Визначення непрямолінійності

Рисунок 13 – Схема визначення непрямолінійності

Під час визначення непря-молінійності виконують роботи з фіксації прямої, що прялягає та визначення відстані від цієї прямої до реального профілю.

Вирізняють такі методи визначення непрямолінійності:

а) метод світлової щілини;

б) метод перевірки прямолінійності на фарбу;

в) кроковий метод визначення прямолінійності;

г) визначення прямолінійності за допомогою струни;

д) визначення прямолінійності за допомогою оптичних приладів.

Метод світлової щілини (Марков А.Л, Волосевич Ф.П. Краткий справочник контрольного мастера. Л.: Машиностроение, 1973, 312 с.). Метод використовується для перевірки непрямолінійності лінійних поверхонь довжиною до 1 м. Метод полягає в тому, що до лінії, що перевіряється прикладають повірочні лінійки (ГОСТ 8026-64). Відстань від лінійки до реального профілю визначають орієнтовно “на світло“ або за допомогою щупів. Точність цього метода складає 0.04 мм.

Метод перевірки прямолінійності на фарбу полягає в тому, що на повірочну лінійку рівномрно наносять шар фарби. В якості фарби використовують берлінську лазур або турбуневу синь, що розведена в мінеральній олії. Лінійку з фарбою притуляють до лінійної площини, що перевіряється. Якщо поверхня прямолінійна то плями фарби розподіляються по ній рівномірно.

Методи світлової щілини та перевірки прямолінійності на фарбу рекомендується застосовувати до прямолійних поверхонь, до яких надаються жорсткі вимоги, щодо геометричних параметрів: опорні поверхні фундаментів, на які встановлюються рами обладнання, деталі редукторів, пресів, змішувачів, форми для виробництва бетонних та керамічних виробів і тп.

Кроковий метод

Рисунок 14 – Кроковий метод визначення непрямолінійності

Сутність крокового методу полягає в тому, що на пове-рхню, прямоліність якої контролюється через певні проміжки (кроки) встановлюють рівень в положеннях 1, 2, 3, 4…. При цьому відхилення від прямолінійності в вертикальній площині визначається за кількістю рисок, що нанесені на поверхні ампули рівня.

Рисунок 15 – Схема циліндричного рвіня

Відстань між сусідніми рисками О'О та кут нахилу горизонтальної вісі u u' – τ пов’язані між собою співвідношенням (рис.15).

(10),

де l – довжина відрізка О'О; ρ – числове значення кута в 1 радіан подане в секундах (296265"); R – радіус кривизни ампули рівня.

Визначивши відхилення від прямолінійності окремих ділянок будують графік, який подає уяву про загальне відхилення поверхні від прямолінійності.

Рисунок 16 – Схема визначення прямолінійності за допомогою струни

Сутність визначення відхилення від прямолінійності за допомогою струни полягає а тому, що на рівних відстанях А (базисна відстань) натягують сталевий дріт діаметром 1…3 мм струну за допомогою важелів масою (5…10 кг). Вимірюють відстані l1, l2, l3… Відхилення від прямолінійності визначають за формулою: