1.2 Характеристика сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі

Модернізація структури і змісту шкільної мовної освіти підвищує вимоги до організації раннього навчання іноземної мови як до фундаменту шкільного курсу з цього навчального предмета. [План дій щодо поліпшення якості вивчення іноземних мов у дошкільних навчальних закладах та у початковій школі загальноосвітніх навчальних закладів на 2009"2012 роки// Іноземні мови в навчальних закладах. – 2009. – №2. – С.10-12.]

Знання іноземної мови є важливою передумовою для особистих, культурних, професійних та економічних контактів молодої людини. Оновлення цілей та змісту навчання зумовлює й оновлення освітніх технологій, що розглядають навчання іноземним мовам як процес особистісного розвитку учня в контексті взаємодії культур. У період невпинного зростання науково-технічного процесу кожне наступне покоління стикається з необхідністю засвоювати все більший обсяг знань. У цих умовах виникає потреба інтенсифікації процесу навчання, застосування підходів, щоб забезпечувати активну участь у мовленнєвій діяльності кожного учня на уроці.

У контексті реалізації цих вимог особливої ваги набуває застосування сучасних технологій навчання як засобів забезпечення якісного комунікативно-мовленнєвого, соціокультурного і мовного розвитку учнів на шляху досягнення цілей, поставлених чинними нормативними документами в галузі вивчення іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах.

Під технологіями навчання іноземної мови в науковій літературі розуміють «сукупність прийомів викладача і учнів, що забезпечує досягнення цілей навчання мови та оволодіння мовою». [Щукин А. Н. Лингводидактический энциклопедический словарь. – М.: Астрель: АСТ: Хранитель, 2008. – С. 181.]

У сучасній методичній літературі виокремлюють чотири основні підходи до навчання іноземної мови (ІМ): 1)біхевіористський підхід (володіння ІМ ‒ це сформованість реакцій на іншомовні стимули); 2)інтуїтивно-свідомий підхід (оволодіння ІМ на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними); 3)комунікативний підхід (оволодіння ІМ шляхом практичного застосування раніше отриманих умінь і навичок); 4)когнітивний підхід (свідомий, пізнавальний підхід до вивчення ІМ). [Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підручник. – [вид. 2-е, випр. і перероб.] / Кол. авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.]

Біхевіоризм - підхід у психології, корені якого всередині позитивізму і який мав величезний вплив на педагогічну практику в усьому світі. Цей підхід виник з ідей ранніх теоретиків навчання, які намагалися пояснити всю систему навчання в умовах певних форм поліпшення фізичного стану людини.

Погляди біхевіористів на навчання широко сприйняті викладачами іноземних мов і вплинули на розвиток аудіомовного підходу до навчання іноземних мов. Коли ця теорія застосовується до вивчення іноземної мови, то такий підхід розглядається як поведінка, якої треба навчити. Учням даються завдання, поділені на маленькі послідовні сегменти. Невелика частина іноземної мови, така, як структурні моделі, представлена як стимули, на які розраховує учень, наприклад, при повторенні чи констатації фактів. За цим випливає система заохочень зусиль учня вчителем, розрахована на 100 % успіх. Вивчення іноземної мови розглядається як необхідна деталь, як набір придатних механічних звичок і помилок, що потім випливають як закріплення «поганих звичок». Роль учителя полягає в розвитку у своїх учнів добрих мовних звичок, що створюються головним чином за допомогою лексико-граматичних моделей, запам'ятовування діалогів чи повторення хором структурних зразків. Пояснення правил звичайно дається тоді, коли мовна тема вже досить довго практикується й відповідна звичка викликана. [http://ru.osvita.ua/school/method/psychology/333/]

Інтуїтивно-свідомий підхід залежить від врахування особливостей сприйняття, опрацювання, засвоєння іншомовної інформації дітьми у конкретний віковий період, які мають суттєві відмінності.

Такий підхід характерний для молодших школярів у засвоєнні мови, при якому вони усвідомлюють не тільки комунікативну ситуацію, а й елементи мовної системи, опановуючи читання й письмо поряд з аудіюванням й говорінням. [http://elibrary.kubg.edu.ua/3160/1/O_Kotenko_VOUKI_13_FLMD_PI.pdf]

Реалізація принципу свідомості у роботі з молодшими школярами можлива через уміння вчителя навчати у межах свідомо-практичного підходу, згідно з яким учні вчаться не просто говорити за допомогою вивченої лексики та граматичних конструкцій, а спілкуватись іноземною мовою, поєднуючи мислемовленнєві та практичні дії.

[http://elibrary.kubg.edu.ua/4168/1/O_Kotenko_TRPTP_FLMD_PI.pdf]

авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.]

Згідно засад комунікативного підходу вчитель виступає в якості помічника, заохочуючи учнів до спілкування і створюючи ситуації, в яких таке спілкування могло б проходити. Учні є активними учасниками процесу спілкування, а вчитель взаємодіє з учнями, інколи приймаючи участь у ній, але зазвичай, роль вчителя — допомога, координація, порада учню, як правильно висловити свою думку. Взаємодія “учень — учень” має переважати на уроці. [Активізація комунікативного підходу на уроках англійської мови (з досвіду роботи) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://school3loz.clan.su/_ld/0/10_Kaschejeva.pdf

Когнітивний підхід розглядається як свідомий пізнавальний підхід, що спрямовує діяльність учня на засвоєння правил, використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань. У когнітивній моделі навчання ІМ на початковому етапі учень розглядається як активний і свідомий учасник у процесі засвоєння мовних навичок та їх практичному застосуванні. [Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр.. і перероб. / Кол.

Слід відзначити, що для успішного навчання ІМ молодших школярів, потрібно об’єднати когнітивний та комунікативний підходи до вивчення ІМ, оскільки особливістю когнітивного підходу є свідомість до навчання та пізнавальний інтерес, а особливість комунікативного підходу полягає в оволодінні мовленнєвими навичками шляхом здійснення учнями іншомовної комунікації. Отже, за умови використання когнітивно-комунікативного підходу до навчання ІМ молодших школярів, раніше отримані навички з мови слугуватимуть базою для набуття практичного уміння.

Таким чином, можна виокремити основні принципи організації навчально-виховного процесу з ІМ на початковому ступені згідно засад когнітивно-комунікативного підходу:

Врахування принципу свідомого навчання ІМ (молодші школярі не повинні заучувати фонетичний та лексико-граматичний навчальний матеріал, а мають навчитися свідомо ним користуватися у різних ситуаціях мовлення).

Врахування принципу наступності у навчанні ІМ (раніше отримані знання з мови слугують базою для практичного уміння).

Врахування принципу соціокультурності у навчанні ІМ. Цей принцип передбачає необхідність врахування особливості засвоєння іноземної мови крізь призму національної культури країни, мова якої вивчається.

Врахування психофізіологічних особливостей молодших школярів. Молодший шкільний вік є найбільш сприятливим періодом для вивчення іноземної мови, оскільки інтенсивно набирається словниковий запас і засвоюється морфологічна система мови, якою говорять оточуючі; по-друге, мова забезпечує перебудову пізнавальних процесів (уваги, сприйняття, пам'яті, уяви, а також мислення).

Також до сучасних технологій навчання іноземної мови у спеціальній літературі зазвичай відносять: центроване на особистості учня навчання, навчання у співпраці, проектні технології (метод проектів), застосування Мовного портфеля учня, а також інформаційні технології. [Щукин А . Н . Обучение иностранным языкам: Теория и практика: Учеб. пособие для преподавателей и студентов: М.: Филоматис, 2004. – С. 258-259]

Виконанню певного призначення покликані сприяти наступні характеристики технологій навчання: 1) результативність (високий рівень досягнення кожним учнем поставленої мети); 2) економічність (засвоєння за одиницю часу достатньо великого обсягу навчального матеріалу при найменшій витраті зусиль на оволодіння ним); 3) ергономічність (навчання в обстановці співпраці, позитивного емоційного мікроклімату, за відсутністю перевантаження і перевтоми); 4) висока вмотивованість у вивченні предмета, що має сприяти підвищенню інтересу до занять, вдосконаленню найкращих особистісних якостей учня і розкриттю завдяки цьому його резервних можливостей. [Щукин А . Н . Обучение иностранным языкам: Теория и практика: Учеб. пособие для преподавателей и студентов: М.: Филоматис, 2004. – С. 258-259]

Таким чином, можна відзначити, що ефективність уроків ІМ в початковій школі буде високою, якщо вони будуть реалізовуватись на основі когнітивно-комунікативного навчання, тобто коли переважна частина уроку з іноземної мови буде присвячена практичному вправлянню, під час якого учні будуть свідомо використовувати раніше отримані мовні навички у різних ситуаціях мовлення. При цьому слід використовувати різні види сучасних та ефективних технологій, які ми розглянемо докладніше у наступному пункті нашої роботи.