
- •Лекція 1. Вступ до дисципліни ОіРвап
- •1. Загальні свідчення.
- •2. Сутність та правові засади дисципліни.
- •3. Завдання дисципліни.
- •1. Будова атмосфери, її хімічний склад та функції у глобальній екосистемі.
- •2. Екологічне значення основних компонентів атмосферного повітря.
- •3. Екологічний стан атмосферного повітря в Україні.
- •1. Джерела забруднення та їх викиди в атмосферу.
- •2. Техногенний та «природний» парниковий ефекти.
- •3. Озонові діри.
- •4. Кислотні дощі.
- •5. Смог.
- •1. Нормування якості атмосферного повітря.
- •2. Моніторин, моделювання та прогнозування стану атмосфери.
- •3. Необхідність очищення промислових газів.
- •Лекція 5. Очистка промислових газів від твердих включень (сепарація пилу)
- •1. Загальні свідчення.
- •2. Сепарація пилу в механічних знепилюючих пристроях.
- •3. Сепарація пилу в мокрих знешілюючих пристроях.
- •4. Сепарація пилу за допомогою фільтруючих пристроїв.
- •5. Сепарація пилу в електрофільтрах.
- •Лекція 6. Очищення промислових викидів від крапельної рідини і газоподібних сполук
- •1. Вловлювашгя крапельної рідини.
- •2. Загальні методи очистки промислових газів від газоподібних сполук.
- •2.1. Вловлювання газоподібних сполук методом абсорбції.
- •2.2. Вловлювання газоподібних сполук методом адсорбції.
- •2.3. Вловлювання газоподібних речовин методом хімічних реакцій (хемосорбції).
- •2.4. Використання каталітичних методів перетворення газоподібних сполук.
- •2.5. Термічні методи знешкодження газоподібшгх сполук.
- •Лекція 8. Методи очистки промислових газів від оксидів нітрогену
- •1. Загальні свідчення.
- •Лекція 9. Очистка промислових газів від оксиду карбону (со)
- •1. Загальні свідчення.
- •Лекція 10. Очистка промислових газів від діоксиду карбону
- •1. Загальні свідчення.
- •3. Поглинання розчинами етаноламінів.
- •Лекція 11. Очистка промисловій газів від сірководню
- •1. Загальні свідчення.
- •Лекція 12. Методи зниження забруднення атмосфери викидами від двигунів внутрішнього згорання
- •1. Загальні свідчення.
3. Озонові діри.
Промислові викиди в атмосферу порушують озоновий шар, який, немов щит, прикриває Землю від сильного ультрафіолетового опромінення. Завдяки хімічним реакціям, що відбуваються між О3 і NO, відбувається руйнація озону з утворенням молекул О2 :
О3 + NO = NО2 + О2 ;
NО2 + О = NО + О2 .
Джерелами NО2 і NО в атмосфері є, насамперед, викиди продуктів згоряння палива космічної та ракетної техніки, сучасних надзвукових літаків, азотні добрива, що при внесенні в грунт частково розпорошуються в атмосфері. За рахунок азотних добрив в атмосферу надходить 25-40 % природного надходження закису азоту. Закис азоту утворюється й як побічний продукт спалювання рідких видів палива.
Крім оксидів азоту в хімічних реакціях, що призводять до руйнування озону, беруть участь і оксиди водню:
ОН + О3 = Н2О + О2 ;
Н2О + О = ОН + О2 .
Джерелом утворення оксидів водню є продукти дисоціації, утворені в результаті ультрафіолетового опромінення атмосферної води, а також промислові викиди. Руйнування озону відбувається й під впливом хлоро- і бромпохідних вуглецю (фреони) тетрахлориду карбону, метилхлороформу та ін. Особливу небезпеку становлять фреон 11 - (CFCl3), фреон 12 - (CF2Cl2), галон 1211, які мають широке застосування як хладоагенти в холодильній техніці та розпорошувачі в аерозольних упаковках дезодорантів, ліків, інсектицидів тощо. Під дією ультрафіолетового випромінювання фреон розкладається з виділенням атомарного хлору, який є ефективним каталізатором в реакції розщеплення озону на кисень. Доведено, що один атом хлору призводить до розкладання 1000 тис. атомів озону.
Cl + О3 = Cl + О2;
ClО + О = Cl + О2.
Зменшення концентрації озону внаслідок його руйнування призвело до виникнення озонових дір - отворів в озоновому шарі, вміст озону в яких менший від звичайного на 40-50 %. Озонові діри виявлено у Південній та Північній півкулі. В 1956 р. була відкрита озонова діра над Антарктидою, в 1968 р. про це вперше було повідомлено, а з 1978 р. зафіксоване постійне збільшення її розмірів. Як наслідок цього, в країнах Південної півкулі спостерігається підвищений ультрафіолетовий фон, що спричиняє збільшення частоти захворювань людей на онкозахворювання шкіри (базальноклітинний та лускатоклітинний рак) та катаракту очей. Озонова дірка виявлена й в Північній півкулі над Антарктидою (Шпіцберген). Процес зменшення озону в атмосфері невпинно триває: відбувається руйнування озонового шару над усією Північною Америкою, Європою, територією колишнього СРСР, Австралією, Новою Зеландією та частиною Південної Америки.
Знищенню озонового шару найбільш «сприяють» 25 країн світу, серед яких найактивнішими виробниками озоноруйнувальних речовин є США, Японія та Великобританія, внесок яких відповідно становить 30,85 %, 12,42 % та 8,62 %. Незважаючи на вимоги Віденської конференції про охорону озонового шару (набула чинності 22.09.1989 р.) та Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар (набув чинності 01.01.1989 р.), скорочення виробництва хладонів практично не відбувається, що спричиняє щорічне зростання кількості озоноруйнувальних речовин на 2 %.