3. Озонові діри.

Промислові викиди в атмосферу порушують озоновий шар, який, немов щит, прикриває Землю від сильного ультрафіолетового опромінення. Завдяки хімічним реакціям, що відбуваються між О₃ і NO, відбувається руйнація озону з утворенням молекул О₂ :

О₃ + NO = NО₂ + О₂ ;

NО₂ + О = NО + О₂ .

Джерелами NО₂ і NО в атмосфері є, насамперед, викиди продуктів згоряння палива космічної та ракетної техніки, сучасних надзвукових літаків, азотні добрива, що при внесенні в грунт частково розпорошуються в атмосфері. За рахунок азотних добрив в атмосферу надходить 25-40 % природного надходження закису азоту. Закис азоту утворюється й як побічний продукт спалювання рідких видів палива.

Крім оксидів азоту в хімічних реакціях, що призводять до руйнування озону, беруть участь і оксиди водню:

ОН + О₃ = Н₂О + О₂ ;

Н₂О + О = ОН + О₂ .

Джерелом утворення оксидів водню є продукти дисоціації, утворені в результаті ультрафіолетового опромінення атмосферної води, а також промислові викиди. Руйнування озону відбувається й під впливом хлоро- і бромпохідних вуглецю (фреони) тетрахлориду карбону, метилхлороформу та ін. Особливу небезпеку становлять фреон 11 - (CFCl₃), фреон 12 - (CF₂Cl₂), галон 1211, які мають широке застосування як хладоагенти в холодильній техніці та розпорошувачі в аерозольних упаковках дезодорантів, ліків, інсектицидів тощо. Під дією ультрафіолетового випромінювання фреон розкладається з виділенням атомарного хлору, який є ефективним каталізатором в реакції розщеплення озону на кисень. Доведено, що один атом хлору призводить до розкладання 1000 тис. атомів озону.

Cl + О₃ = Cl + О₂;

ClО + О = Cl + О₂.

Зменшення концентрації озону внаслідок його руйнування призвело до виникнення озонових дір - отворів в озоновому шарі, вміст озону в яких менший від звичайного на 40-50 %. Озонові діри виявлено у Південній та Північній півкулі. В 1956 р. була відкрита озонова діра над Антарктидою, в 1968 р. про це вперше було повідомлено, а з 1978 р. зафіксоване постійне збільшення її розмірів. Як наслідок цього, в країнах Південної півкулі спостерігається підвищений ультрафіолетовий фон, що спричиняє збільшення частоти захворювань людей на онкозахворювання шкіри (базальноклітинний та лускатоклітинний рак) та катаракту очей. Озонова дірка виявлена й в Північній півкулі над Антарктидою (Шпіцберген). Процес зменшення озону в атмосфері невпинно триває: відбувається руйнування озонового шару над усією Північною Америкою, Європою, територією колишнього СРСР, Австралією, Новою Зеландією та частиною Південної Америки.

Знищенню озонового шару найбільш «сприяють» 25 країн світу, серед яких найактивнішими виробниками озоноруйнувальних речовин є США, Японія та Великобританія, внесок яких відповідно становить 30,85 %, 12,42 % та 8,62 %. Незважаючи на вимоги Віденської конференції про охорону озонового шару (набула чинності 22.09.1989 р.) та Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар (набув чинності 01.01.1989 р.), скорочення виробництва хладонів практично не відбувається, що спричиняє щорічне зростання кількості озоноруйнувальних речовин на 2 %.