7.10. Споживча поведінка. Крива байдужості

Споживча поведінка — це процес формування попиту споживачів на | різні товари і послуги, що визначає розвиток їх виробництва та споживання на ринку. Із цього визначення випливає, що не споживання підпорядковане виробництву, а навпаки — виробництво ґрунтується на споживанні. Споживча поведінка людей зумовлена їхніми доходами. Людина керується при купівлі товару і послуг розміром власних доходів і уявленням про ті блага, які задовольняють її особисті потреби. Г Бюджетне обмеження, споживчий, або особистий, бюджет — це 1 грошовий доход споживача, в межах якого може бути визначений попит на матеріальні блага і послуги. Альтернативу споживчого вибору між двома групами товарів — продуктами харчування та одягом — зображено на рис. 41.

Лінія споживчого бюджету — це крива KM. Криві байдужості позначені пунктирними лініями А, Б, В, Г, точка рівноваги в споживанні — Е, у ній крива байдужості В стикається з лінією бюджетного обмеження. Криві байдужості (їх ще називають кривими однакових можливостей) відображують усі комбінації споживання продуктів харчування та одягу, які мають для споживача однакову корисність. Криві А і Б розміщені нижче від кривої споживчого бюджету, що свідчить про неповне споживання товарів цієї групи. Крива байдужості Г проходить за межами кривої бюджетного обмеження, тобто споживання на цьому рівні перевищує можливості доходу та особистого бюджету споживача. Стан рівноваги бюджету і можливості споживання продуктів харчування та одягу досягається у точці перетину кривої байдужості В з бюджетною кривою KM. У точці Е можлива заміна одного товару іншим з урахуванням цін на них. Назва «крива байдужості» не означає, що споживач не хоче споживати товари, які перебувають поза цією лінією (наприклад, через те, що вони не відповідають його особистим потребам і смакам). Він не може це зробити через обмежений особистий доход. Інакше кажучи, причиною байдужості є брак платоспроможного попиту. Сутність правила споживчої поведінки полягає в тому, щоб кожна остання одиниця грошових витрат на придбання товару приносила однакову додаткову корисність. Воно дає можливість розподілити певний обмежений ресурс між альтернативними сферами його використання. Переміщення ресурсів зі сфери з низькою граничною корисністю у сферу з високим значенням цього показника здійснюватиметься доти, доки не буде досягнута точка рівноваги, що відповідає максимальній граничній корисності.