9. Психологія навчання. Мотиви навчання.

Учіння – це стихійний або цілеспрямований процес засвоєння людиною знань, вироблення вмінь і навичок, розвиток особистості, інтелекту, що відбувається в умовах індивідуальної або спільної діяльності, спілкування з однолітками або старшими, шляхом спостереження за поведінкою та діяльністю інших людей, їх наслідування, а також у процесі сприймання та аналізу інформації у ЗМІ.

Процес учіння, що здійснюється під впливом інших людей називається научінням.

Навчальна діяльність має суспільно значущість за змістом (спрям на засвоєння надбань культури й науки) і за формою (відповідає суспільно-виробничим нормам навчання і здійснюється у спеціальних суспільних установах (школа, гімназія, академія). Їй притаманні суб’єктність і суб’єктивність, активність, предметність, цілеспрямованість, усвідомленість, певна структура та зміст.

Діяльність є єдністю внутрішніх (психофізіологічних, психічних, ціннісно-орієнтаційних, духовних) і зовнішніх (фізичних, комунікаційних) складових:

• спонукальні – потреби, мотиви, цінності;

• цільові – цілі, завдання;

• засоби – дії, операції, уміння, навички;

• результативні – матеріальні, ідеальні результати;

• саморегулятивні – самодіагностика, самооцінка, планування.

Предмет – очікуваний результат (матеріал, ідеал) цієї діяльності, який спонукає суб’єкта діяти задля його досягнення. Мета і результат навчання – зміна суб’єкта, на які спрямовані дії.

Визначальним компонентом організації навчальної діяльності є мотивація. Мотивація може бути зовнішньою і внутрішньою. Мотив – з лат рух – це спонукання до діяльності, пов’язаною із задоволенням потреб людини.

Мотив відіграє спонукальну функцію, зумовлює предметну спрямованість активності людей.

Мотивація – система спонукань, які зумовлюють активність організму та визначення її спрямованості. Навчальна мотивація ґрунтується на потребі, яка стимулює пізнавальну активність дитини, її готовність до засвоєння знань.

Типи мотивації навчальної діяльності:

• мотивація, що умовно може бути названа негативною;

• мотив, яка має позитивний характер, але пов’язана з мотивами, що фігурують поза навчальною діяльністю. її формами є:

а) мотивація, зумовлена значущими для особистості соціальними прагненнями (почутя обов’язку перед близькими)4

б) вузькі мотиви (схвалення у певних колах, шлях до особистого благополуччя);

в) мотивація, що стосується тільки навчальної діяльності, цілей і процесу навчання (інтелектуальна активність, реалізація здібностей).

Навчальні мотиви:

*пізнавальні (пов’язані зі змістом навчальної діяльності, процесом її здійснення);

*соціальні (пов’язані із взаємодією школяра з іншими людьми).

Спонукання до навчання може бути:

• ситуативним;

• особистісним.

Спонукання:

• адекватні;

• неадекватні.

Пізнавальні інтереси – група мотивів, пов’язаних зі змістом і процесом учіння, що спрямовані на опанування способів певної діяльності.

За змістом, спрямованістю і масштабами пізнавальні мотиви розрізняють:

• широкі пізнавальні мотиви полягають в орієнтації на оволодіння новими знаннями, їх проявом у навчальній діяльності;

• навчально-пізнавальні мотиви – спрямовані на засвоєння способів оволодіння знаннями;

• мотиви самоосвіти – полягають у спрямованості на самостійне вдосконалення способів засвоєння знань;

• соціальні мотиви – мотиви особистісного зростання.

Соціальні мотиви:

*широкі;

*змагальна мотивація;

*діловий мотив;

*мотиви соціального співробітництва;

*вузькі.

Навчальні мотиви характеризуються спрямованістю, стійкістю і динамічністю.