через ряд причин (наприклад, не досягнення віку повної цивільної діяльності одного із засновників, потенційне підприємство не є власністю іноземців або іноземних юридичних осіб)

Один із засновників має досягти віку повної цивільної дієздатності. Всі інші мають право на заснування підприємства. Також необхідно залучення іноземних інвесторів для регулювання вкладання коштів в підприємство.