5.6. Теорія граничної корисності

Критерієм цінності товару, згідно з теорією граничної корисності, є ступінь його корисності для споживача. Цей напрям економічної теорії виник в останній третині XIX ст. Найвідомішими його представниками були У. Джеванс, А. Маршалл, К. Мснгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк, Д. Кларк. Головна ідея такого підходу полягає у тому, що розуміння вартості як витрат (праці, землі, капіталу) є неприйнятним, оскільки при цьому не враховується корисність товару. Згідно з цієї теорією вартість визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Якщо існує достатня кількість блага (наприклад, вода), то якою б не була його сукупна корисність, корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. Оскільки немає значення, яку саме одиницю вважати останньою, то нулю дорівнюватиме будь-яка одиниця цього блага. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ (наприклад, діамантів) не надто велика, то їхня обмежена кількість робить цінність граничного (останнього) екземпляра дуже високою. Таким чином, останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має граничну корисність, яка визначає ринкову цінність цього блага. У правильності теорії граничної корисності можна переконатися на прикладі явища дефіциту. Цінність речі, виробленої з тими самими витратами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю, і навпаки.

5.7. Теорія попиту і пропозиції

Реальна цінність товару, згідно з цією теорією, дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів (послуг). Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, суперечності між інтересами господарюючих суб'єктів — покупців і продавців. Способом розв'язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що зумовлює встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а отже, відтворення стимулів для економічних суб'єктів виробляти і купувати товари. Це досягається за таких цін і обсягів товарів, коли кількість товару, який продається, повністю задовольняє потребу у ньому. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги — такий рівень ціни, за якого пропозиція відповідає попиту. Економічне становище товаровиробника залежить від ринкової ціни його товарів. Остання зазнає впливу двох чинників — попиту і пропозиції. Попит — це платоспроможна потреба у певному товарі. Інакше кажучи, це сума грошей, яку покупці готові заплатити за потрібне їм благо, Попит залежить від доходів покупців, потреби у товарах (послугах) і цін на останні, тобто він підвищується у разі зростання доходів, зниження цін або за одночасної дії цих чинників, і навпаки. Ця залежність дістала назву закону попиту. Загалом величина попиту зумовлюється переважно ціною товару: чим нижча ціна на якесь благо, тим вищий попит на нього. Кількісну залежність попиту від зміни цін на товари називають еластичністю попиту. її вимірюють як відношення зростання обсягу попиту до зниження цін (у відсотках). Пропозиція — це кількість товарів і послуг, які пропонуються до ) продажу на ринку за певною ціною Пропозиція також залежить від ціни: чим вона вища, тим вища пропозиція з боку продавця, оскільки останній зацікавлений отримати якомога більше грошей від продажу товарів (послуг), що становить його економічний інтерес. Цю залежність називають законом пропозиції. Кількісна залежність пропозиції від зміни цін на товари дістала назву «еластичність пропозиції». її вимірюють як відношення (у відсотках) зростання обсягу пропозиції до зростання цін. Закон попиту і закон пропозиції відображують економічні інтереси суб'єктів ринку — покупців і продавців. Узгодження цих інтересів досягається за такого стану ринку певного товару, коли за певної ціни вся його кількість може бути продана, тобто коли спостерігається ринкова рівновага. Якщо ціни на певний товар перевищать ціну рівноваги, виникне надлишок продукції. Тоді продавці змушені будуть знижувати ціни, щоб позбавитися від запасів і отримати певний прибуток для подальшого розвитку свого господарства. На зниження цін покупці зреагують додатковим попитом. Якщо ціна реалізації буде нижчою за ціну рівноваги, виникне підвищений попит, що призведе до дефіциту. Це, з одного боку, сприятиме зростанню цін, а з другого — стимулюватиме виробництво цього товару. Крім викладених вище теорій, які пропонують певні моделі визначення цінності товару, існують й інші, зокрема теорія чинників виробництва та інформативна теорія вартості. Остання набуває дедалі більшого значення в епоху переходу до постіндустріального суспільства і супроводжується заміною матеріально-речових елементів виробництва на ідеально-духовні, минулої праці на живу, інтелектуальну, яка стає домінуючою. Кожна із розглянутих теорій відображує різні сторони економічного життя. Як свідчить практика, цінність товару зумовлюється різними чинниками, зокрема витратами живої та уречевленої праці, ступенем корисного ефекту, попитом і пропозицією тощо.