Розділ 7. Основи ринкового регулювання економіки

7.1. Основні елементи ринкового регулювання

7.2. Ринкова ціна

7.3. Попит і закон попиту

7.4. Крива попиту

7.5. Еластичність попиту та її типи

7.6. Пропозиція і закон пропозиції

7.7. Крива пропозиції. еластичність пропозиції

7.8. Закон співвідношення попиту і пропозиції

7.9. Рівновага. Рівноважна ціна

7.10. Споживча поведінка. Крива байдужості

7.1. Основні елементи ринкового регулювання

Ринкова економіка має свою систему регулювання, яку іноді розглядають як засіб саморегулювання економіки. Система ринкового регулювання ґрунтується на об'єктивних економічних законах, що зумовлюють принципи економічної поведінки учасників ринку, використовує такі інструменти, як ціни, попит, пропозиція. Об'єкт ринкового регулювання — це товарна продукція і послуги, які потрібні для задоволення потреб споживачів, що змінюються під впливом різних чинників: сезон, мода, купівельна спроможність тощо. Інакше кажучи, регулювання диктує: що потрібно виробляти, скільки і де виробляти. В умовах ринку теоретично не повинно бути ситуацій, коли існує грошовий попит на певний товар, а його немає в продажу, тобто виникає товарний дефіцит на цей вид продукції. За часів адміністративно-командної економіки існувала диференціація щодо постачання товарів у населені пункти країни. Основна товарна маса зосереджувалася у кількох містах, куди потрібно було їхати за покупками. Ринкове регулювання здійснюється на основі законів попиту, пропозиції, співвідношення попиту і пропозиції. Основні елементи ринкового регулювання наведено на рис. 32.

Слід зазначити, що частина продукції і послуг не підлягає ринковому регулюванню. В Україні це насамперед воєнна продукція. Попит на неї всередині країни обмежується тільки Міністерством оборони. Існують також певні стратегічні види продукції, споживання яких обмежується державою. На деякі види виробничої діяльності встановлено державну монополію. Проте основна маса товарів і послуг перебуває у сфері ринкового саморегулювання.

7.2. Ринкова ціна

Ринкове регулювання можливе тільки за наявності ринкової ціни. Умови її виникнення і головні ознаки наведено на рис. 33. Реалізація економічних законів попиту і пропозиції здійснюється через ринкову ціну. В умовах конкуренції ціна впливає на встановлення пропорцій у господарстві. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути рушійною силою розвитку виробництва.

7.3. Попит і закон попиту

Попит — це форма вираженім потреби в життєвих засобах, що визначається певною кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відображує причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту, який має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту, зниження ціни — його зростання. У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, точніше — між ціною та існуючою на цей час величиною платоспроможного попиту населення (рис. 34).

Якщо ціна зросла, то за незмінного платоспроможного попиту населення зменшуються можливості здійснення покупок, причому не в номінальному грошовому, а в натуральному вираженні. Наприклад, замість 5 кг певного харчового продукту покупець зможе придбати тільки 3—4 кг або змушений буде купувати дешевший замінювач звичайного для нього продукту (замість вищого сорту чаю купувати нижчий, замість кави — чай). Засобом розв'язання цієї суперечності є зменшення попиту на товари, ціна на які зросла. Протилежна ситуація спостерігається при зниженні ціни. Споживач має можливість придбати ті товари, які раніше були недоступні для нього через низьку купівельну спроможність. У цьому випадку зростає попит на дорожчі товари. Існують різні форми вияву закону попиту. Серед них відзначимо таку форму вияву, як ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевший товар — замінювач. Інша форма вияву закону попиту — ефект доходу — спостерігається тоді, коли відбулося зниження ціни. Це зумовлює появу у споживача вільної суми грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів.