5.4. Двоїстий характер праці, втіленої у товарі

Продукт праці стає товаром лише за наявності двох його взаємопов'язаних сторін — споживної вартості та вартості. Причина цієї двоїстості зумовлюється двоїстим характером втіленої у товарі праці. Праця товаровиробника набуває, з одного боку, особливої доцільної форми, а з другого — форми витрат фізичних і розумових сил людини як праця взагалі. У першому випадку виробник виконує конкретні виробничі операції, використовує певні знаряддя праці та матеріали, а отже, виготовляє певні блага. Наприклад, швець використовує шкіру, нитки, голки, спеціальну машину та інші знаряддя виробництва, щоб виготовити чоботи, черевики. Результатом такої праці є створення різних споживних вартостей. Працю, що їх створює, називають конкретною. Праця в особливій доцільній формі характеризує якісний бік праці. Кількісний бік праці відображується у витратах праці у фізіологічному значенні. Йдеться про працю взагалі як певну частину суспільної праці, яка вимірюється витратами людської робочої сили (й м'язів, мозку, нервів) незалежно від своєї форми. Цю сторону праці називають абстрактною. Вона створює вартість товару. Абстрактна праця є специфічною формою праці, суспільний характер якої виявляється лише під час обміну. Таким чином, абстрактна праця є специфічною економічною категорією, що властива лише товарному виробництву. Тому створена нею вартість є не природною, а суспільною властивістю товару. Інакше кажучи, вартість відображує відносили між товаровиробниками, які виникають під час обміну товарами. Двоїстий характер праці зображено на рис. 24.

Визначення цінності товару в матеріально-речовій формі, у формі послуги чи інформації — одна з головних проблем економічної теорії, яку здавна намагається розв'язати людина. Існує багато підходів до визначення цінності товару, кожний з яких ґрунтується на певній теорії. Найпоширенішими є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, чинників виробництва, інформативна.

5.5. Теорія трудової вартості

Підхід, згідно з яким критерієм цінності товару є кількість витраченої праці, називається вартісним. Він ґрунтується на теорії трудової вартості, основи якої заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Проте найповніше її розробив К. Маркс. Дослідивши еволюцію форми вартості, він довів, що форма вартості, хоча вона реально й існує, виявляється лише у мінових відносинах. Товар набуває форми вартості тільки під час зіставлення з іншими товарами. У своєму розвитку вартість товару набувала кількох форм. Найпершою формою вартості є проста, одинична, або випадкова. Вона виникла на ранньому етапі розвитку людського суспільства, коли ще не сформувався суспільний поділ праці. Обмін мав епізодичний характер і відбувався за такою схемою: перший товар (Tj) обмінювався на другий (Т2). Наприклад, Т] був рибою, а Т2 — м'ясом. Такий обмін міг виникнути між різними общинами, в одній з яких був певний надлишок риби, а у другій — м'яса. Він був випадковим, нерегулярним, як і блага, що обмінювалися у певній пропорції. У цьому міновому відношенні вартість риби виражено у м'ясі, що означає, що кожний із товарів відіграє різну роль. Роль першого — активна, він виявляє свою вартість через інший товар. Другому товару відведено пасивну роль, оскільки він £ засобом для вираження вартості першого. Товар, який відіграє активну роль, має відносну форму вартості, а той, що пасивну, — еквівалентну. В одному акті обміну певний товар може бути або у відносній, або в еквівалентній формі вартості. Особливістю простої, одиничної або випадкової форми вартості було те, що роль еквівалента виконували різні товари. Розвиток суспільного поділу праці сприяє зростанню її продуктивності, збільшенню виробництва різних благ для обміну, що зумовлює розширення самого обміну, робить його регулярним. За цих умов кожний товар може обмінюватися не на один, а на багато різних товарів. Таким чином відбувається перетворення простої форми вартості на повну, або розгорнуту. Отже, Т| (риба) може обмінюватися у певній кількості на м'ясо, борошно, полотно, молотки та інші товари, які набувають форми його еквівалентів. Оскільки в процесі розвитку виробництва кількість товарів-еквівалентів, у яких виявляється вартість Т|, зростає, то вартість дедалі більшої кількості товарів відображується через цей товар. Це спричинює те, що з усіх товарів виокремлюється якийсь один товар, що починає виконувати роль загального еквівалента в обміні. Так виникає загальна форма вартості, що має формулу

Його роль у різних народів виконували найрізноманітніші товари, проте перевага надавалася товарам масового виробництва: худобі, хутру, солі, чаю, дорогоцінним металам тощо. Недоліком товарів, які виконували роль загального еквівалента, було те, що не кожний із них можна було поділити на певну кількість частин або легко транспортувати, зберігати тощо. Поступово функція загального еквівалента закріпилася за золотом. Так виникла грошова форма вартості, яка має таку формулу:

Упродовж певного періоду в історії людства золото існувало просто як метал. Тільки розвиток товарних відносин і фізичні властивості золота — однорідність, можливість легко ділитися на частини, зберігання без втрат і висока вартість у невеликій кількості — роблять його грошима.