- •Міністерство освіти і науки україни
- •Лабораторна робота 9
- •9.1 Визначення насипної густини щебеню
- •9.2 Визначення істинної густини зерен щебеню
- •9.3 Визначення порожнистості щебеню
- •9.4 Визначення зернового складу нефракційованого щебеню
- •Лабораторна робота 10
- •10.1 Загальні поняття про бетон
- •10.2 Визначення складу звичайного (важкого) бетону
- •10.3 Порядок добору складу бетону
- •10.4 Визначення номінального складу бетону та точний розрахунок матеріалів на 1 м3
- •10.5 Визначення виробничого складу бетону
- •10.6 Визначення коефіцієнта виходу бетону та розрахунок дозування матеріалів на заміс бетонозмішувача
- •10.7 Випробування контрольних зразків для визначення міцності бетону до стиснення
- •Лабораторна робота 11 Добір складу будівельного розчину
- •11.1 Основні положення
- •11.2 Завдання для розрахунку складу розчину
- •11.3 Розрахунок складу розчину
- •11.4 Пробний заміс розчину
- •11.5 Визначення густини розчинної суміші
- •11.6 Визначення границі міцності при стиску розчину
- •Продовження таблиці 11.1
- •12.3 Механічні властивості
- •Лабораторна робота 13
- •13.1 Основні положення
- •13.2 Визначення властивостей зв’язуючих речовин
- •13.3 Визначення властивостей пігментів
- •Форма звіту: лабораторний журнал. Лабораторна робота 14 випробування нафтових бітумів
- •14.1 Визначення в’язкості (твердості або пенетрації)
- •14.2 Визначення розтяжності (дуктильності) бітумів
- •14.3 Визначення температури розм’якшення бітумів
- •Лабораторна робота 15 Випробування вуглецевих сталей
- •15.1 Випробування вуглецевої сталі на розтягання (рис. 15.1)
- •15.2 Випробування вуглецевої сталі на твердість
- •15.3 Випробування вуглецевої сталі на ударну в’язкість
- •Форма звіту: лабораторний журнал.
- •16.1.2 Метод визначення міцності еталонним молотком Кашкарова
- •16.1.3 Метод визначення міцності за відскоком та пластичною деформацією
- •16.1.4 Метод визначення міцності відриванням
- •16.1.5 Метод визначення міцності сколюванням ребра конструкції
- •16.2 Фізичні неруйнуючі методи випробувань
- •16.2.1 Радіаційний метод визначення міцності
- •16.2.2 Тепловий метод
- •16.2.3 Оптичний метод
- •16.2.4 Акустичний метод визначення міцності
- •16.3 Неруйнуючі методи контролю твердіння
- •16.3.1 Ультразвуковий метод контролю твердіння бетону
Лабораторна робота 11 Добір складу будівельного розчину
Мета роботи: ознайомлення з методом добору складу цементно-піщаного будівельного розчину, що призначений для мурування керамічної цегли. Практична оцінка рухливості та розчинної середньої густини та фактичної міцності затверділого будівельного розчину згідно вимог стандартів.
Прилади та обладнання: терези технічні, чаша для затворень, металева лопатка, скляна колба, конус БудЦНДХ, сталевий стрижень, металева посудина місткістю 1000 мл за насадкою; металева двочарункова форма без піддону, цеглина, не проклеєний папір, гідравлічний прес.
Форма звіту: лабораторний журнал.
11.1 Основні положення
Будівельні розчини – це штучні кам’яні матеріали, що одержують в результаті твердіння раціонально підібраних сумішей з неорганічних в’яжучих, дрібного заповнювача (піску) та води. Часто до розчинів додають спеціальні додатки, які прискорюють або уповільнюють твердіння, пластифікатори тощо. До затвердіння суміші цих матеріалів називають розчинними сумішами, після затвердіння – розчинами.
Будівельні розчини характеризуються великим різноманіттям видів і можуть бути класифіковані за групами в залежності від щільності, виду в’яжучого та призначення.
За щільністю у сухому стані розчини поділяють на важкі (з щільністю не менш 1500 кг/м3) та легкі (менше 1500 кг/м3).
За видом в’яжучого розчини поділяють на цементні, виготовлені на портландцементі або його різновидах; вапняні; гіпсові; сметанні, отримані на цементно-вапняному в’яжучому, цементно-глиняному, вапняно-гіпсовому в’яжучому.
За призначенням розчини поділяють на мурувальні, оздоблювальні, спеціальні (гідроізоляційні, акустичні, рентгенозахисні тощо).
Склад розчину призначують і розраховують, виходячи з наступних умов: 1) суміш має бути такою, що легко оброблюється – легко перемішується, транспортується, перекачується по трубах, рівномірно розподіляється тонким шаром по поверхні; 2) розчин до визначеного терміну твердіння має відповідати заданим вимогам щодо міцності та морозостійкості; 3) легкооброблюваність суміші та потрібна якість затверділого розчину мають досягатись при найменших витратах в’яжучого.
Будівельні розчини на відміну від бетонів не містять крупного заповнювача (щебеню або гравію). Отже, розчини – це дрібнозернисті бетони, тому загальні закономірності, які визначають легкоукладність та міцність бетонів, розповсюджуються і на розчини.
Встановлені наступні значення марок розчинів за міцністю при стиску (у кгс/см2): 4, 10, 25, 50, 75, 100, 150, 200, 300. Марки розчинів за морозостійкістю: 15, 25, 35, 50, 100, 150, 200, 300.
Склади низькомарочних розчинів (до 25) призначаються без розрахунку за таблицями довідника. Склади інших розчинів отримують шляхом розрахунку та лабораторного добору.
Співвідношення між в’яжучим та дрібними заповнювачами називають складом розчину, який у загальному вигляді записують В:П, де В – маса або об’єм в’яжучого, П – маса або об’єм дрібного заповнювача (найчастіше – піску). Склад розчину призводять до більш зручного вигляду, де витрати в’яжучого приймають за одиницю, для чого і кількість в’яжучого, і кількість заповнювача ділять на кількість в’яжучого:
Нижче викладається одна з методик розрахунку та добору складу будівельного розчину.