1.3 Культура безпеки, як елемент загальної культури

Для кращого розуміння терміну «культура безпеки» доцільно спочатку розглянути суть його складових, а саме: культура та безпека.

Культура в аспекті безпеки подається в усіх документах МАГАТЕ, особливо у Керівництві для використання у розповсюдженні культури безпеки [7].

Культура суспільства розглядається як пам'ять людей, або як людська частина середовища, або як традиції, котрі вказують на те, що виправдало себе в минулому.

У документі наведено трирівневу модель оцінки рівня культури, від видимих проявів до мовчазних і невидимих ознак, від артефактів через визнані цінності до базових припущень. Підкреслюється, що зрозуміти куль­туру, примусити її працювати, у тому числі й на безпеку, можна лише дій­шовши до самих її глибин. І лише виходячи з цього, можна інтерпретува­ти більш видимі прояви більш поверхневих рівнів.

Акцентується увага на тому, що культура - складне поняття, яке має бу­ти проаналізоване на кожному рівні перш ніж буде зрозумілим. Найбіль­ший ризик в осмисленні поняття "культура" полягає в тому, що можна спростити його, ігноруючи такі важливі аспекти:

по-перше, воно глибоке; культура керує нами більше ніж ми культу­рою;

по-друге, воно широке; це значить, що слід зосередитися на конкретних проблемах культури, не розпорошуючи сили на спроби пізнати культуру взагалі;

по-третє, воно стійке; спроба змінити окремі елементи культури передбачає зміну найстійкіших елементів особистості та життя взагалі; са­ме культура переважно на підсвідомому рівні формує базові властивості та мотиви дій особистості, які найважче розвивати.

Звідси випливає, що підвищення безпеки АЕС шляхом мобілізації мо­жливостей культури - дуже непроста проблема, яка потребує повсякден­ної копіткої роботи і ресурсів. У іншому випадку є загроза «заговорити» культуру безпеки на вітчизняних АЕС [7].

Безпека АЕС - це властивість АЕС (при нормаль­ній експлуатації, порушеннях нормальної експлуатації, аварійних ситуа­ціях і аваріях) обмежувати радіаційний вплив на персонал, населення і навколишнє середовище встановленими межами.

Ілюзія можливості її досягнення, відповідно, і повної безпеки, неприпустимо, якщо це стосується безпеки АЕС. Оскіль­ки завжди існує ймовірність переходу ядерної установки із безпечного стану до небезпечного, має бути виключена самозаспокоєність персоналу і населення в цілому.

Культура безпеки, відповідно до INSAG-4, - та­кий набір характеристик і особливостей діяльності організацій, поведінки окремих осіб, котрий встановлює, що проблемам безпеки АЕС як таким, що мають найвищий пріоритет, приділяється увага, яка визначається їх­ньою значимістю.

Комісія з ядерного регулювання США (NRC) визначає культуру без­пеки у подібному, але стислому варіанті: "Належна культура безпеки в ядерній організації відображає цінності, які поділяють усі на всіх рівнях організації, і ґрунтується на вірі, що безпека є важливою і є відповідальні­стю усіх".

Культура безпеки, відповідно до ЗПБ АЕС 88\97, - це кваліфікаційна і психологічна підготовленість усіх осіб, за якої забезпечення безпеки АЕС є пріоритетною метою і внутрішньою потребою, що приводить до самоус­відомлення відповідальності і самоконтролю під час виконання всіх робіт, які мають вплив на безпеку.

Комісія зі здоров’я і безпеки Великої Британії вважає, що культура без­пеки зароджується із структури ціннісних орієнтацій, здібностей і дій окремих людей, які встановлюють напрямок участі організації в діяльно­сті зі збереження своєї цілісності, забезпечення безпеки та визначають методи і наслідки такої діяльності.

На одному із сайтів NRC наведено ряд формулювань поняття "культура безпеки" без посилання на першоджерела.

1. Чарлз Джонс: "Культура безпеки подібна до релігії - або ти віриш у неї і дотримуєшся завжди, або ні. Між цим нічого немає (третього не дано)".

2. Верт визначає культуру безпеки як робоче середовище, в якому ети­ка безпеки дозволяє сфокусувати поведінку колективу і всіх його членів на запобіганні аварій шляхом критичної самооцінки, активної ідентифі­кації управлінських і технічних проблем, а також належного, вчасного і ефективного вирішення проблем до їх перетворення на кризи.

Що стосується вітчизняних ядерних установок, бачимо, що різними словами говориться про одне й теж: про сукупність цінностей, стандартів, моральних норм і норм прийнятної поведінки, спрямованих на підтримання самодисципліни як мети підвищення рівня безпеки вище ніж вимоги законодавства і регулюючих органів.

Структурно культура безпеки містить два загальних компоненти [7]:

перший - необхідні робочі умови в організації, належить до відпові­дальності управляючої ієрархії і є визначальним;

другий - позиція персоналу на всіх рівнях як реакція на такі умови і результат цих умов.

Концепція культури безпеки, як ознака гуманізації суспільства і людства, взагалі, як уже зазначалось, почала використовуватися в інших сферах людської діяльності, що свідчить про природність зазначеної кон­цепції і виправданість зусиль та ресурсів на її впровадження в систему безпеки АЕС, а також очікувань на її ефективність. На окрему увагу заслуговує фраза "роль людського фактора у забезпеченні культури безпеки". Оскільки культура безпеки - управлінський принцип, а людський фактор - лише один із технічних принципів забез­печення безпеки АЕС, то й співвідноситися вони мають як філософсь­кі категорії - загальне і одиничне відповідно. Отже, мова може йти про вплив культури безпеки на реалізацію людського фактора при формуван­ні належного захисту АЕС за наявності певних зворотних зв'язків. За різними оцінками, від 15 до 40% усіх аварій і до 90 % усіх порушень на АЕС прямо чи опосередковано пов'язані з неправильними діями персоналу. Ці відсотки залежать від методики оцінки корінних причин, яких існує понад 100.

Вважається, що високий відсоток порушень в роботі АЕС з вини пер­соналу обумовлено наступними причинами:

• звіти про аварії, як правило, готують керівники, при цьому з'являється реальна можливість звинуватити інших людей;

• закликати людину бути уважною легше, ніж провести реконструкцію системи або змінити технологію;

• бажання знайти стрілочника.

Вибір конкретних напрямів удосконалення культури безпеки потребує: 1)постійної оцінки характеру; 2)структури помилкових дій персоналу.

Відповідно до прийнятої концепції класифікації неправильних дій персоналу виділяють три їх види: (рис. 1.1)

• помилки-промахи - ненавмисні пропуски або виконання неусвідомлених, ненавмисних чи непотрібних дій;

• помилки через незнання - ненавмисні неправильні дії, пов'язані з недо­ліками у професійній підготовці й тренуванні;

• усвідомлені порушення, або мотиваційні помилкові дії всупереч відомій інструкції і правилам, несумісні з принципами культури безпеки ("спро­щення" завдань, "раціоналізація" за принципом "здорового глузду" на зра­зок "хотів як краще"), зневаження правил техніки безпеки або повне їх іг­норування.

Зі структури неправильних дій персоналу (рис. 1.1) видно, що культура безпеки певною мірою може сприяти зменшенню чисельності порушень: де завдяки самоконтролю, де завдяки навчанню, де завдяки ретельному виконанню інструкцій і регламентів з розумінням можливих наслідків спрощення або раціоналізації завдань.

У структурі неправильних дій персоналу, власне мотивації, як одному з основних об'єктів окультурення безпеки, порушення становлять 50%, а помилки і промахи дещо менше (рис. 1.2).

Цікавий досвід упровадження культури безпеки за кордоном. Так новий персонал російських АЕС проходить навчальний курс «Культура безпеки», робочі місця оперативного персоналу оснащені пам’ятками з самоконтролю. У Литві, за підтримки державного органу регулювання ядерної безпеки Швеції, сформована і реалізується програма підтримання культури безпеки в умовах виведення з експлуатації енергоблоків Ігналінської АЕС. Таким чином, значні резерви для підвищення культури безпеки на ядерних об’єктах України є і полягають у активізації діяльності Державного комітету ядерного регулювання України (ДКЯР), створеного у 2001 р. Проте за відсутності індикаторів культури безпеки і методів їх оцінки та недостатнє виділення коштів на розробку національних норм, правил і стандартів в галузі ядерної безпеки може свідчити про проблеми з культурою безпеки в Україні на високому рівні [7].

Запровадження високої культури безпеки рівнозначне створенню ефективної організації. Практичний розвиток принципів культури безпеки – складний багатогранний процес. Він починається з вищого керівництва організації і розвивається залежно від уваги, яка надається цьому процесу керівництвом та припиняється при втраті до цього інтересу з боку керівників. Методика навчання культури безпеки у класичному її вигляді зводиться до тріади: накопичення знань, умінь і практичних навичок (зі спробами їх упровадження в майбутній професійній діяльності).

Рис. 1.1. Рівень психологічного аналізу безпосередніх і корінних причин порушень в експлуатації, пов’язаних з людським фактором [7]

Рис. 1.2. Особистісні корінні причини неправильних дій (по осі у – абсолютні значення) [7]